Ухвала суду № 62328274, 26.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №620/532/16-ц Головуючий суддя І інстанції Огієнко Д. В.

Провадження № 22-ц/790/6142/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря : Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором 10717 грн.00 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне, необгрунтоване, не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведеність обставин, які суд вважав доведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначила, що суд не надав належної оцінки жодному доводу відповідача, головуючий по справі усунув апелянта від участі у розгляді справи, порекомендував написати заяву про розгляд справи за своєї відсутності та не заперечувати проти позову. Посилалася на ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», на п.23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України №2», рішення «Стрижак проти України», що суд порушив принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Розмір заборгованості зі сплати процентів за тіло та користування кредитом є неправильним та необґрунтованим. Апелянтом вказано, що банк у позовні заяві посилається на Умови та правила надання банківських послуг та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, проте її з цими умовами ніхто не ознайомлював та підписи ОСОБА_3 на зазначених документах відсутні. Крім того боржник вважається належним чином повідомлений, коли банком не лише відправлено на адресу боржника претензію але й вручено під розписку. Термін картки закінчився 31 травня 2011 року, не звернув увагу на постанову ВСУ від 07.10.2015 року у справі № 6-1295цс15,постанову ВСУ від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, постанову ВГСУ від 06.07.2016 року у справі 926/1272/15.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2010р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір без номеру (а.с.11), так як відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг складає між ним та банком Договір, згідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 12100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору без номеру від 31.05.2010р. станом на 31.08.2015р. (а.с.6-10) борг становить 14 757 гривень 90 копійок та складається з наступних сум: 8312,17 грн. тіло кредиту; 2661,32 грн. відсотки за користування кредитом; 2905,46 грн. нарахована пеня;700,00 грн. нарахований штраф;500,00 грн. штраф (фіксована частина);678,95 грн. штраф (процентна складова). При цьому, загальну суму боргу позивач зменшує на 1000 грн. за рахунок надходжень від відповідача в період від 01.09.2015р. (а.с.4).

При вирішенні питання про визначення розміру заборгованості відповідача, суд виходить з того, що на день розгляду справи відповідачем в період від 01.09.2015р. до дня прийняття рішення по справі були внесені кошти у розмірі 3000,00 грн. на погашення заборгованості за договором, що є предметом цього спору і що підтверджується довідками ПАТ КБ «Приватбанк», наданими відповідачем.

Таким чином, виходячи з положень ч.3 ст. 551 ЦК України, суд вважав, що обставини, на які посилалася відповідач у своїх поясненнях та враховуючи її активні дії, направлені на погашення заборгованості до звернення позивача з позовом в суд, зокрема, й оплату штрафу в сумі 1200,00 грн. за рахунком НОМЕР_1, який хоча і не є предметом цього спору, проте позитивно характеризує відповідача, дає підстави для прийняття рішення про зменшення розміру неустойки в частині нарахованих відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штрафів у фіксованій складовій та у процентній складовій, штрафу та пені, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту до 0,91 грн. у їх сукупності.

В іншій частині заборгованість районний суд стягнув наступним чином: проценти у повному обсязі, в сумі 2661,32 грн., а тіло кредиту - в сумі 8054,77 грн., залишок якого в період з 31.08.2015р. до дня розгляду справи не змінювався, але, у позовній заяві помилково зазначено його суму у 8312,17 грн. (а.с.4), яка фактично включає в себе й нараховані станом на 31.08.2016р. проценти в сумі 257,40 грн.(а.с.8 на звороті), які вже враховано позивачем при розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 2661,32 грн.

Отже, суд вважав за необхідне позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 10717,00 грн. В тому числі: 8054,77 грн. тіло кредиту;2661,32 грн. відсотки за користування кредитом;0,91 грн. нарахована пеня, штраф та штрафи у фіксованій та процентній складовій.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позик якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, пункт 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають праві наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошова зобов'язання.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2)у другу чергу сплачуються процент, неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу

Оскільки позивач не надав до справи належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин, слід визнати такі висновки районного суду обґрунтованими і такими, що відповідають наявним у справі, доказам: умовам і правилам надання банківських послуг в Приватбанку. Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

Задовольняючи позов частково таким чином районний суд взяв до уваги визнання ОСОБА_3 заявленого до стягнення боргу, а також - часткове погашення за укладеним договором суми заборгованості, яка є предметом цього спору, і що підтверджується довідками ПАТ КБ «Приватбанк», наданими самим відповідачем і які нею не оспорювалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Стаття 178 ЦК України передбачає можливість відмови від визнання обставин за такими правилами:

1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.

2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу.

3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

В матеріалах справи перебуває заява ОСОБА_3, в якій вона просить цивільну справу за цим позовом розглядати без її участі. Вона визнала позовні вимоги, але просила врахувати, що за період від 31.08.2015 року по цей день нею було сплачено на погашення боргу 3000,00 грн. При цьому вона має бажання погасити заборгованість, але внаслідок складного фінансового стану просить суд в порядку ст.. 551 ЦК України вирішити питання про зменшення нарахованої їй пені та штрафів. При цьому до підтвердження свого визнання в якості додатку вона надала роздруківку по її особовому рахунку від 11.07.2016 року на 19 аркушах і від 17.08.2016 року - на 1 аркуші (а.с. 64).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 відмовилася від визнання заборгованості та наведених в роздруківці її рахунку даних, заперечуючи факт укладення з банком договору відповідно до зазначених у позові Умов і Правил, посилаючись на свою юридичну необізнаність та обман з боку головуючого по справі судді.

Однак ніяких доказів про об'єктивну обґрунтованість звинувачень відповідача на адресу суду, про упередженість головуючого судді чи про її обман з його боку - ОСОБА_3 не надала, і в межах передбачених ст. 27 ЦПК України прав відмовилася від подальшої участі у судових засіданнях, заявивши клопотання про зменшення суми неустойки і надала банківські документи на підтвердження своєї заборгованості. Про те, що вона при цьому була у нерівних умовах з іншою стороною спору, або що така її заява не була добровільною матеріали справи не містять. Таким чином, ОСОБА_3 у даному випадку не довела наявність розумних сумнівів у стороннього спостерігача щодо неупередженості головуючого судді, а також - не спростувала його суб'єктивну неупередженість, яка відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. презюмується. За наявності процесуальної можливості ніяких заяв чи клопотань до суду про необхідність отримання правової допомоги чи представництва адвоката відповідач до суду не надала, натомість отримавши роздруківку свого банківського рахунку із заборгованістю - надала ці докази до суду разом із заявою про визнання боргу. Посилання в доводах скарги на прецеденти Європейського суду з прав людини при також обставинах є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про перешкоджання сторонам у рівному доступі до суду, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є необхідною ознакою справедливого суду.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то з передбачених ст.. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючи ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії