Постанова № 62370671, 25.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12179/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Глазунов М.Ю. - за дов.

від відповідача: Донець Т.С. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016

у справі №910/12179/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі, позивач або МОУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (далі, відповідач або ДП ДК «Укрспецекспорт») про стягнення 15 171,84 грн. пені та 15 639, 45 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/94 від 12.06.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/12179/16 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» на користь Міністерства оборони України 15 171,84 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 84 копійки) штрафу, 15 639, 45 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять гривень 45 копійок) пені та 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності у відповідача обов'язку зі сплати позивачу штрафу та пені у заявленому позивачем розмірі належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП ДК «Укрспецекспорт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/12179/16 та зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від суми позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у процесі розгляду справи в суді першої інстанції ним подавалось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому він, посилаючись на статтю 83 Господарського процесуального кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, аргументував винятковість випадку, незначний термін прострочення виконання зобов'язання та відсутність негативних наслідків порушення виконання зобов'язання у позивача та третіх осіб. Однак, зазначені доводи відповідача та докази винятковості випадку безпідставно не були взяті до уваги місцевим господарським судом.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.10.2016.

Представник позивача 24.10.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від суми позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.06.2016 між Міністерством оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (постачальник) укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти №294/15/94 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити у 2015 році замовникові товар, зазначений у пункті 1.2. цього Договору, а замовник прийняти та оплатити такий товар.

Найменування товару: шини та камери гумові нові, код 22.11.1, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, лот №4 - авіаційні шини 1100х330 м.26 або еквівалент (авіаційні шини 1100х330М26А). Кількість товару зазначена у специфікаціях товару (Додаток №1 до цього Договору) (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна цього Договору становить 2 316 720,00 грн. за загальним фондом КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3602 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ (20%) у розмірі 386 120,00 грн. Ціна за одиницю товару визначена за результатами переговорної процедури закупівлі та зафіксована сторонами у протоколі погодження договірної ціни (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору замовник здійснює розрахунки з постачальником шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника через відповідні реєстраційні рахунки замовника, що зазначені у п.13.1. Розділу ХІІ Договору.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що за письмовим погодженням між сторонами відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України Замовник на підставі абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) може здійснювати попередню оплату товару до 100% від ціни Договору, визначену на день його укладання. Замовник проводить перерахування коштів попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від постачальника, за умови наявності відповідних бюджетних коштів.

Кошти попередньої оплати надаються замовником на строк 120 діб з дати укладання цього Договору включно. Постачальник до закінчення значеного строку повинен надати замовнику акт технічного приймання товару на склад вантажоотримувача - військової частини А2287, або повернути кошти попередньої оплати до закінчення зазначеного вище терміну на розрахунковий рахунок, зазначений у пункті 13.1. Договору.

Згідно пункту 5.1. Договору товар постачається у строк 120 діб з дати укладання цього Договору включно.

Відповідно до пункту 5.3. Договору постачальник за два робочі дні з дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання, кількість та тип транспортних засобів, якими здійснюється транспортування товару, список водіїв та представників постачальника, а замовник забезпечує допуск транспорту та зазначених осіб на територію вантажоотримувача. Товар вважається поставленим за кількістю та якістю з моменту підписання акту технічного приймання товару (Додаток №4 до Договору).

Згідно з пунктом 5.5. Договору датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару (Додаток №3 до Договору).

Як встановлено пунктом 7.2. Договору, за порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки, визначені Договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості. У разі безпідставної відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі сім відсотків вартості непоставленого товару. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт використання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

26.11.2015 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору від 12.06.2015 №294/15/94, відповідно до пункту 1 якої ціна Договору становить 2 167 406, 22 грн. за загальним фондом КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3602 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ (20%) у розмірі 361 234, 37 грн.

Додатком № 1 до додаткової угоди №1 погоджено специфікацію товарів, ціну та строки поставки (строк поставки - 120 діб з дати укладання договору включно).

