Постанова № 62370675, 26.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р. Справа№ 911/1988/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Баранця О.М.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Петрик М.М. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача за первісним позовом: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2016р.

у справі № 911/1988/16 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

про стягнення 59 856,03 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс»

про стягнення 3 497,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» про стягнення 59 856,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем за договором поставки № 352 від 05.07.2013р. обов'язку з повної оплати поставленого позивачем товару у розмірі та у строки, визначені в договорі.

Заперечуючи проти первісного позову ТОВ «Біогазенерго» звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до ТОВ «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» про стягнення 3 497,05 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» вказувало на порушення постачальником терміну поставки товару, у зв'язку з чим відповідно до умов договору покупець нарахував штрафні санкції за несвоєчасне виконання договору з поставки у розмірі 3 497,05 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2016р. вимоги за первісним позовом задоволені повністю, стягнуто з ТОВ «Біогазенерго» на користь ТОВ «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» 59 856,03 грн. боргу та 1378,00 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю з посиланням на пропуск строків позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Біогазенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2016р. у справі №911/1988/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

На думку скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги умови договору поставки, за якими, остаточна оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 днів з моменту проведення випробування отриманого ним товару. Між тим, доказів проведення таких випробувань матеріали справи не містять, тому підстави для здійснення покупцем остаточних розрахунків з постачальником в розмірі 59 856,03 грн. відсутні.

Апелянт зазначав, що відповідно до положень п. 10.3.2 договору закінчення дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, проте господарським судом було неправомірно застосовано строк позовної давності та відмовлено у задоволенні зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій з постачальника у розмірі 3 497,05 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 р. у справі № 911/1988/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Баранець О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2016р.

Відповідач за первісним позовом до судового засідання, що відбулось 26.10.2016р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника відповідача за первісним позовом не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а, тому розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 05.07.2013 року між ТОВ «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» (постачальник) та ТОВ «Біогазенерго» (покупець), було укладено договір поставки №352, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору.

За змістом пункту 2.2 договору предметом поставки є:

- кран електричний опорний в/п 12.5, проліт 10,5 м. висота підйому 16 м., укомплектований 2-х швидкісними двигунами на підйом переміщення тельфера та частотним регулятором переміщення крану, в кількості 1 шт. (п. 2.2.1 договору);

- підкрановий шлях та кран електричний опорний в/п 12,5, проліт 10,5 м., висота підйому 16 м. довжиною 60 м. (п. 2.2.2 договору);

- кран підвісний в/п3,2 т. проліт 9 м. повна довжина 10,2 м. з ручним управлінням переміщення крана та електротельфера, укомплектованого 2-х швидкісними двигунами на підйом та переміщення тельфера (п. 2.2.3 договору);

- підкрановий шлях та матеріали для його кріплення для крану підвісного в/п 3,2 т. політ 9 м. повна довжина 10,2 м. з ручним управлінням переміщення крана та електротельфера довжиною 60 м. (п. 2.2.4 договору);

- таля ручна черв'ячна пересувна в/п 1 тн. висотою 6 м. (п. 2.2.5 договору).

Згідно пункту 2.4 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем у пункті поставки, що підтверджується видатково-прибутковою накладною та/або актом прийому-передачі Товару.

Покупець зобов`язаний оплатити обладнання за ціною й у терміни, встановлені цим договором та/або додатками до нього (п. 8.2 договору).

14.07.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №352 від 05.07.2013 року, якою було внесено зміни до п.7.3.1 договору і порядок оплати узгоджено наступним чином: 1-а передоплата в розмірі 89 891,97 грн. з урахуванням ПДВ в термін до 20.07.2013 року; 2-а передоплата в розмірі 89 892,00 грн. з урахуванням ПДВ в термін до 27.07.2013 року; 3-я передоплата в розмірі 60 000,00 грн. з урахуванням ПДВ в термін до 09.08.2013 року; Остаточна оплата протягом 10 днів з моменту проведення випробування отриманого покупцем товару.»

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди внесено зміни до п. 3.3, 3.4, 10.1.1 договору та викладено його в наступній редакції: «3.3. Постачальник зобов'язується виконати поставку товару, вказаного в п.п. 2.2.1, 2.2.3, 2.2.5 даного договору в термін, що не перевищує 45 робочих днів з моменту отримання всієї суми попередньої оплати на розрахунковий рахунок.

Згідно до п. 3.4 договору постачальник зобов'язується виконати поставку Товару вказаного в п.п. 2.2.2, 2.2.4., що не перевищує 45 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати на розрахунковий рахунок.

