Постанова № 62402898, 27.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р.Справа № 915/1274/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Ю. Аленіна

' Т.А .Величко

при секретарі І.М. Станковій

За участю :

Від ПАТ "Перший Український міжнародний банк" - Дядюренко М.П.

Кияновська Л.В.

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кияновської Лариси В'ячеславівни

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області

від 27.09.2016 року

по справі № 915/1274/13

кредитори:

1) Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк"

2) Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Миколаївської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

3) Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінія Стилю"

ліквідатор боржника - Кияновська Лариса В'ячеславівна

про визнання боржника банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2013 року за заявою боржника, товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Стилю», порушено провадження у справі про банкрутство останнього в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у наступному за текстом - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.09.2013 р. боржника визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Кияновська Л.В., яка виконувала повноваження голови ліквідаційної комісії з наданням їй повноважень відповідно до положень Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18 лютого 2014 року визнані кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області у сумі 82 999,81 грн.; кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») на суму 84 101 557,35 грн. (71 564 613,65 грн. - до ІV черги, 8 570 943,7 грн. - до VІ черги реєстру вимог кредиторів, окремо внесено до реєстру вимоги, забезпечені заставою майна банкрута, у сумі 3 966 000 грн.); кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного Банку» (в подальшому - ПАТ «ПУМБ») у сумі 46 733 590,37 грн. (38 583 909,51 грн. - до ІV черги реєстру вимог кредиторів, 244 334,94 грн. - до VІ черги, окремо внесені вимоги, забезпечені заставою майна банкрута, у сумі 7 905 345,92 грн.). Крім того, ліквідатора зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів ТОВ «Лінія Стилю» у відповідності до положень цієї ухвали та надати його суду у десятиденний термін з дня її винесення, внести окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги, які забезпечені заставою майна, а також відомості про майно, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

27 травня 2015 року до господарського суду звернулося ПАТ «ПУМБ» зі скаргою на дії ліквідатора щодо розподілу коштів отриманих від реалізації майна банкрута, що є предметом забезпечення, а також про зобов'язання ліквідатора Кияновської Л.В. перерахувати ПАТ «ПУМБ» грошові кошти у розмірі 712 030,72 грн., які є частиною коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення за зобов'язанням банкрута перед ПАТ «ПУМБ».

Також 24.03.2016 р. зі скаргою на дії ліквідатора звернулося й ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», обґрунтовуючи її не вчиненням ліквідатором дій з приводу скликання зборів кредиторів та неправомірністю здійснення розподілу коштів, отриманих при реалізації майна, переданого ТОВ «Лінія Стилю» у заставу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року (суддя Давченко Т.М.) провадження по скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» припинено; скаргу ПАТ «ПУМБ» задоволено частково. Дії ліквідатора Кияновської Л.В. щодо розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута, визнані незаконними та її повноваження припинені; Кияновську Л.В. зобов'язано повернути на рахунок ТОВ «Лінія Стилю» 134 332,17 грн. Крім цього, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» й ПАТ «ПУМБ» зобов'язані повернути на рахунок ТОВ «Лінія Стилю» кошти, отримані від реалізації спірного майна, у сумі 588 493,81 грн. та у сумі 553 521,98 грн. відповідно. Також було відмовлено ліквідатору ТОВ «Лінія Стилю» Кияновської Л.В. у задоволенні заяви від 04.07.2016 р. про дострокове припинення повноважень, тощо.

Не погоджуючись з цією ухвалою, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. в апеляційній скарзі просить її скасувати, визнати будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5 площею 239,6 кв.м. та нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 площею 2479,7 кв.м. не заставним майном, відмовити у задоволені скарги ПАТ «ПУМБ» та зобов'язати останнього повернути надлишково отримані кошти в сумі 200 270,83 грн. на рахунок банкрута для подальшого перерозподілу між кредиторами, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, а також, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки ліквідатором виконувалися у відповідності до Закону про банкрутство, вчинені дій, направлені на виявлення активів та продажу майна банкрута з частковим погашенням вимог кредиторів, які не оскаржувалися учасниками справи, а скарги ПАТ «ПУМБ» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стосуються лише питання розподілу коштів після реалізації, начебто, заставного майна. При цьому, скаржник зазначає, що правовий статус майна, яке є одночасним предметом договорів застави з вказаними банківськими установами, не визначений. Також арбітражний керуючий Кияновська Л.В. вказує, що визнання незаконними дії ліквідатора банкрута з приводу розподілу коштів в сумі 98 225,23 грн., як таких, що не передбачені виплаті голові ліквідаційної комісії, суперечить ухвалі суду від 13.03.2014 р., якою затверджено оплату послуг ліквідатора в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Окрім цього, скаржник наголошує, що витрати ліквідатора в сумі 36106,87 грн. не були отримані ліквідатором, а сплачені в якості витрат за оцінку майна банкрута, за зберігання документів банкрута, за охорону тощо, які були затверджені ухвалою суду від 13.04.2016 р. Окрім цього, ліквідатор зауважує, що суд, зобов'язавши кредиторів повернути грошові кошти, фактично визнав правочин щодо відчуження майна банкрута з аукціону, недійсним, коли визнання недійсними договорів не було предметом розгляду.