Як зазначає позивач, постачальник (відповідач) не виконав належним чином умови договору щодо термінів постачання товару, товар було передано замовнику (позивачу) з порушенням терміну, встановленого пунктом 5.1. Договору, що є підставою для стягнення з відповідача 15 171,84 грн. пені, нарахованої у відповідності до пункту 7.2. Договору. Крім того, відповідачем було порушено строк повернення коштів попередньої оплати, що стало підставою для нарахування 15 639, 45 грн. штрафу у відповідності до пункту 7.2. Договору.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За містом частини 1-2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач згідно рішення Міністерства оборони України від 14.07.2015 №13206/з відповідно до пункту 4.2. Договору перерахував постачальнику попередню оплату згідно Договору в розмірі 1 853 376,00 грн. (платіжне доручення №294/152 від 04.08.2015).

Проте, відповідач всупереч пунктам 4.2., 5.1. Договору своє зобов'язання з поставки товару виконав неналежним чином, порушивши строк поставки товару та строк повернення коштів попередньої оплати, що не заперечується відповідачем.

Так, постачальник здійснив поставку замовнику товару в кількості та якості, що зазначено в Специфікації товару (додаток №1 до Договору), 17.10.2015, що підтверджується Актом технічного приймання товару від 17.10.2015, підписаним представниками обох сторін та скріпленими їх печатками, в той час як останнім днем поставки товару, погодженим сторонами у пункті 4.2. Договору, було 10.10.2015.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 171,84 грн. пені та 15 639,45 грн. штрафу за порушення термінів постачання товару та строків повернення коштів попередньої оплати відповідно.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка у розумінні частини 1 статті 230 Господарського кодексу України є штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 7.2. Договору за порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки, визначені Договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості. У разі безпідставної відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі сім відсотків вартості непоставленого товару. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт використання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач всупереч пунктам 4.2., 5.1. Договору своє зобов'язання з поставки товару виконав неналежним чином, порушивши строк поставки товару та строк повернення коштів попередньої оплати, є підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій в порядку, передбаченому пунктом 7.2. Договору за період прострочення з 10.10.2015 по 16.10.2015.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.

Таким чином, оскільки відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором, колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, вважає його арифметично вірним та погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягненню з відповідача пені у розмірі 15 171, 84 грн. та штрафу в розмірі 15 639,45 грн. за період прострочення з 10.10.2015 по 16.10.2015.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% від суми позову (том 1, а.с. 43-46), у задоволенні якого місцевим господарським судом було відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

За твердженнями апелянта, відповідачем у вказаному клопотанні належним чином доведено винятковість випадку, незначний термін прострочення виконання зобов'язання та відсутність негативних наслідків порушення виконання зобов'язання у позивача та третіх осіб, що у відповідності до статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач посилався на те, що несвоєчасна поставка товару за Договором є винятковим випадком та є незначною (7 днів), а постачальником вживались всі необхідні заходи для запобігання її виникнення.

Доводи апеляційної скарги відповідача з приводу необхідності зменшення розміру штрафних санкцій не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014 та від 29.04.2014 Вищого господарського суду України у справах №904/5957/13 та №16/3012/13.

Зі змісту пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вбачається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши обставини, на які відповідач посилається як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів приходить до висновку, що останні не є винятковими у розумінні частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів дійсної наявності вказаних у клопотанні обставин.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що авіаційні шини 1100х330, які були поставлені за Договором, не використовувалися позивачем після їх поставки, а зберігалися на складі та планувалися до експлуатації лише в 2016 році, не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій за їх несвоєчасну поставку.

Як уже зазначалося, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідачем шляхом вільного волевиявлення був підписаний Договір №294/15/94 від 12.06.2015, умови якого передбачали, що строк постачання авіаційних шин та строк повернення попередньої оплати визначаються не конкретною датою, а на строк 120 діб з дати укладання договору. Зазначеним спростовуються доводи скаржника з приводу того, що позивачем не було враховано інтереси відповідача під час укладання Договору.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/12179/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/12179/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/12179/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко