Ухвала суду № 62371093, 25.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р.Справа № 820/2147/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. по справі № 820/2147/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторанснаб"

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №807000011/2015/002043/2 від 20.10.2015 року. №807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015 року,№807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015 року, №807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015року, №807000011/2016/000044/2 від 9.01.2016 року, 807100011/2016/000139/2 від 19.02.2016 року, №807000011/2016/000175/2 від 26.02.2016 року;

- скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС: №807100001/2015/00080 від 09.10.2015 року, №807100001/2015/00093 від 09.11.2015 року, №807100001/2015/00095 від 24.11.2015 року, №807100001/2015/00099 від 01.12.2015 року, №807100001/2016/00005 від 19.01.2016 року, №807100001/2016/00018 від 17.02.2016 року, №807100001/2016/00019 від 25.02.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №807000011/2015/002043/2 від 20.10.2015 року, №807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015 року, №807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015 року, №807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015 року, №807000011/2016/000044/2 від 19.01.2016 року, №807100011/2016/000139/2 від 19.02.2016 року, №807000011/2016/000175/2 від 26.02.2016 року.

Скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС: №807100001/2015/00080 від 09.10.2015 року, №807100001/2015/00093 від 09.11.2015 року, №807100001/2015/00095 від 24.11.2015 року, №807100001/2015/00099 від 01.12.2015 року, №807100001/2016/00005 від 19.01.2016 року, №807100001/2016/00018 від 17.02.2016 року, №807100001/2016/00019 від 25.02.2016 року. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 вересня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» (Україна) (надалі - позивач) та компанією LAIWU BETHEL FOODS CO., LTD (Китай) (надалі - компанія, постачальник), було укладено контракт №2014-09-15 (надалі - контракт), відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити на умовах CFR (Одеса, Україна), а позивач оплатити та прийняти товар відповідно до додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною цього контракту.

Ціна на товар включала в себе вартість упаковки, тари, маркування, доставки до порту експорту та експортні митні процедури, встановлювалась в доларах США. За умовами контракту ліцензування та страхування товару не здійснювалось.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем було здійснені зовнішньоекономічні імпортні операції з компанією LAIWU BETHEL FOODS CO., LTD, та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням, а саме: згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15006 від 20.07.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: - «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 8,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 12040,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 12040,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 42 від 19.08.2015 року на суму 12040,00 доларів США.

09.10.2015 року позивачем до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці ДФС (надалі - митний орган, відповідач) була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2015/003824, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару, зазначену в інвойсі №BTLDRY15006 від 20.07.2015 року, а саме: ціна товару - 256443,46 грн. (12040,00 доларів США х 21,299291 грн.); митна вартість - 256443,46 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/003824 від 09.10.2015 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2015/00080 від 09.10.2015 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/002043/2 від 20.10.2015 року (надалі - оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 12040,00 доларів США: 0,57 долара США за 1 кг).

Також, згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15007 від 18.08.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2015 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 44 від 14.09.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

09.11.2015 року позивачем до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці ДФС була подана електрона митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2015/004299, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару, зазначену в інвойсі №BTLDRY15007 від 18.08.2015 року, а саме: ціна товару - 190251,31 грн. (8400,00 доларів США х 22,648966 грн.); митна вартість - 190251,31 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/004299 від 09.11.2015 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00093 від 09.11.2015 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2015/002241/2 від 19.11.2015 року (надалі - оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15008 від 04.09.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 48 від 19.10.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

24.11.2015 року позивачем до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 № 807100001/2015/004561, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15008 від 19.10.2015 року, а саме: ціна товару - 202134,40 грн. (8400,00 доларів США х 24,063619 грн.); митна вартість - 202134,40 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2015/004561 від 24.11.2015 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2015/00095 від 24.11.2015 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості 807000011/2015/002331/2 від 04.12.2015 року (надалі - оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15009 від 25.09.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2015 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 51 від 10.11.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

01.12.2015 року позивачем до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 № 807100001/2015/004663, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15009 від 25.09.2015 року, а саме: ціна товару - 201163,92 грн. (8400,00 доларів США х 23,948086 грн.); митна вартість - 201163,92 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації №807100001/2015/004663 від 01.12.2015 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2015/00099 від 01.12.2015 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості 807000011/2015/002357/2 від 11.12.2015 року (надалі - оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15010 від 29.10.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 60 від 22.12.2015 року на суму 8400,00 доларів США.

