Рішення № 6232386, 08.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.09 р. Справа № 37/196пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора м. Словянська в інтересах держави в особі (Позивач) Управління комунальної власності Словянської міської ради, м. Словянськ, ідентифікаційний код 34411211

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: розірвання договору оренди №25/08 від 25.07.2008р., стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 2713,63грн., пені в сумі 192,36грн. та повернення орендованого майна.

за участю уповноважених представників:

Прокурора не зявився;

від Позивача Сильченко О.В. (за довіреністю №01-08-799 від 03.09.2009р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 28.07.2009р. на 27.08.2008р., з 27.08.2009р. на 08.09.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Словянська (далі Заявник позову) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Словянської міської ради, м. Словянськ (далі Позивач) з вимогами до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Словянськ (далі Відповідач) про розірвання договору оренди №25/08 від 25.07.2008р., стягнення заборгованості з орендної плату у сумі 21894,09грн., пені в сумі 192,36грн. та зобовязання повернути орендоване майно.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на виявлене в ході проведеної перевірки неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №25/08 від 25.07.2008р. та інших умов щодо проведення звірення розрахунків, страхування обєкту оренди.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №25/08 від 25.07.2008р., акт приймання-передачі, лист №03-09-608 від 24.06.2009р. з доказами відправки, довідку про стан заборгованості, розрахунки суми пені, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст.526, 530, 610, 629, 638, 651, 653, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 18, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст. 121 Конституції України, ст.ст. 188, 193, 202, 231 Господарського кодексу України.

Позивач у листах від 17.07.2009р. №01-08-696 (а.с.15), від 21.08.2009р. №01-08-776 (а.с.22) та поясненнях від 03.09.2009р. (а.с.23) повідомив про підтримання позовних вимог прокурора, а також надав витребуваний судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.16,17) відносно статусу і місцезнаходження Відповідача та інші документи (а.с.а.с.24-27).

Відповідач у судові засідання не зявлявся, доказів сплати стягуваних сум не надав, процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.16,17), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб.

Крім того, Відповідач ухилися від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.26), складеному та надісланому (а.с.а.с.24,25) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, а також неявка їх представників у судові засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію, тим більше, що подальше очікування на надання витребуваних судом документів є неможливим з огляду на закінчення 09.09.2009р. процесуальних строків розгляду справи, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №25/08 (а.с.а.с. 8-10), згідно п.п.1.1., 2.1., 2.2. та 10.2. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлові вбудовані приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Словянська, загальною площею 35,5 кв. м., розташовані на першому поверсі будівлі гуртожитку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для використання під торгівлю непродовольчими товарами, строком до 24.06.2011р.

Відповідно п.п. 3.1, 3.2 спірного договору Орендар за користування обєктом оренди Орендар перераховує 100% орендної плати на розрахунковий рахунок №33212871700075 ГУ ДКУ в Донецькій області, код платежу 22080401, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686605 фінансового управління Словянської міської ради, яка підлягає щомісячному інфляційному коригуванню і на дату підписання договору становить 301,75грн. без ПДВ.

Пунктами 3.3. та 3.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків своєї господарської діяльності щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі до моменту фактичної передачі займаного обєкту по акту Орендодавцеві.

Положеннями розділу 5 спірного договору оренди, серед інших, передбачені наступні обовязки Орендаря:

-вносити своєчасно і в повному обсязі Орендодавцю орендну плату (п.5.1.2);

-щоквартально проводити звірку розрахунків та сплати орендної плати з Орендодавцем по акту звірки з наданням копій платіжних документів зі штампом банку про перерахування в бюджет орендної плати (п.5.1.3.);

-повернути приміщення Орендодавцю в задовільному технічному стані і в тій комплектації, що була на момент передачі, по акту зі всіма виконаними в приміщенні переобладнаннями на момент повернення (п.5.1.5.);

-протягом місяця, починаючи з дати укладення договору, застрахувати обєкт оренди на користь Орендодавця на весь термін дії договору оренди від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та інших майнових ризиків на суму не менше, ніж балансова вартість обєкта оренди, визначивши Орендодавця вигодонабувачем страхового відшкодування. При цьому Орендар зобовязаний надати Орендодавцю копію договору страхування та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів (п. 5.1.8.).

Пунктом 7.3 договору сторони встановили відповідальність Орендаря за прострочення орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення.

За змістом п. 8.1. договору оренди у разі розірвання його розірвання Орендар зобовязаний згідно акту приймання-передачі повернути обєкт оренди Орендодавцю в стані, в якому знаходився обєкт оренди на момент його передачі в оренду з урахуванням всіх виконаних поліпшень, які неможливо відділити від обєкту оренди без завдання йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії договору.

25.07.2008р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт (а.с.11).