Відзив арбітражного керуючого Сірошенка О.Ф. на апеляційну скаргу Кияновської Л.В. колегією суддів до уваги не приймається, оскільки Сірошенко О.Ф. не набув статусу учасника провадження у даній справі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, визначені статтею 95 Закону про банкрутство.

Частиною 2 статті 95 спеціального Закону встановлено, що за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно до ч. 3, 4 названого Закону ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю) (ч. 11 ст. 41 Закону про банкрутство).

Частиною 12 спеціального Закону також передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Припиняючи провадження за скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції зазначив, що після звернення зазначеного кредитора зі скаргою на дії ліквідатора останнім було скликано збори кредиторів та утворено комітет кредиторів /а.с. 253-258, т. 5/, а тому обставини, викладені у скарзі ліквідатором фактично усунуті.

Виносячи оскаржувану ухвалу щодо визнання незаконними дій ліквідатора банкрута, місцевий господарський суд виходив з того, ліквідатором було виявлено та реалізоване майно - нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5 площею 239,6 кв.м. та нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 площею 2479,7 кв.м., яке ліквідатор вважав не заставним, оскільки ТОВ «Лінія Стилю» передало в іпотеку як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», так і ПАТ «ПУМБ» інше майно, а саме нежитлову будівлю ФОК загальною площею 2560,50 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5, але ліквідатором зазначене майно виявлене не було, не здійснено заходів щодо його виявлення та з'ясування його подальшої долі, чим порушені майнові інтереси заставних кредиторів.

Господарським судом було зазначено, що ліквідатором порушено приписи ст. 45 Закону про банкрутство, а саме: при розподілі коштів /а.с. 194, том 5/ ліквідатор (навіть, якщо вважала вимоги банків не заставними) всупереч вказаній статті Закону пропустила третю чергу вимог кредиторів - вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в сумі 76777,92 грн., чим нанесла шкоду інтересам держави, оскільки в результаті цих дій Державний Бюджет України недоотримав кошти у сумі 76777,92 грн.

Окрім цього, судом першої інстанції зауважено, що ліквідатором, всупереч Закону про банкрутство самостійно нараховано та отримано оплату послуг у розмірі 98225,30 грн., незважаючи на ухвалу суду від 13.04.2016 р., якою відхилено звіт ліквідатора в частині нарахування основної грошової винагороди у розмірі 98225,30 грн., а також те, що станом на 20.09.2016 р. ліквідатором не повернуто кошти у згаданому розмірі на рахунок банкрута, що є грубим порушенням майнових прав кредиторів на задоволення їх вимог. Що ж до витрат, понесених ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ «Лінія Стилю», суд мотивував передчасністю відшкодування витрат ліквідатора, враховуючи наявність спору щодо розподілу коштів.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, зробленими при повному з'ясуванні усіх обставин справи в сукупності із наданням ним належної юридичної оцінки.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання ТОВ «Лінія Стилю» своїх кредитних зобов'язань перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 04 жовтня 2007 року між зазначеними сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 448, у зв'язку із чим до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек було внесено відповідні відомості.

Згідно до вказаного договору ТОВ «Лінія Стилю» передала в іпотеку нежитлову будівлю ФОК літ «Ж-2» площею 2560,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5.

Водночас, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Лінія Стилю» перед ПАТ «ПУМБ» між вказаними юридичними особами 01 листопада 2007 року укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріально і зареєстрований у реєстрі за № 5639, а також внесено відомості про обтяження до відповідного реєстру.

Разом з тим, ліквідатором майна, обумовленого у згаданих вище договорах іпотеки, виявлено не було, а встановлено інше майно, а саме: нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5 площею 239,6 кв.м. та нежитлова будівля за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 площею 2479,7 кв.м.

Нехтуючи своєю ж правовою позицією щодо необхідності встановлення правового статусу згаданих нежитлових приміщень, не виявлення заставного майна площею 2560,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5, ліквідатор передчасно приступив до реалізації майна на аукціоні, що, у свою чергу, викликало плутанину та, в подальшому, неправомірний розподіл коштів, отриманих від такої реалізації, між кредиторами.

Зокрема, якщо ліквідатор вважав будівлі за адресами: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5 площею 239,6 кв.м. та м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 площею 2479,7 кв.м, заставним майном, про що він повідомляв кредиторів /а.с. 158, т.4/, тоді як це майно не відповідає предмету договорів іпотек, то отримані від реалізації кошти він повинен був спрямовувати у відповідності до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство виключно на погашення вимог заставних кредиторів, врахувавши при цьому пріоритет іпотек згідно до вимог статті 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, на час укладання договорів іпотек та їх реєстрації. Однак ліквідатором здійснювалось одночасне погашення як вимог кредиторів, так і оплата послуг ліквідатора.