19.01.2016 року позивачем до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 №807100001/2015/000144, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15010 від 29.10.2015 року, а саме: ціна товару - 206951,79 грн. (8400,00 доларів США х 24,637118 грн.); митна вартість - 206951,79 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації №807100001/2016/000144 від 19.01.2016 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00005 від 19.01.2016 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/000044/2 від 19.01.2016 року (надалі - оскаржуване рішення), відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15012 від 14.12.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1500 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 15000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 59 від 21.12.2015 року та №71 від 18.01.2016 року на суму 8400,00 доларів США.

17.02.2016 року позивачем до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2016/000522, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15012 від 14.12.2015 року, а саме: ціна товару - 226966,30 грн. (8400,00 доларів США х 27,019798 грн.); митна вартість - 226966,30 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2016/000522 від 17.02.2016 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00018 від 17.02.2016 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/0000139/2 від 19.02.2016 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Згідно комерційного інвойсу №BTLDRY15011 від 18.11.2015 року до контракту № 2014-09-15 від 15.09.2014 року на адресу позивача було поставлено товар: «імбир маринований для суши» 1400 коробів за ціною 6,0 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 8400,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,5 кг, загальна вага імбиру складає 14000,00 кг, вага з маринадом - 21000,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8400,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 52 від 01.12.2015 року та №71 від 18.01.2016 року на загальну суму 8400,00 доларів США.

25.02.2016 року позивачем до митного поста «Харків - Центральний» Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2016/000632, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України), вказавши в декларації ціну товару зазначену в інвойсі №BTLDRY15011 від 18.11.2015 року, а саме: ціна товару - 228636,49 грн. (8400,00 доларів США х 27,21863 грн.); митна вартість - 228636,49 грн. (графа 12 декларації «Відомості про товар»).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2016/000632 від 25.02.2016 року та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100001/2016/00019 від 25.02.2016 року (надалі - картка відмови) та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/000175/2 від 26.02.2016 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: «імбир маринований для суші» - 28350,00 доларів США із розрахунку 1,35 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 8400,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, митному органу було подано документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: контракт, специфікації, додаткові угоди до контракту, інвойси, платіжні доручення, пакувальні листи, коносаменти, залізничні накладні внутрішнього сполучення, договори про надання послуг митного брокера, сертифікати походження товару, декларації виробника, прайс-листи, комерційні пропозиції, калькуляції, митні декларації країни відправлення, листи про відсутність взаємозалежності, листи про відсутність торгової марки, також висновок підготовлений спеціалізованою експертною організацією - ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» про вартісні характеристики товару, яким підтверджено, що рівень ціни за контрактом № 2014-09-15 від 15.09.2014 року відповідає поточній кон'юнктурі ринку .

Отже, позивачем було надано відповідачу усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість.

Відповідач обґрунтовує висновки про неправильність митної вартості товару тим, що позивачем надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, в зв'язку з виявленими та непідтвердженими розбіжностями в документах.

Такі висновки митного органу ґрунтуються на порівнянні рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами аналізу встановлено, що задекларований за ціною контракту рівень митної вартості товару позивача значно менший, ніж рівень митної вартості ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

В підтвердження заявленої митної вартості товару митним органом у позивача було витребувано додаткові документи.

Ненадання, на думку митного органу, позивачем на запити митного органу додаткових документів на підтвердження числового значення складових митної вартості товару за висновками відповідача свідчить про неправильність митної вартості товару зазначеної позивачем.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного. Згідно з п.2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Таким чином, підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів, а саме наявність в них розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.

Як вбачається з оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару, підставою для витребування у позивача додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, були виявлені митницею розбіжності у наданих позивачем документах, а саме: у коносаментах, калькуляції собівартості товару.

При цьому, в обґрунтування доводів про наявність розбіжностей у вказаних документах митний орган зазначає, що калькуляція собівартості товару не містить інформації щодо умов поставки та витрат на навантажувальні роботи та морський фрахт, у коносаментах містяться розбіжності щодо умов оплати фрахту.

