Рішення № 62387952, 25.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/6848/14 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/783/1579/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2015 року за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №563 від 18.05.2007 року, яка станом на 01.09.2013 року становить 676867,68 грн. та складається з заборгованості: за кредитом - 6019128,40 грн., по відсотках - 62701,02 грн., по пені - 5038,26 грн., звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме на: нежитлові приміщення, загальною площею 390,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто в рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_4), ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_5), ОСОБА_7 9ідентифікаційний код НОМЕР_6) на користь Публічнного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р №37396000000004) судовий збір в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок однієї) гривні.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскаржуване рішення не містить початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а тому суперечить вимогам норм ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Крім того, вказує, що у ході судового розгляду позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання умов договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, та не доведено факт переходу до нього прав вимоги за договором про іпотечний кредит №563 від 18.05.2007 року. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були повідомлені про дату та час судового засідання (а.с. 193-199, 204), тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи, який згідно з ч.2 ст. 197 ЦПК України здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст. 303 ЦПК України).

Нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Встановлено, що згідно з кредитним договором № 563 від 18.05.2007 року, що укладений між ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем ОСОБА_2, останній отримав у кредит 73 000 євро з встановленою процентною ставкою в розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення до 17.05.2017 року (а.с.19-23 т.1).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 18.05.2007 року укладено договір іпотеки. За умовами цього договору в іпотеку передано нежитлові приміщення, загальною площею 390,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (а.с.41-46 т. 1).

Сторони погодили ціну предмета іпотеки в сумі 754 487,50 грн. (п.1.4).

Пунктом 5.1 договору іпотеки визначено, що банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у наступних випадках: у випадку невиконання боржником основного зобов'язання; у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов іпотечного договору; в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом установлено, що позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.09.2013 року становить 676867,68 грн., що стверджується розрахунком заборгованості.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом установлено, що 17.12.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступив ПАТ «Альфа Банк» право вимоги по кредитних договорах укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами ( а.с.9-18 т.1).

Згідно вказаного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 563 від 18.05.2007 року, що було укладено між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2

Матеріали справи містять завірений договір про передачу прав за договорами забезпечення, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа Банк» від 17.12.2012 року, відповідно до якого останній у зв'язку з передачею (відступленням) Кредитного портфелю за договором відступлення набув права, в тому числі і за договором іпотеки від 18.05 2007 року, укладеним між ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (а.с.14-25 т. 3).

Отже, районний суд правильно встановив, що позивачем надано докази переходу до нього права вимоги до відповідачів, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставною і підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленого статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Проте суд не виконав в повній мірі вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та не зазначив у рішенні всі відомості, які передбачені зазначеною вище нормою. Тому рішення суду слід доповнити, у резолютивній частині після слів «за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій» вказати «але не нижче 754 487,50 грн.».

Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2015 року після слів «за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій» доповнити словами «але не нижче 754 487 грн. 50 коп.».

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий

Судді