Ухвала суду № 62404249, 02.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року справа №812/910/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року по справі № 812/910/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - позивач, ПРАТ «ЛИНІК», позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - позивач, СДПІ у м. Луганську) із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 вересня 2013 року № 0000181702 та № 0000171702 (том 1 арк. справи 3-10).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року вказаний вище адміністративний позов задоволено, визнані протиправними та скасовані вищенаведені податкові повідомлення-рішення відповідача від 06 вересня 2013 року № 0000181702 та № 0000171702 (том 10 арк. справи 42-46).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки контролюючим органом правомірно у відповідності до висновків акту перевірки встановлені порушення, які полягали в тому, що господарська діяльність позивача не направлена на отримання доходу, оскільки останній з 2012 року не здійснював виробництво нафтопродуктів, яке є основним видом господарської діяльності підприємства, а лише надавав послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки, а тому вартість придбаних товарів (послуг) не може бути віднесена ним до податкового кредиту за серпень-вересень 2013 року за рахунок придбаних матеріалів та послуг, прямо непов'язаних з господарською діяльністю позивача, яку ПРАТ «Линік» здійснював у травні 2013 року. До того ж, апелянт вказав, що проаналізувавши норми статті 142 Господарського кодексу України, а також «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» вбачається, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської - є спрямованість такої діяльності на отримання доходу, визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операції, проте, на думку апелянта головною метою господарської діяльності позивача є отримання податкової вигоди в частині відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету при відсутності наміру здійснювати реальну господарську діяльність.

А тому відповідачем правомірно, у відповідності до вимог п.198.3, ст.198 п. 200.1, п.200.2, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлені порушення про: завищення позивачем податкового кредиту за травень 2013 року в розмірі 1 884 122 грн.; заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у наведеному розмірі, а також встановлено, що підприємством завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013 року у розмірі 2 480 419 грн., на підставі чого контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2013 року № 0000181702 та № 0000171702.

З урахуванням викладеного апелянт просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю (том 10 арк. справи 115-118).

До судового засідання сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ 32292929) є юридичною особою, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію: 93113, Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, взято на податковий облік в органах державної податкової служби у м. Лисичанську, 24 грудня 2002 року за № 637, станом на момент перевірки перебував на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську (взято на облік від 04 жовтня 2010 року № 67/29-011) (арк. справи 17-18).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи у період з 12 серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - ПРАТ «ЛИНІК») з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 року, про що контролюючим органом складено акт перевірки від 23 серпня 2013 року № 27/17-202/32292929 з встановленням за позивачем наступних порушень:

- п.198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), завищено податковий кредит на 1 884 122 грн. в т.ч. травень 2013 - 1 884 122 грн.

- п. 200.1 п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 1 884 122 грн., в т.ч. травень 2013 - 1 884 122 грн.;

- занижено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 7 927 464 грн., в т.ч. травень 2013 7 927 464,00 грн.;

- п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 2 480 419 грн., в т.ч. :травень 2013 року на 2 480 419 грн. (том 1 арк. справи арк. справи 25-65).

На підставі наведеного акту перевірки відповідачем 06 вересня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000181702 від 06 вересня 2013 на суму 11 891 196,00 грн. (з яких: за основним платежем - 7 927 464 грн., штрафні санкції 3 963 732 грн.), та форми «В 1» № 0000171702 на суму 3 720 628, 50 грн. (з яких: за основним платежем 2 480 419 грн. та штрафними санкціями 1 240 209,50 грн.)(том 1 арк. справи 20, 23).

Позивачем в адміністративному порядку було оскаржено акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, проте скарги на акт перевірки були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (том 2 арк. справи 3-27).

Не погодившись з таким висновком позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином спірним питанням даної справи є встановлення правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2013 року сум, сплачених на підставі договорів, укладених з різними суб'єктами господарювання у період тимчасової зупинки основного виду діяльності з виробництва продуктів нафто перероблення.

Колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином з аналізу наведених норм Податкового кодексу вбачається, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю, а для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які доводять реальність здійснення господарської операції та підтверджують факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з його контрагентами.

