Рішення № 62361881, 27.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/386/16-ц Головуючий 1 інстанції Оксененко В.А.

Провадження № 22ц/790/4791/16 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року судова колегія судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Коваленко І.П.,

суддів - Коровіна С.Г., Довгаль А.П.

при секретарі Калюжній Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ПрАТ «СК Україна», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 р. ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ПрАТ «СК Україна», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди.

03.08.2014 р., приблизно о 14:20 год. на вул. Г. Праці, 2 в м.Харкові сталося зіткнення автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та «Міцубісі Лансер», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок цієї події належний їй автомобіль був механічно пошкоджений. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.09.2014 р. винним в ДТП визнаний водій ОСОБА_3 Власником автомобіля «ВАЗ» є ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність, яка спричинена цим ТЗ застрахована в ПрАТ «СК «Україна». 23.09.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до СК зі заявою про настання страхового випадку, але, до цього часу страхового відшкодування не отримано. Згідно відповіді, МТСБУ не володіє інформацією щодо визнання страхової компанії банкрутом, тому, зазначена установа повинна нести солідарну відповідальність разом з іншими відповідачами. Відповідно рахунку-фактури №7-00000158 від 05.02.2015 р. фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Міцубісі» становить 26820 гр. 50 коп. Тому, просить стягнути з відповідачів солідарно 26 820 гр. 50 коп. в рахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля та відшкодувати понесені витрати: 1000 гр. в рахунок відшкодування витрат на проведення дослідження (оцінки) майна, 4000 гр. в рахунок оплати юридичної допомоги та 551 гр. 21 коп. в рахунок сплаченого судового збору.

Представники позивача в суді позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала і вказала, що дійсно вона є власником автомобіля «ВАЗ» та він зареєстрований на її імя, але, право керування вона не має. Станом на 03.08.2014 р. її чоловік перебував на стаціонарному лікуванні, та у той день вона попросила свого знайомого ОСОБА_3 відвезти ліки у лікарню. Після чого, їй подзвонили з органів ДАІ та повідомили про ДТП. ОСОБА_3 повернув їй автомобіль у справному стані, без пошкоджень. З цих підстав вважає, що відшкодовувати шкоду повинен саме ОСОБА_3

Відповідач МТСБУ просив справу розглянути за відсутності їх представника, надав суду письмові пояснення та заперечував проти позову, вказавши, що законних підстав для солідарної відповідальності їх установи немає, тому, матеріальну шкоду повинна відшкодовувати страхова компанія на підставі ЗУ "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про неможливість явки не надав.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно на користь ОСОБА_2 з ПрАТ «СК «Україна», ОСОБА_1, ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20101 гр. 05 коп., 1000 гр. в рахунок відшкодування витрат на проведення дослідження (оцінки), 4000 гр. в рахунок оплати юридичної допомоги та 551 гр. 21 коп. в рахунок судового збору, в рівних частках.

У задоволенні позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20101 гр. 05 коп., 1000 гр. в рахунок відшкодування витрат на проведення дослідження (оцінки), 4000 гр. в рахунок оплати юридичної допомоги та судові витрати, та в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю .

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Згідно розяснень, що містяться в п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачів солідарно на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 20 101 гр. 05 коп., суд виходив з того, що вина відповідачів у завданні шкоди позивачці за вказаних вище обставин доведена, а тому відповідачі повинні нести цивільну солідарну відповідальність за спричинену шкоду позивачу, пославшись при цьому на ст. 1166 ЦК України та 1888 ЦК України, яка регулює правовідносини відповідальності за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Судом встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_1 є ОСОБА_1, що підтверджується довідкою органів ДАІ.

Цивільна-правова відповідальність за шкоду третім особам, спричинену транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ», застрахована в ПрАТ «СК «Україна», що підтвердила ОСОБА_1

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.09.2014 р. винним в ДТП визнаний водій ОСОБА_5, якій порушив Правила дорожнього руху України, а саме: ст..124 КУпАП, тобто, порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та ст..122-4 КУпАП, тобто, залишення водієм на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Крім того, згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України від 26.10.2016 року, ОСОБА_5 11.10.2013 року отримав посвідчення водія серії ВВТ номер 417145.

Колегія суддів вважає, що вказані факти вказують на ту обставину, що ОСОБА_5 під час вчинення ДТП керував автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі, в звязку з чим він як винна особа, а не власник автомобілю ОСОБА_1, повинен нести відповідальність за завдання шкоди позивачу.

Рішення суду ні ОСОБА_5, ні ПрАТ «СК Україна» не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, рішення суду в частині солідарного стягнення з ПрАТ «СК «Україна» та ОСОБА_5 колегією суддів не переглядалось.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції було встановлено, що позов було заявлено позивачкою до відповідача ОСОБА_5, матеріали справи свідчать про скоєння ДТП з вини водія ОСОБА_5, тому в рішенні суду було зазначено у якості відповідача ОСОБА_3 помилково, що є підставою для виправлення описки або помилки судом першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20 101 гр. 05 коп., 1000 гр. в рахунок відшкодування витрат на проведення дослідження (оцінки), 4000 гр. в рахунок оплати юридичної допомоги та 551 гр. 21 коп. судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються, оскільки колегія суддів вважає, що підстав для стягнення з ОСОБА_1, як власника автомобілю, шкоди, спричиненої в результаті ДТП немає.

На підставі наведеного та керуючись п.3 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2016 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20 101 гр. 05 коп., 1000 гр. в рахунок відшкодування витрат на проведення дослідження (оцінки), 4000 гр. в рахунок оплати юридичної допомоги та 551 гр. 21 коп. судового збору скасувати і в позові ОСОБА_2 в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: