Рішення № 6232350, 25.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.09 р. Справа № 37/181

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Прилуцьких М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 2071,03грн., за послуги обслуговування в сумі 77,68грн., пені в сумі 36,22грн.,

за участю уповноважених представників:

від Прокурора Пономарьов А.О. (за посвідченням)

від Позивача Гончаренко Р.В. (за довіреністю від 19.08.2009р.)

від Відповідача не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.07.2009р. на 29.07.2009р., з 29.07.2009р. на 25.08.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя (далі Заявник позову) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі Позивач) з вимогами до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 2071,03грн., за послуги обслуговування в сумі 77,68грн., пені в сумі 36,22грн. на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, р/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором № 333-0/115-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться у комунальній власності міста від 01.12.2003р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір № 333-0/115-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться у комунальній власності міста від 01.12.2003р., додаткову угоду від 22.06.2008р., розрахунок вартості 1 кв.м. нежитлового приміщення, що здається в оренду, розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані письмові пояснення (а.с.а.с.22, 23), якими наведене додаткове обґрунтування і розрахунок заявлених вимог, проте, вказуючи здійснення часткової оплати Відповідачем заборгованості у сумі 400грн. заявлено про відмову від позовних вимог в цій частині.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду (а.с.а.с.25-36)

Позиція Позивача щодо часткової відмови від позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 400грн. підтримана Прокурором

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.25), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб.

Прокурор та Позивач у судовому засіданні 28.05.2009р. підтримали свою спільну позицію, викладену у письмових поясненнях (а.с.а.с.22, 23).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2003р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір № 333-0/115-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться у комунальній власності міста (а.с.а.с. 6,7), згідно п.п.1.1, 8.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю), розташоване за по АДРЕСА_1, літ. А-1, А`-1, приміщення 1, к. 1-3, загальною площею 80,90 кв. м., для виробництва металоконструкцій та пластикових виробів, строком до 27.05.2012р.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с. 35, 36) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Згідно умов п.п.4.2., 5.1., 5.2. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобовязання:

- з оплати послуг Орендодавця з обслуговування у розмірі 8,09грн. щомісячно, з розрахунку 0,1грн. за 1кв.м.;

- зі сплати орендної плати з розрахунку 3,32 гривень за 1 кв. м. (за перший місяць, в подальшому з урахуванням рішень Маріупольської міської ради та індексу інфляції) не пізніше 20 числа поточного місяця.

Умовами п. 7.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Як вбачається із акту приймання-передачі від 26.11.2003р. (а.с.25) обєкт оренди був переданий Відповідачу.

Додатковою угодою від 22.06.2006р. (а.с. 27) сторони змінили обсяг грошових зобовязань Орендаря, встановивши йому обовязок здійснювати оплату послуг з обслуговування у розмір 10,52грн. із розрахунку 0,13грн. за 1 кв.м. та орендну плату з 22.06.2006р. за перший місяць у сумі 464,58грн. із розрахунку 5,74грн. за 1 кв.м. Крім того, сторонами визначені реквізити отримувача коштів.

У звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань у Відповідача за період з березня по травень 2009р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 2071,03грн. та за період з лютого по травень 2009р. за послуги обслуговування в сумі 77,68грн. Крім того, у звязку із зазначеною заборгованістю Заявником позову нараховано пеню у розмірі 36,22 гривень.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Із змісту особового рахунку (а.с. 29) по Орендарю, вбачається, що останнім 23.06.2009р. був здійснений частковий платіж у сумі 400грн., який був зарахований в рахунок погашення стягуваної заборгованості з орендної плати. Заявою, викладеної Позивачем у поясненнях (а.с.а.с.22, 23) та підтриманою Прокурором, на вказану суму платежу Позивач відмовився від позовних вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, викладеної в поясненнях (а.с.а.с.22, 23), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає зясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, згідно ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор та Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки вмотивоване здійсненням Відповідачем відповідного платежу, а отже не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 333-0/115-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться у комунальній власності міста від 01.12.2003р. з подальшими змінами.

Правомірність застосування до договору, укладеного (01.012.2003р.) до набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України (01.01.2004р.), норм відповідних законодавчих актів зумовлена триваючим характером відповідних правовідносин та визначеним Позивачем періодом формування спірної заборгованості в контексті приписів ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України та діяли за нормами ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР на момент укладення між сторонами договору оренди №333-0/115-0.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 333-0/115-0 на довгострокову оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться у комунальній власності міста від 01.12.2003р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу за послуги з обслуговування та з орендної плати не пізніше останнього дня поточного місяця на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя відповідно до умов п.п. 4.2, 5.2. і 5.3. договору оренди № 333-0/115-0 від 01.12.2003р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок неналежного (не в повному обсягу) виконання грошових зобовязань за період з березня по травень 2009р. включно утворилась та має місце заборгованість з орендної плати у сумі 1671,03грн. та за період з лютого по травень 2009р. за послуги обслуговування в сумі 77,68грн. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати і за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі _1671,03грн. та 77,68грн. відповідно.

В свою чергу, провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 400грн. підлягає припиненню відповідно до ч. 4 ст. 78 та п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку із прийняттям судом відмови Позивача, узгодженої із прокурором, про відмову від вимог в цій частині.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору оренди № 333-0/115-0 від 01.12.2003р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані. Аналогічні вимоги щодо письмової форми угоду про неустойку встановлювалися і приписами ст.180 Цивільного кодексу УРСР.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, використання у розрахунку (а.с.13) ставки пені, що не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, та врахування меж нарахування пені, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі 36,22 гривень.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно суми задоволених вимог та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 1671,03грн., за послуги обслуговування в сумі 77,68грн. та пеню в сумі 36,22грн. задовольнити у повному обсягу.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, р/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401 заборгованість з орендної плати у сумі 1671,03грн., за послуги обслуговування в сумі 77,68грн. та пеню в сумі 36,22грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 400грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 83 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 255 грн. 29 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.08.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили

Суддя