Ухвала суду № 62371039, 27.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р. Справа № 876/6606/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю: відповідача Дорошенко О.В., представників третіх особі ОСОБА_2,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року у адміністративній справі №809/769/16 за позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Дорошенко Олени Володимирівни треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-ІФ», ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В :

29.06.2016 ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Дорошенко Олени Володимирівни треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо-ІФ», ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію за №30071406 від 15.06.2016 та запису про державну реєстрацію права власності.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесеною без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема посилається на те, що із проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно, порушено майнові права позивача на квартиру. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи відповідач та представники третіх осіб проти апеляційної скарги заперечили, просять скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 26.06.2014р. між позивачем, ОСОБА_6 та ТзОВ «Кредо-ІФ» укладено договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу нерухомого майна №1/2011 від 31.08.2011.

За умовами пункту 1 договору від 26.06.2014р. ОСОБА_6 за згодою ТзОВ «Кредо-ІФ» передала ОСОБА_4 свої права та обов'язки, що виникли на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №1/2011 від 31.08.2011 щодо набуття права власності на двокімнатну квартиру за будівельним номером 37, попередній проектний номер якої 33, загальною проектною площею 60,9 кв.м., на 5 поверсі, в під'їзді №2, в багатоквартирному житловому будинку з будівельною адресою по АДРЕСА_1.

14.03.2016р. ТзОВ «Кредо-ІФ» передано, а покупцем (позивачем) прийнято квартиру АДРЕСА_1, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі приміщення.

15.06.2016 відповідачем, за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 від 10.06.2016р. та доданих до неї документів, прийнято рішення за №30071406 про державну реєстрацію права приватної власності за заявником на квартиру АДРЕСА_1, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставина справи.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина 2 статті 3 цього ж Закону встановлює, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В силу положень пункту 1 частини 1 статті 4 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 10 даного Закону державним реєстратором є нотаріус.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, пунктом 1 частини 1 якої визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно частини 5 статті 18 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 63 Порядку для державної реєстрації прав на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подаються: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); 2) довідка (виписка) з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва, видана особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, про участь особи, державна реєстрація права власності якої проводиться; 3) технічний паспорт на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна; 4) завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом копії документів, передбачених пунктом 62 цього Порядку (у разі, коли такі документи не подано особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом).

Судом встановлено, що 09.03.2015 ТзОВ «Кредо-ІФ» та ОСОБА_5 укладено договір №1/14 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, а 16.03.2016 - додаткову угоду до даного Договору, за умовами яких продавець зобов'язується передати покупцю двокімнатну квартиру №37, загальною площею 61,1 кв.м., що розташована на 5 поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1, що буде створена у майбутньому, а покупець зобов'язується її прийняти. Об'єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на квартиру №37.

16.03.2016р. ТзОВ «Кредо-ІФ» передано, а ОСОБА_5 прийнято квартиру АДРЕСА_1, про що сторонами складено та підписано акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень.

10.06.2016р. ОСОБА_5 звернулася до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права приватної власності на придбане житло. Дану заяву зареєстровано у базі даних заяв із запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.06.2016р. за реєстраційним номером 17213158.

До заяви від 10.06.2016 заявником долучено: 1) договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, №1/14 від 09.03.2015, укладений ТзОВ «Кредо-ІФ» та ОСОБА_5, а також додаткову угоду до Договору 1/14 від 09.03.2015; 2) акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень (квартири №37) від 16.03.2016, складеного та підписаного ТзОВ «Кредо-ІФ» та ОСОБА_5; 3) витяг з переліку осіб, кошти яких залучались на інвестування реконструкції багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1, виданого ТзОВ «Кредо-ІФ»; 4) технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, виготовлений 10.03.2016р. ТзОВ «Альянс-Консалтинг ІФ»; 5) інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно; 6) квитанцію про сплату адміністративного збору та за надання інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Крім того, наведене підтверджується також карткою прийому відповідачем заяви ОСОБА_5 №61217386 від 10.06.2016 про державну реєстрацію права власності.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 26 цього Закону встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У судовому засіданні встановлено, що 15.06.2016 відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_5 від 10.06.2016 та доданих до неї документів прийнято рішення про державну реєстрацію права власності №30071406 на двокімнатну квартиру №37, загальною площею 61,1, що розташована на 5 поверсі в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 за заявником, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_5на дану квартиру.

Судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення від 15.06.2016р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не було відомостей про наявні зареєстровані обтяження речових прав на згадану квартиру. Відсутні були й інші, визначені частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для відмови ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на придбане житло.

Крім того, в судовому засіданні також з'ясовано, що договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому №1/14 від 09.03.2015 та додаткова угода до нього від 16.03.2016 не були розірвані сторонами чи визнані недійсними у судовому порядку.

Доказів протилежного позивачем суду не подано.

Крім того, скасування рішення та запису про державну реєстрацію фактично позбавляє третю особу права власності, що суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, що відповідачем рішення №30071406 від 15.06.2016 про державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року у адміністративній справі №809/769/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 01.11.2016р.