У разі ж встановлення, що згадане вище майно не є заставним, то при розподілі коштів, отриманих від реалізації цього майна, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «ПУМБ» та оплатою послуг ліквідатора, ліквідатор припустився порушення черговості, встановленої статтею 45 Закону про банкрутство, та не здійснив перерахування коштів ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в сумі 76777,92 грн., чим було нанесено шкоду інтересам держави.

При цьому, матеріали справи не містять доказів вчинення ліквідатором будь-яких дій, направлених на виявлення заставного майна за договорами іпотеки та з'ясування його подальшої долі.

Отже, лише після дійсного встановлення правового статусу приміщень за адресами: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5 площею 239,6 кв.м. та м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 площею 2479,7 кв.м із співставленням їх з приміщеннями будівлі ФОК літ «Ж-2» площею 2560,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5, саме яке й було передане ТОВ «Лінія Стилю» до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а в подальшому ПАТ «ПУМБ», й можливо було вирішити питання щодо черговості задоволення як вимог кредиторів, так і відшкодування витрат арбітражного керуючого та оплати його послуг.

Помилки щодо розподілу коштів визнані ліквідатором безпосередньо й ліквідатором в апеляційній скарзі, в якій арбітражний керуючий Кияновська Л.В. просить зобов'язати ПАТ «ПУМБ» повернути надлишково отримані кошти в сумі 200 270,83 грн. на рахунок банкрута для подальшого перерозподілу між кредиторами.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Відтак, ліквідатор припустився певних помилок, що призвело до неналежного виконання останнім покладених на нього Законом про банкрутство повноважень, помилкового розподілу коштів, а тому у суду першої інстанції були достатні правові підстави для припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Кияновської Л.В.

До того ж слід зазначити й про те, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року звіт ліквідатора Кияновської Л.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство ТОВ «Лінія Стилю» станом на 24.03.2016 р. затверджений лише в частині відшкодування витрат ліквідатора у сумі 36106,87 грн., а щодо суми оплати послуг ліквідатора в розмірі 98225,30 грн. відмовлено, тобто фактично ліквідатор безпідставно утримує вказані кошти та не здійснив їх повернення на рахунок банкрута. Зазначене судове рішення не оскаржене та набуло законної сили.

Твердження скаржника про неправомірне визнання договорів купівлі-продажу майна за результатами аукціонів недійсними, судова колегія вважає хибними, оскільки судом першої інстанції дане питання не вирішувалося, не застосовувалася двостороння реституція, а зобов'язання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ПУМБ» повернення грошових коштів до ліквідаційної маси банкрута викликано необхідністю проведення їх перерозподілу у встановленому законом порядку, з урахуванням встановлення правового статусу заставного майна, пріоритетності задоволення вимог іпотекодержателей, черговості задоволення вимог усіх кредиторів банкрута.

Таким чином, вирішення місцевим господарським судом питання щодо зобов'язання ліквідатора Кияновську Л.В. з повернення 134 332,17 грн., з яких 36106,87 грн. здійснених витрат ліквідатором та в розмірі 98225,30 грн. оплати послуг арбітражного керуючого, як такі, що нараховані та виплачені передчасно, до з'ясування правового статусу заставного майна, а відтак визначення черговості задоволення вимог кредиторів та інших учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лінія Стилю» було цілком виправданим та обґрунтованим.

Безпідставними вважає колегія суддів й вимоги скаржника щодо визнання будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/5 площею 239,6 кв.м. та нежитлової будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/32 площею 2479,7 кв.м. не заставним майном, а також зобов'язання ПАТ «ПУМБ» повернути надлишково отримані кошти в сумі 200 270,83 грн. на рахунок банкрута для подальшого перерозподілу між кредиторами, оскільки ці питання не вирішувалися судом першої інстанції, й саме цим судом належить з'ясувати наявність відповідних правових підстав в процесі розгляду справи про банкрутство по суті.

Одночасно з цим, судова колегія вважає зазначити, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.04.2016 р. витрати ліквідатора, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство ТОВ «Лінія Стилю», станом на 24.03.2016 р. у сумі 36106,87 грн. є затвердженими, а ухвалою суду від 13 квітня 2014 року судом був затверджений щомісячний розмір оплати послуг ліквідатора ТОВ «Лінія Стилю» Кияновської Л.В. у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів банкрута або коштів, одержаних від продажу майна банкрута, починаючи з 19.09.2013 р. Тобто, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки арбітражний керуючий Кияновська Л.В. виконувала обов'язки голови ліквідаційної комісії зазначеного товариства та не може отримувати винагороду є помилковими, такими, що спростовуються згаданим судовим рішенням від 13.04.2014 р. Натомість, вирішення цього питання можливе після з'ясування наведених вище питань щодо правового статусу майна банкрута й визначення черговості задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що достатні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Миколаївської області - відсутні.

Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кияновської Лариси В'ячеславівни залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.09.2016 р. у справі № 915/1274/13 щодо розгляду скарг кредиторів на дії ліквідатора - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Т.А. Величко