Листом від 24.06.2009р. №03-09-608 (а.с.12), надісланого Відповідачеві цього ж дня, Позивач, зважаючи на наявність заборгованості станом на 16.06.2009р. за вісім місяців, в порядку ст. 188 Господарського кодексу України запропонував достроково розірвати договір оренди №25/08 від 25.07.2008р.

Виходячи із наданого розрахунку (а.с.13) та акту звірення розрахунків (а.с.26), складених Позивачем, за період липень 2008р. травень 2009р. у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 2713,63 грн., на яку нарахована пеня (а.с.14) в сумі 192,36 грн. Наразі доказів страхування обєкту оренди відповідного договору та платіжних доручень про сплату страхових платежів, копії яких Орендар мав представити Орендодавцю до матеріалів справи не надано.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Позивач вимоги прокурора підтримав у повному обсягу.

Відповідач процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві прокурора, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення обєкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору про оренду нежилих приміщень №25/08 від 25.07.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про оренду нежилих приміщень №25/08 від 25.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником період стягнення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати до не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно до умов п. 3.5 договору про оренду нежилих приміщень №25/08 від 25.07.2008р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з вересня 2008р. по травень 2009р. включно утворилась та має місце заборгованість за договором про оренду нежилих приміщень №25/08 від 25.07.2008р.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку (а.с.13) заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості, зокрема щодо інфляційного коригування, умовам договору, суді дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсягу - в сумі 2713,63 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3 договору про оренду нежилих приміщень №25/08 від 25.07.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи і Орендарем на спростована, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення, наведений у розрахунку, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” дійшов висновку про можливість задоволення вимог в частині стягнення пені у сумі 192,18 грн.

Недолік у арифметичному розрахунку Позивача зумовлений використанням кількості днів у 2008р. меншої, ніж календарна, та спрощенням нецілих чисел.

Відносно вимог Прокурора про розірвання спірного договору та повернення обєкту оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 11.6. спірного договору у вигляді (порушення) невиконання обовязку щодо оплати орендної плати, страхування обєкту оренди, сплати комунальних послуг та здійснення звірення розрахунків.

Приймаючи до уваги, що за змістом п.п. 5.1.9. та 5.2. спірного договору сплата комунальних послуг здійснюється в межах окремих договорів, які мають бути укладені Орендарем із відповідними організаціями, і на користь таких організацій, дослідження питання виконання означених обовязків не має відношення до предмету розглядуваного спору, ініційованого прокурором задля захисту прав та інтересів держави саме в особі Позивача, а не інших осіб.

В свою чергу, недотримання Відповідачем вимог п. 5.1.3. спірного договору стосовно здійснення щоквартального звірення розрахунків також не можуть бути підставою для розірвання означеного договору, оскільки така умова не може кваліфікуватися істотною ані в контексті положень ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ані за своєю сутністю правовідносини сторін можуть існувати і без щоквартального звірення розрахунків, оскільки обсяг взаємних грошових зобовязань може бути встановлений безпосередньо на підставі платіжних документів та умов договору.

Таким чином, вказані аргументи Прокурора судом відхиляються і не приймаються до уваги при вирішенні питання відносно правомірності розірвання спірного договору.

Натомість інші доводи Заявника позову нездійснення орендних платежів та нестрахування обєкту оренди - судом розцінюються як обґрунтовані з огляду на таке. Як вже зазначалося, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобовязання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати та страхування обєкту оренди ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначених умови є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з наявних матеріалів справи, попередніх висновків суду відносно заборгованості з орендних платежів, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, суд за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

За таких обставин, вимоги Прокурора про розірвання спірного договору також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктами 5.1.5. та 8.1. спірного договору оренди встановлений обовязок Орендаря у разі припинення договору повернути обєкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування фізичного зносу та всіх виконаних поліпшень, які не можна відокремити без завдання шкоди обєкту оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у звязку із розірванням договору є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобовязання Відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд, задля забезпечення належних умов для звільнення Орендарем обєкту від власних речей, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, оскільки Заявник позову у встановленому порядку звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Словянська в інтересах держави в особі (Позивач) Управління комунальної власності Словянської міської ради, м. Словянськ (ідентифікаційний код 34411211) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору оренди №25/08 від 25.07.2008р., стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 2713,63грн., пені в сумі 192,36грн. та повернення орендованого майна задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №25/08 від 25.07.2008р., укладений між Управлінням комунальної власності Словянської міської ради, м. Словянськ (ідентифікаційний код 34411211) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Словянськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Управлінню комунальної власності Словянської міської ради (ідентифікаційний код 34411211) за актом приймання-передачі нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 35,5 кв. м., розташовані на першому поверсі будівлі гуртожитку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Словянської міської ради (ідентифікаційний код 34411211) заборгованість в сумі 2713,63грн. та пеню в сумі 192,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Словянськ, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету державне мита в сумі 186 грн. 99 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 99 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.09.2009р. оголошений та підписаний повний текст рішення.

8. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя