Ухвала суду № 62371092, 25.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р.Справа № 820/11595/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2016р. по справі № 820/11595/15

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб треті особи: Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" в особі Відділення №11"Харківське регіональне управління "ПАТ "АКТАБАНК" , Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК"

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" в особі Відділення № 11 "Харківське регіональне управління "ПАТ "АКТАБАНК", Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК", в якому просить суд:

- зобов'язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 внести ОСОБА_2 до списку вкладників за договорами банківського вкладу публічного акціонерного товариства "Актабанк";

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний номер 21708016, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, б. 33-Б) на користь ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) гарантовану суму відшкодування вкладу разом із нарахованими процентами в розмірі 199324 грн. 00 коп. за банківським вкладом на депозитному рахунку № НОМЕР_2, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Актабанк" відповідно до договору банківського вкладу "Універсальний" № В11-0572/Т/612978 від 05.08.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Зобов'язано Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 внести ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) до списку вкладників за договорами банківського вкладу публічного акціонерного товариства "Актабанк".

Стягнуто на користь ОСОБА_2 ( податковий номер НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27, ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 1 розділу V Правил формування та ведення баз даних про вкладників, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду № 3 від 09 липня 2012 року, п. 4 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2014 року між ОСОБА_2 (в якості вкладника) та Публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" (в якості банку) в особі Начальника відділення № 11 "Харківське регіональне управління" ПАТ "АКТАБАНК" Скали Романа Геннадійовича укладений договір банківського вкладу "Універсальний" № В11-0572/Т/612978 (а.с. 49-50).

Відповідно до умов договору банківського вкладу "Універсальний" № В11-0572/Т/612978 вкладник передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 193000 (сто дев'яносто три тисячі) гривень терміном на 3 (три) місяці з 05 серпня 2014 року по 05 листопада 2014 року включно під 13 процентів річних.

Для внесення суми вкладу банк відповідно до умов укладеного договору відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2.

На вказаний рахунок позивача банком 05.08.2014 року на вказаний вище депозитний рахунок позивача Банком було зараховано 193000,00 грн., що підтверджено наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 118633 (а.с. 51).

Відповідно до умов договору № В11-0572/Т/612978, а саме пункту 1.2 договору визначено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я вкладника (власника рахунку) від іншої особи. У цьому разі вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Також сторонами визначено, що днем надходження вкладу в банк є 05 серпня 2014 року, а днем закінчення строку вкладу та днем розрахунку вважається останній день строку вкладу - тобто 05 листопада 2014 року.

Правлінням Національного банку України 16.09.2014 року прийнято постанову № 576 про віднесення ПАТ "Актабанк" до категорії неплатоспроможних, того ж дня виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 90 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Актабанк" з 17.09.2014 р. та призначено уповноважену особу.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на підставі приписів ч. 1 ст. 1060 ЦК України, 27.09.2014 року засобами поштового зв'язку направлено до ПАТ "Актабанк" письмову заяву, в якій просив видати через касу належні йому готівкові кошти з депозитного рахунку в розмірі 193000,00 грн., докази направлення та вручення якої наявні в матеріалах справи (а.с. 52-53).

Встановлений договором банківського вкладу термін виконання банком зобов'язань перед позивачем з повернення вкладу та сплати процентів за користування ним скінчився 05.11.2014 р.

Судом також встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 № 19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.01.2015 за № 6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Актабанк" ОСОБА_1 строком на 1 рік з 16.01.2015 року по 15.01.2016 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.01.2015 №6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Актабанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 строком на 1 рік з 16.01.2015 року по 15.01.2016 року включно.

Позивачем направлено 14.02.2015 року на ім'я уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "АКТАБАНК" ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку заяву з проханням розглянути та прийняти рішення щодо заяви ОСОБА_2 від 27.09.2014 року та включити позивача до переліку вкладників за договорами банківського вкладу ПАТ "АКТАБАНК", докази направлення та вручення якої наявні в матеріалах справи (а.с. 54).

З матеріалів адміністративного позову судом встановлено, що позивачем не отримано відповіді за вказаною заявою, у зв'язку з чим 23.03.2015 року ОСОБА_2 третє направлено заяву про виплату банківського вкладу, яка також залишилася без вмотивованої відповіді (а.с. 55).

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.12.2015 року № 253 серед іншого, було призначено уповноважену особу Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Актабанк" визначених Законом на строк з 01.01.2016 року по 15.01.2018 р. включно.

Проте, позивача не було включено до переліку вкладників та не було виплачено Банком гарантованої суми відшкодування за банківським вкладом в розмірі 193 000,00 грн. та нарахованих на вказану суму відсотків.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, оскільки кошти вкладу та діяльність позивача не підпадають під жодний з пунктів ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом, у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1. ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З матеріалів справи встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку зі здійсненням процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК".

Відповідно п. 2 до ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банку, що знаходиться на стадії ліквідації (банкрутства) не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 15.06.2016р. по справі № 21-286а16.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Вказана правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 15.06.2016р. по справі № 21-286а16, не була врахована судом першої інстанції під час розгляду справи та ухваленні судового рішення по суті заявлених позовних вимог. Водночас рішення суду першої інстанції не містить мотивів, з яких суд вирішив відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

При цьому колегія суддів враховує наявність ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року по даній справі, якою скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року про закриття провадження у справі та направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду, однак вказана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята до ухвалення Верховним Судом України постанови від 15.06.2016р., висновок якого повинен був бути врахований судом першої інстанції під час продовження розгляду справи та прийняття судового рішення.

Слід зазначити, що питання які просить вирішити позивач у заявлених позовних вимогах стосуються та безпосередньо впливають на ліквідаційну масу банку.

В даному випадку особа уповноважена на ліквідацію банку, має правовідносини з позивачем які безпосередньо стосуються господарської діяльності банку.

Беручи до уваги те, що спір стосується відносин, які регулюються нормами Господарського процесуального кодексу України, він підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст.202 КАС України порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 41, п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2015р. по справі № 820/10665/15 - скасувати.

Провадження у адміністративній справі № 820/11595/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб треті особи: Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" в особі Відділення №11"Харківське регіональне управління "ПАТ "АКТАБАНК", Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016 р.