Постанова № 62307329, 20.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2016 р. № 820/4599/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Гребінки А.М.,

представника відповідача - Ройтберга А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" до Головного Управління Держпраці у Харківській області, Заступника начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "МП ТРЕЙД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним припис заступника начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області Ліхньовського К.В. №20-01-4001/1177-1469 від 28.07.2016 року та скасувати його; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 25.07.2016 року по 28.07.2016 року відповідачем проведено позапланову перевірку ПП "МП ТРЕЙД" з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що складено акт №20-01-4001/11777 від 28.07.2016 року. За наслідками перевірки, ГУ Держпраці у Харківській області за підписом заступника начальника з питань праці Ліхновською К.В. складено припис №20-01-4001/1177-1469 від 28.07.2016 р. Не погодившись з рішеннями суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідачів - Головного управління Держпраці у Харківській області та заступника начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.70-71) зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач стверджує, що в період з 25.07.2016 року по 28.07.2016 року, на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_5 з листом-зверненням, в якому вона скаржилась не невиплату їй заробітної плати з боку позивача, проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт №20-01-4001/11777 від 28.07.2016. Висновки, викладені в акті перевірки про порушення підприємством позивача вимог трудового законодавства, як стверджує відповідач, є цілком правомірними та обґрунтованими. Дані висновки слугували підставою для прийняття припису №20-01-4001/1177-1469 від 28.07.2016 р.. За судженням відповідача, відсутні підстави для скасування припису №20-01-4001/1177-1469 від 28.07.2016, як то передбачено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. №390, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі й в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року, № 877-V.

З аналізу абз.2 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 вбачається, що під органами державного нагляду (контролю) слід розуміти уповноважені законом центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, державні колегіальні органи, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Відповідно до внесених до ст. 259 Кодексу законів про працю України змін, Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України про затвердження порядку проведення перевірок за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, діє Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1291/21603 (далі по тексту - Порядок № 390). Порядком № 390 затверджено форму акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та форму припису.

Згідно пункту 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - інспектор). Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки.

Відповідно до абз. 4 п. З Порядку № 390, позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України та застосоване у ньому поняття "контролюючі органи" стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яким визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2015 року № К/800/42400/15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2015 року № 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" затверджено перелік державних інспекцій, яким надаватиметься дозвіл Кабінетом Міністрів України на проведення перевірок, до яких належить і Державна служба України з питань праці.

Судовим розглядом встановлено, що під час вирішення питання щодо перевірки Приватного підприємства "МП ТРЕЙД", питання відповідності товариства вимогам наведених нормативних актів відповідачем не досліджувались. Доказів на проведення перевірки в межах кримінально-процесуального законодавства суду не надано.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення №01.01.-94/02/1657від 22.07.2016р., винесеного на підставі листа-звернення ОСОБА_5, та за погодженням Департаменту з питань праці №7676/4/4.2 від 20.07.2016р., посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській області в період з 25.07.2016 року по 28.07.2016 року проведено позапланову перевірку Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Результати перевірки оформлені актом №20-01-4001/1177 (а.с.9-23), яким зафіксовано порушення ч.3 ст.24 Закону України "Про оплату праці" та ч.3 ст.115 Кодексу законів про працю, а саме: розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної сітки посадового окладу працівника.

Не погодившись з висновками перевірки позивач надіслав на адресу відповідача заперечення до акту перевірки від 04.08.2016 року з доказами з їх обґрунтування. (а.с.27-39)

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем - Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено припис №20-01-4001/1177-1469 від 28.07.2016 року (а.с.24-25).

Судом з матеріалів справи встановлено, що гр. ОСОБА_5 в період з 13.05.2016 року по 26.05.2016 року працювала на посаді касира в Приватному підприємстві "МП Трейд". (а.с.26, 27-28).

Як вбачається з табелю обліку робочого часу за травень 2016 року, ОСОБА_5 відпрацювала за першу половину місяця лише 13.05.2016 року (а.с.29-30), тобто один робочий день, за що підприємством нарахована та виплачена заробітна плата шляхом депонування, оскільки працівник за отриманням заробітної плати в касу підприємства не прибула, що підтверджується відомістю на виплату грошей №298 за травень 2016 року (а.с.31-32) та реєстром депонованої заробітної плати (а.с.35), копією банківської виписки (а.с.36).

Згідно частини 3 статті 115 Кодексу законів про працю України, яка кореспондується з частиною 3 статті 24 Закону України "Про оплату праці", розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320, депонована заробітна плата - готівкові кошти, що одержані підприємствами (підприємцями) для виплат, пов'язаних з оплатою праці, та не виплачені в установлений строк окремим фізичним особам.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

Пунктом 3.9 Положення №637 встановлено, що після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний: у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано"; скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис "Готівку за відомістю видав (підпис)"; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що виявлені в ході перевірки відповідача порушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а отже, припис контролюючого органу №20-01-4001/1177-1469 від 28.07.2016 року підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач за правилами, визначеними ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятих відносно позивача рішень.

За таких підстав, позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" до Головного управління Держпраці у Харківській області, Заступника начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Скасувати припис заступника начальника управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області Ліхньовського К.В. №20-01-4001/1177-1469 від 28.07.2016 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" (61052, м.Харків, вул. Суздальські ряди, буд.12) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м.Харків, вул. Артема, буд.40).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 25 жовтня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.