Ухвала суду № 62371042, 27.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р. Справа № 876/6681/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Паїк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у адміністративній справі №813/2215/16 за позовом ОСОБА_1 до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в якому, просить: визнати незаконним та скасувати наказ начальника Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №30-О від 03.06.2016 року про звільнення з займаної посади з 03.06.2016 року за п. 1. ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників; визнати незаконними дії начальника Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області щодо проведення процедури звільнення з займаної посади; поновити на роботі на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору оподаткування юридичних осіб Бродівського відділення Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області; стягнути з Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.06.2016 року по день поновлення на роботі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №30-О від 03.06.2016 року про звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора сектору оподаткування юридичних осіб Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Стягнуто з Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39508231, що знаходиться за адресою: 80500, Львівська область, м. Буськ, пл. 900-річчя Буська, 1) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою: 80600, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8167 (вісім тисяч сто шістдесят сім) гривень 28 коп. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 3712 (три тисячі сімсот дванадцять) гривень 40 коп. підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зазначає, що переліком змін №3 до штатного розпису на 2015 рік Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, із внесеними змінами, станом на 01.12.2015 року затверджено штат в кількості 66 штатних одиниць, а штатним розписом на 2016 рік, що затверджений 18.01.2016 року передбачено 50 штатних одиниць. Відповідно, штатна чисельність Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області була зменшена на 16 штатних одиниць. Згідно зазначеного переліку змін №3 штатного розпису на 2015 рік у секторі оподаткування юридичних осіб Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області було передбачено 6 штатних одиниць, а в штатному розписі на 2016 рік у секторі податків і зборів передбачено 3 штатні одиниці, що й призвело до скорочення у даному відділі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 з 11.09.1991 року працював на посаді державного податкового інспектора відділу оподаткування громадян ДПІ у Бродівському районі Львівської області.

В процесі реорганізації ДПІ у Бродівському районі Львівської області ДПС наказом Буської ОДПІ від 01.07.2013 року №1-0 був призначений на посаду головного державного ревізора - інспектора Бродівського відділення в порядку переведення з ДПІ у Бродівському районі Львівської області з 01.07.2013 року.

Відповідно до наказу №7-О від 24.09.2013 року переведений на посаду головного державного ревізора - інспектора сектору оподаткування та контрою об'єктів і операцій Бродівського відділення.

Наказом №4-0 від 10.02.2015 року з 10.02.2015 року був переведений на посаду головного державного ревізора інспектора сектору оподаткування юридичних осіб Бродівського відділення Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

В подальшому, наказом начальника Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №30-О від 03.06.2016 року був звільнений із займаної посади з 03.06.2016 року на підставі п. 1.ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо звільнення позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вказана вище норма передбачає два вихідних критерії, виходячи з яких роботодавець приймає рішення про те, який з працівників має переважне право на залишення на роботі: кваліфікація та продуктивність праці.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів» (з наступними змінами та доповненнями), при розгляді трудових спорів, пов'язаних із звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як видно з матеріалів справи, позивача було попереджено про наступне вивільнення 08.02.2016 року, тобто своєчасно.

Однак, з цього моменту і до дати звільнення, а саме до 03.06.2016 року жодних заходів на виконання вимог ст.ст. 42, 492 КЗпП України відповідачем проведено не було.

Суд зазначає, що при звільненні позивача не було проведено порівняльного аналізу та характеристик працівників сектору оподаткування юридичних осіб Бродівського відділення Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівської області, не з'ясовано хто з працюючих має переважне право на залишення на роботі.

Крім того, згідно долученого до матеріалів справи наказу в.о. начальника Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №152 від 16.07.2016 року, лише з 06.07.2016 року введено в дію перелік змін №4 до штатного розпису на 2016 рік Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, що був затверджений 22.06.2016 року начальником Головного управління ДФС у Львівській області Кондро І.В., тобто після дати звільнення позивача.

Вказаним наказом також було запропоновано головному державному інспектору по роботі з персоналом ОСОБА_4 здійснити комплекс заходів, згідно із затвердженим переліком змін №4 відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що при звільненні позивача у зв'язку з скороченням штатної чисельності працівників службовими особами Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області було грубо порушено чинне трудове законодавство України. Звільнення проведено до моменту введення в дію переліку змін №4 до штатного розпису на 2016 рік Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, який і є підставою для скорочення чисельності штату відповідача.

Крім того, на вимогу суду представником відповідача було надано суду інформаційну довідку про працівників сектору оподаткування юридичних осіб Бродівського відділення Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівської області, серед яких ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та характеристики про вказаних працівників, датовані 26.07.2016 року (!!!). Тобто, такі були виготовлені вже після звільнення позивача.

Документів, які б свідчили про проведення відповідачем перед звільненням порівняльного аналізу кандидатур сектору оподаткування юридичних осіб Бродівського відділення Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівської області, які мають переважне право на залишення на посадах, суду надано не було.

Більше того, аналізуючи вказані додаткові докази, суд зазначає, що у позивача (на відміну від інших працівників) було переважне право на залишення на роботі.

Згідно долучених документів, у позивача наявний стаж в органах державної служби 30 років 08 місяців та 10 днів, з них в органах державної служби 30 років 03 місяці 10 днів. Слід зазначити, що позивач має найбільший стаж, в тому числі і в органах податкової служби зі всіх працівників сектору оподаткування юридичних осіб Бродівського відділення Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Крім того, на утриманні позивача перебуває четверо дітей - син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, - двоє з яких малолітні.

Згідно наданої на вимогу суду характеристики №8/13-15-1000 від 26.07.2016 року позивач зарекомендував себе як дисциплінований спеціаліст, який з відповідальністю ставиться до дорученої йому роботи. З повагою ставиться до співробітників та платників, дотримується належної культури спілкування, не допускає дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави чи податкової служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, досконало володіє державною мовою.

В матеріалах справи наявні подяки та грамоти, якими нагороджений позивач, що додатково підтверджує його професійні якості та сумлінну працю.

З наявних у справі доказів не видно, що до позивача за час його роботи в Буській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області застосовувалися дисциплінарні стягнення чи висувалися зауваження до строків чи якості виконуваної роботи.

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає про значні порушення трудового законодавства при проведенні звільнення позивача, зокрема, про недотримання відповідачем при винесенні оскарженого наказу вимог ст.ст. 42, 492 КЗпП України.

Крім того, суд вважає, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 ст. 40 КЗпП України, частини 3 ст. 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як зазначив позивач та свідчать матеріали справи, жодних посад позивачу у зв'язку із його скороченням не пропонувалося.

Вказане свідчить про протиправність дій начальника Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області при проведенні звільнення, а відтак і протиправність самого наказу № 30-О від 03.06.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, адже протиправні дії не можуть нести будь-яких правомірних наслідків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій в частині звільнення позивача із займаної посади.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом встановлено, тривалість вимушеного прогулу позивача склала 44 робочих днів, починаючи з 04.06.2016 року (з дня наступного за датою звільнення) по 08.08.2016 року включно (по день ухвалення рішення у справі).

Згідно довідки Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №2166/8/13-15/0500 від 14.07.2016 року розмір середньоденного заробітку позивача становив 185,62 грн., відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.06.2016 року по 08.08.2016 року складає 8167,28 грн. (44 робочі дні х 185,62 = 8167,28 грн.). Тому, саме ця сума підлягає стягненню з Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області в користь ОСОБА_1

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у адміністративній справі №813/2215/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 01.11.2016р.