Ухвала суду № 62396069, 28.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1165/16 Справа № 201/13152/16-к Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача Коваленко В.Д.,

суддів Кір'яка А.В., Піскун О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Пиріч Н.А.,

прокурора Несевря Д.С.,

слідчої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України, мешкаючого за адресою: вул. Забайкальська, 45, м. Дніпро,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2016 року було задоволено клопотання слідчого СВ Жовтневого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Строк запобіжного заходу ухвалою суду визначено до 17 листопада 2016 року. Крім того слідчим суддею у кримінальному провадженні визначено розмір застави у розмірі 110240 гривень.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри у скоєнні кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме про те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, може знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення встановлення обставин кримінального правопорушення, буде впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, слідчий суддя вважав за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш мякий запобіжний захід не може виключити можливі ризики якими прокурор обґрунтовує подане клопотання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення слідчого судді та постановити нову, якою обрати щодо його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або встановити заставу у посильному для нього розмірі.

В обґрунтування своєї апеляції, захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді винесена, на його думку, з порушенням вимог матеріального і процесуального права, без ретельного і ґрунтовного дослідження істотних обставин кримінального правопорушення. Вважає, що в клопотанні взагалі відсутні посилання на можливість застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру, відсутнє викладення обєктивної сторони вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не проведено та не призначено експертні дослідження, щодо підтвердження суми завданих збитків Також посилається, що до матеріалів клопотання взагалі не долучалися та у судовому засіданні не досліджувалися документи, які б підтверджували завдання підозрюваним будь яких збитків або збитків потерпілому у розмірі зазначеному у повідомленні про підозру. Крім того захисник звертає увагу, що ОСОБА_4 до моменту затримання жодного разу не вручалося повідомлення про підозру та не повідомлялось про необхідність явки до правоохоронних органів та не обирався будь-який запобіжний захід. Крім того захисник зазначає, що встановлений розмір застави є не обґрунтованим, а застава у такому розмірі заздалегідь непосильна для його підзахисного. Посилається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації, має на утриманні неповнолітню дитину, а також не має у власності а ні рухомого, а ні нерухомого майна. Тому на думку захисника запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застава у посильному для нього розмірі є реальним заходом, що забезпечить належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього процесуальних обовязків та унеможливить появу ризиків відображених у клопотанні слідчого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді скасувати і не обирати відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснення підозрюваного, який також підтримав доводи захисника, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, пояснення слідчого, який підтримав своє клопотання, вивчивши надані матеріали за клопотанням слідчого та матеріали кримінального провадження, обговоривши та вивчивши доводи апеляційної скарги, думку осіб в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Насамперед колегія суддів зазначає, що згідно ст. 183 КПК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України, - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційним переглядом встановлено, що 30 листопада 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040650000138 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України.

14 травня 2015 року ОСОБА_4 оголошено у розшук.

19 вересня 2016 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 3 ст. 190 КК України.

В той же день слідчий СВ Жовтневого ВП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, перевіряючи законність і обґрунтованість клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав думку учасників процесу, дослідив фактичні обставини та матеріали кримінального провадження. Тобто належним чином провів судовий розгляд.

Слідчим суддею враховано, що відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке санкцією ч. 3 ст. 190 КК України передбачено покарання до восьми років позбавлення волі.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що слідчий суддя обєктивно взяв до уваги дані про особу ОСОБА_4, вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, врахував його соціальні звязки та родинні стосунки, наявність обґрунтованої підозри щодо нього, ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого або свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення або іншим чином перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, що обєктивно вказує на недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. саме такий запобіжний захід і є достатнім для запобігання зазначеним ризикам.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_4 оголошувався у розшук. Тому на думку колегії суддів є обґрунтованим висновок слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_4 від суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, можливої міри покарання, яка йому загрожує та наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу не повязаного з реальним позбавленням волі.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника, що на момент вирішення питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення слідчим належним чином не доведена, оскільки факти, які викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для предявлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність обрання щодо підозрюваного саме виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Також колегія суддів зауважує, що у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії» зазначено, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Доводи захисника про позитивні особисті дані його підзахисного та наявність міцних соціальних звязків, дійсно мають місце, однак самі по собі не є підставою для обрання ОСОБА_4 більш мякого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, за яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою, належно вмотивованою, та такою що не підлягає скасуванню і тому в задоволенні апеляційної скарги адвоката слід відмовити.