Пунктом 10.1.1 договору встановлено, що за порушення термінів передачі Товару (та відсутності письмової згоди покупця) постачальник несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактичної вартості вчасно не переданого Товару за кожен день затримки».

Закінчення дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.3.2).

Загальна сума договору складає 299 640,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 49 940,00 грн. (пункт 7.3 договору).

Договір є чинний з дня підписання його сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами, передбачених цим Договором та/або додатками до нього (п. 12.1).

З матеріалів справи вбачається, що покупцем було сплачено у відповідності до умов договору 19.07.2013 року - 89 891,97 грн.; 26.07.2013 року - 89 892,00 грн.; 08.08.2013 року - 60 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до видаткових накладних №619 від 17.10.2013 року на суму 135 360,00 грн., № 630 від 02.12.2013 року на суму 164 280,00 грн. постачальником передано, а покупцем прийнято товар, обумовлений пунктами 2.2.1 - 2.2.5 договору поставки, без зауважень та претензій, що підтверджується підписами представників сторін на накладних.

28.05.2014 року постачальник звернувся з претензією № 14 до покупця, вказуючи, що ним було поставлено покупцю товар на загальну суму 299 640,00 грн. В оплату цього товару було отримано лише попередню оплату в сумі 239 783,97 грн. У відповідності до умов договору поставки та норм законодавства вимагав в семиденний термін сплатити борг за отриманий товар у сумі 59 856,03 грн.

У відповідь листом №1/0406-4 від 04.06.2014 року покупець повідомив постачальника про порушення терміну передачі товару. Крім того, покупець повідомив про відсутність у нього зобов'язань з оплати товару, оскільки його випробування не проводилось.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Заперечуючи виникнення у нього обов'язку повністю оплатити отриманий товар, відповідач за первісним позовом послався на умови п. 7.3.1 договору поставки, згідно з яким остаточна оплата проводиться покупцем протягом 10 днів з моменту проведення випробувань отриманого товару, а також на ту обставину, що на момент подання позову таке випробування не проводилося. Натомість постачальник вказував, що в силу п. 7 «Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів», затверджених Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду (Наказ №132 від 18.06.2007р. зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.2007р. за №784/14051) - поставлений вантажопідйомний кран 16,5 тон підлягає введенню в експлуатацію з необхідністю отримання дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на експлуатацію вантажопідйомних кранів і машин силами покупця-власника вантажопідйомного крану.

У цьому зв`язку судова колегія вважає, що наведені покупцем заперечення підлягають відхиленню з огляду на те, що за українським правопорядком покупець вправі відмовитися від оплати повної вартості переданого йому у власність товару лише у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару і відмови від договору. За таких обставин прийнявши товар у власність і не виконавши дій по введеню вантажопідйомного крану в експлуатацію, покупець позбавлений права заперечувати свій обов`язок з оплати повної ціни товару, якщо не доведе існування визначених законом обставин, які звільняють його від оплати покупної вартості товару.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми боргу в розмірі 59 856,03 грн. є обґрунтованою та документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Апелянтом нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 3 497,05 грн., виходячи з того, що ТОВ «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» було поставлено товар, вказаний п.п. 2.2.1, 2.2.3, 2.2.5 - 02.12.2013 року, з простроченням терміну поставки в 54 календарні дні, та товар, вказаний п.п. 2.2.2, 2.2.4 - 17.10.2013 року, з простроченням терміну поставки в 7 календарних днів. Згідно п.10.1.1 договору поставки, за порушення термінів передачі товару (за відсутності згоди покупця) постачальник несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактичної вартості вчасно не переданого товару за кожен день прострочки.

27.07.2016 року до суду першої інстанції від позивача за первісним позовом надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками.

Як передбачено п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що датою звернення позивача за зустрічним позовом до господарського суду є 27.07.2016р., а останнім днем перебігу строку позовної давності за вимогами позивача за зустрічним позовом про стягнення суми пені є 10.10.2014р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми пені за прострочку у поставці товару.

Твердження апелянта, що за п. 10.3.2 договору, сторони збільшили строк позовної давності, не відповідає дійсності і відхиляються судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене та зважаючи на наявні у матеріалах справи документи і встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що первісний позов про стягнення 59 856,03 грн. боргу підлягає задоволенню, в свою чергу колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 497,05 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2016р. у справі № 911/1988/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Біогазенерго» на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2016р. у справі № 911/1988/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2016р. у справі № 911/1988/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1988/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

О.М. Баранець