До того ж Верховний суд України у постановах від 22 вересня 2015 року у справах № 21-887а15 та № 21-1526а15 зазначив, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що спірним питанням у даній справі не є відсутність первинних документів у позивача, які були підставою для формування податкового кредиту за перевіряємий період, що не заперечується відповідачем, а також підтверджено матеріалами даної адміністративної справи, зокрема договорами поставки, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами, спірним питанням є саме правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2013 року сум, сплачених на підставі договорів, укладених з різними суб'єктами господарювання у період тимчасової зупинки основного виду діяльності з виробництва продуктів нафтоперероблення.

Як вбачається з довідки з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Серії АБ № 684049, основним видом діяльності ПрАТ «ЛИНІК» (19.20) - є виробництво продуктів нафтоперероблення (том 1 арк. справи 19).

За період, який підлягав перевірці контролюючим органом було встановлено, що підприємство не здійснювало переробку нафти та виробництво і реалізацію нафтопродуктів, оскільки з березня 2012 року завод зупинив виробництво нафтопродуктів у зв'язку з нерентабельністю виробництва.

Листом від 12 червня 2012 року № Д011471 (вх. від 14.06.2012 № 1601/10) ПРАТ «ЛИНІК» повідомлено, що відповідно до рішення Наглядової ради ПРАТ «ЛИНІК» від 01.03.2012 року діяльність ПРАТ «ЛИНІК» з виробництва нафтопродуктів зупинена на період проведення позапланового ремонту, у зв'язку з чим обсяги реалізації нафтопродуктів відсутні, але лишилися витрати підприємства пов'язані з придбанням електроенергії, послуг з ремонту виробництва, ремонтно-будівельних робіт, поточного ремонту обладнання та технічного обслуговування, пожежної охорони та інші, які і формують податковий кредит ПРАТ «ЛИНІК».

Тому з метою підтримки обладнання в робочому стані, здійснення ремонту власними силами та сторонніми організаціями, для поповнення оборотних коштів, та для фінансування господарської діяльності підприємство отримує кредити та фінансову допомогу відповідно до діяльності, яка реалізується підприємством на підставі договорів, перелік яких викладений в акті перевірки (том 1 арк. справи 35-36, 44-45,47).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.3, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених статей Податкового кодексу України в рамках господарської діяльності позивача, яка у перевіряємий період хоча і не є основною діяльністю підприємства, у зв'язку з її офіційним зупиненням в частині нафтоперероблення, проте на думку суду направлена на інші види діяльності, які має право використовувати підприємство у своїй діяльності для отримання доходу від здійснених послуг, та як наслідок формування податкового кредиту, та ні яким чином законодавець не обмежує підприємство внаслідок зупинення проведення основного виду господарської діяльності права та можливості проводити інші види господарської діяльності, що передбачені по КВЕД у довідці, за результатами діяльності якої й формується податковий кредит та може виникнути право на відшкодування податку на додану вартість.

До того ж у відповідності до довідки з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Серії АБ № 684049 підприємство окрім основного вида своєї діяльності (операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу, або операції з придбання та реалізації товарів, для виробничого - придбання матеріалів, сировини, виготовлення продукції та її реалізація, для інвестиційної компанії - формування портфелю інвестицій) - виробництва продуктів нафтоперероблення, виконання яких зупинено, - має право здійснювати діяльність й по класу 46.90: «з неспеціалізованої оптової торгівлі», яка по КВЕД 2010 є оптовою торгівлею різним асортиментом без будь-якої визначеної спеціалізації.

Тобто з аналізу вищевикладеного можна зробити висновок, що право на формування податкового кредиту з ПДВ не залежить від виду (основного чи іншого) господарської діяльності, яку здійснює платник податків та яка відповідає чинному законодавству України, оскільки жодна норма податкового законодавства не ставить в залежність операції поставки з різновидами господарської діяльності, не забороненими законом, для формування податкового кредиту чи податкового зобов'язання з ПДВ.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням чого судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року по справі № 812/910/15, - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року по справі № 812/910/15, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Жаботинська С.В.

Казначеєв Е.Г.