Рішення № 62426399, 20.09.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1932/16

Провадження № 2/183/1527/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з секретарем Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Акцент-Банк" звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого позивач посилається на те, що 20 грудня 2013 року між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 укладений договір №б/н, на підставі якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 27,6% на рік на суму залишку за кредитом.

Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, і надав ОСОБА_1 кредитні кошти, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобовязань, своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 14березня 2016 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 89911,66 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 21354,42 грн., заборгованості з процентів за користування кредитом у розмірі 68107,24 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 450 грн. Зазначену суму, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що кредитний договір не підписував, заяву не підписував, кредитну карту не отримував. Зазначив, що в листопаді 2013 року ним був втрачений паспорт серії АК № 699612, виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11 березня 2000року, після чого звернувся до Головного управління Державної Міграційної служби в Дніпропетровській області з заявою про втрату паспорта та про видачу нового. 27грудня 2013 року отримав паспорт серії АО № 159571. ОСОБА_1 послався на те, що в копії паспорта, що подана позивачем, відсутня його фотографія. Крім цього, ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПАТ "Акцент-Банк" про визнання кредитної угоди недійсною. Посилався на те, що оспорювана кредитна угода була підписана особою, фотографія якої була вклеєна до втраченого ОСОБА_1 паспорту серії АК № 699612. У звязку з чим просив визнати кредитний договір №б/н від 20 грудня 2013 року недійсним.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст.197ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про відмову у задоволення первісного позову, та задоволенні зустрічного позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20 грудня 2013 року відкрив відповідачу ОСОБА_1 рахунок на умовах договору, укладеного відповідно до ст.ст. 634, 1066 ЦК України в формі приєднання позичальником до "Умов та правил надання банківських послуг", затверджених наказом № СП-2010-911 від 17 серпня 2010 року та "Тарифів банку", що викладені на банківському сайті, що обов'язкові для сторін згідно з ст.629 ЦК України, і підтверджується підписаною особою, що назвалася ОСОБА_1 анкетою-заявою (а.с. 8). На цих умовах позивач зобов'язався виконувати розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з цього рахунка та проводити інші операції за рахунком, ініційовані ОСОБА_1 згідно з п.1.14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" за допомогою платіжної картки "Универсальная".

Позивач за цим договором згідно з ст.ст. 1054, 1056, 1069 ЦК України зобов'язався в майбутньому кредитувати рахунок під проценти за ставкою 27,6 % річних, визначивши максимальною сумою для грошового переказу 300 грн., яка згодом збільшена банком до 15000 грн.

Зобовязання відповідача за укладеним договором щодо дотримання строків виконання відповідно до ст.ст. 548, 551 ЦК України забезпечені в п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штрафом в розмірі 500грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Керуючись п. 19 Положення, про втрату паспорта громадянин зобов'язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

За умовами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, станом на момент укладення кредитного договору, паспорт відповідача серії АК 699612, виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11 березня 2000 року, був ним втрачений. В звязку з викладеним, відповідач 13грудня 2013 року звернувся до Новомосковського РВ УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про втрату паспорта. З відповіді на запит до Державної міграційної служби (а.с. 59) судом встановлено, що ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України АО 159571, виданий Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 27 грудня 2013року. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 паспортом громадянина України серії АК 699612, виданим Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 11 березня 2000року на ім'я ОСОБА_1, і пред'явленим для укладання спірного кредитного договору, 20 грудня 2013 року не користувався і не міг пред'явити банку. Оскільки для укладання кредитного договору особа - позичальник повинен надати банківській установі оригінал паспорта для посвідчення особи власника, паспорт дійсний для здійснення банківських операцій, кредитний договір з особою, яка надала паспорт на ім'я ОСОБА_2 було укладено на основі втраченого паспорта відповідачем. У звязку з чим докази, надані позивачем, не можуть бути прийняті до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України факту порушення відповідачем умов кредитного договору від 20 грудня 2013 року, оскільки відсутнє підтвердження його укладення саме відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач платежів за даним договором не здійснював, що підтверджує пояснення про необізнаність укладення кредитного договору № б/н від 20 грудня 2013 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, інших належних та допустимих доказів виникнення зобовязань у відповідача за вищезазначеним договором та наявності у останнього заборгованості у підтвердження позовних вимог позивачем не надано.

У звязку з вищевикладеним, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.ст.57-60 ЦПК України доказів виникнення зобовязань у відповідача за вищезазначеним договором та наявності у останнього заборгованості, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 20 грудня 2013року не знайшли своє доведення в ході судового розгляду, у звязку з чим не можуть вважатися такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у звязку з чим первісний позов задоволенню не підлягає.

Також, оглянувши фотографію у паспорті позичальника (АК № 699612, виданого 11 березня 2000 року), яка міститься у матеріалах кредитної справи, та фотографію відповідача у паспорті ОСОБА_1, виданому замість втраченого 27грудня 2013 року (АО № 159571), вбачається, що на цих документах різні особи (а.с. 24, 51).

Таким чином на підставі досліджених доказів у справі в сукупності суд дійшов висновку, що 20 грудня 2013 року представниками ПАТ "Акцент-Банк" був укладений кредитний договір не з відповідачем ОСОБА_1, а з іншою особою, відповідач не підписував кредитний договір, що свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на укладення цього договору, а тому кредитний договір від 20 грудня 2013 року, укладений ПАТ "Акцент-Банк" та невідомою особою від імені ОСОБА_1 підлягає визнанню його недійсним відповідно до положень ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Акцент-Банк" - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір між Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 від 20 грудня 2013року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а особами відсутніми в судовому засіданні - з наступного за днем вручення його копії.

Суддя Г.Є. Майна