Проте, колегія суддів такі доводи митного органу вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з інвойсів, які було надано при митному оформленні разом з деклараціями, товар поставлявся на умовах поставки CFR Одеса Україна, "Інкотермс 2010".

Відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

При цьому, митний орган не надав доказів або посилань на нормативні акти які свідчать, що позивач/декларант зобов'язаний був сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що коносамент - це товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити товар до пункту призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, коносамент містить позначку, що «вантажний збір зібрано», що кореспондується з умовами поставки.

Отже, доводи митного органу про непідтвердження позивачем митної вартості товару наявними, на думку митного органу, розбіжностями в коносаментах, є необґрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що калькуляція собівартості товару є розрахунково-вартісною методикою бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Тобто, калькуляція підтверджує понесені виробником витрати при виробництві певного товару.

Посилання відповідача на те, що калькуляція не містить витрат на фрахт, а тому митна вартість товару позивачем не є підтвердженою документально, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умови поставки та ціна товару визначені умовами договору, а не калькуляцією.

При цьому, калькуляція містить назву витрат на виробництво та управління, які не мають розшифровки, а тому висновки митного органу, що калькуляція не містить витрат на навантажувальні роботи та морський фрахт, є безпідставними.

Отже, доводи митного органу про непідтвердження позивачем митної вартості товару наявними, на думку митного органу, розбіжностями в калькуляціях, є необґрунтованими.

Також, посилання митного органу в апеляційній скарзі на наявність розбіжностей щодо коду УКТЗЕД, заявленого декларантом у митних деклараціях, з кодом УКТЗЕД зазначеними в експортних деклараціях, що свідчить про неповні дані щодо заявленої митної вартості товару, колегія суддів до уваги не бере, оскільки рішень про визначення коду товару митницею не виносилось, а отже сумнівів щодо коду товару у митниці не виникало.

Крім того, митницею в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товару не було зазначено про розбіжності в наданих позивачем документах щодо коду товару.

Також, посилання митниці на те, що позивачем під час митного оформлення товару було надано платіжні доручення, які не містили відміток банку, а тому не можуть підтверджувати числові значення митної вартості товару, колегія суддів до уваги не бере, оскільки оплата товару позивачем відбувалася через Клієнт-Банк, а тому платіжні доручення були складені в електронній формі.

Крім того, митницею в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товару не було зазначено про недоліки, на думку митниці, в платіжних дорученнях, а тому у митниці не виникало на час митного оформлення товару сумнівів щодо платіжних доручень.

Як вбачається з оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, відповідачем у позивача було витребувано всі документи, наведені у переліку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Проте, відповідачем необґрунтовано доцільність витребування всіх документів, наведених у переліку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Між тим, за умовами контракту не передбачено сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), не укладалось жодного ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

При цьому, позивачем в підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу надавалися копія митної декларації країни відправлення, специфікації, прайс-листи (прейскурант).

Також позивачем під час митного оформлення було надано сертифікати походження товару, листи про відсутність взаємозалежності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Між тим, відповідачем не доведено та не надано доказів, що витребувані ним додаткові документи дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої позивачем митної вартості товару.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідачем не виконано обов'язок покладений приписами вказаної статті та не доведено, що декларантом заявлені неповні, необ'єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару.

Посилання митного органу на постанову Верховного Суду України від 02.06.2015 року по справі № 21-498а15 в підтвердження правомірності дій митного органу щодо витребування у позивача додаткових документів, оскільки при порівнянні митної вартості спірного товару з митною вартістю ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виявилося, що митна вартість спірного товару є значно менша, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки згідно вказаної постанови - при порівнянні митної вартості спірного товару з митною вартістю ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митний орган може витребувати додаткові документи у декларанта за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відповідачем не доведено обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Таким чином, позивачем для митного оформлення товару надано митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а надані документи не містять розбіжностей та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Отже, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Харківською митницею ДФС за 6 (резервним) методом.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Однак, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх 5 методів визначення митної вартості товару, а тому позивачем не доведено правомірність визначення митної вартості за 6 (резервним) методом.

Таким чином, Харківською митницею, з урахуванням приписів ст.ст. 53-55 Митного кодексу України, було неправомірно прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, і відповідно, винесено оскаржувані картки відмови Харківською митницею в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. по справі № 820/2147/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016 р.