Ухвала суду № 62293871, 05.10.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 234/13321/15-к

Номер провадження 1-кп/623/26/2016

УХВАЛА

іменем України

05 жовтня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Говорущака О.М.,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши в залі суду в місті Ізюм Харківської області заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурору Говорущаку О.М.

встановив:

05 вересня 2016 року до початку судового засідання по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.369-2 КК України до суду надано заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурору Говорущаку О.М.

В обґрунтування відводу обвинувачений ОСОБА_1 посилався на те, що прокурор був допитаний у якості свідка по іншому кримінальному провадженню №42015050000000539 та не може більше підтримувати державне обвинувачення в суді, оскільки це суперечить чинній Конституції України, та особисто зацікавлений у результатах розгляду даної справи.

Захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_2 підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти відводу прокурору, та вважав його безпідставним.

Питання про відвід прокурора вирішує в процесі судового розгляду суд, який за результатами розгляду такого клопотання виносить ухвалу.

Згідно ч.4 ст.22 КПК України підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється прокурором.

Відповідно до ст. 77 КПК України прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1)якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Основу кримінального процесу складає діяльність уповноважених законом державних органів, які зобов'язані виявляти, розкривати злочини, викривати злочинців та застосовувати щодо них кримінальний закон і покарання.

Кримінально-процесуальна діяльність характеризується тісним переплетінням і взаємозалежністю трьох основних кримінально-процесуальних функцій: обвинувачення, захисту та вирішення справи. Указані функції є в кожному кримінальному провадженні, у якому проводиться розслідування і яке потім передається для розгляду до суду.

Сукупність дій прокурора з відстоювання перед судом висновку про винність підсудного прийнято називати «обвинуваченням». Характерно, що законодавець, говорячи про досудове розслідування, застосовує лише термін "обвинувачення", а термін "державне обвинувачення" вживався лише в тих випадках, коли регламентується діяльність прокурора в суді. Конституція України чітко визначала одну з основних конституційних функцій прокуратури - підтримання державного обвинувачення в суді (ст. 121 Конституції), ця функція знайшла своє закріплення і в Законі України "Про прокуратуру" (ст. 5), а також у КПК (ст. 36).

Відповідно до Закону України № 1401-VIII від 02.06.2016 Конституція України була доповнена ст. 131-1, згідно якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, що полягає в наступному.

Змагальність відповідно до ст. 129 Конституції України стала однією з основних засад судочинства.

Позитивне вирішення цього питання полягає в тому, що в суді першої інстанції прокурор виконує функцію підтримання тепер публічного обвинувачення від імені держави. При цьому прокурор користується процесуальним статусом сторони й виконує обов'язки щодо обґрунтування обвинувальної тези або відмови від обвинувачення, якщо вона не підтвердилася.

Конституційний принцип здійснення судочинства на підставі змагальності передбачає насамперед поділ функцій обвинувачення, захисту та вирішення справи. У кримінальному провадженні поділ процесуальних функцій не означає, що збирання та подання виправдувальних доказів, з'ясування обставин справи, які виправдовують обвинуваченого, входить тільки до обов'язків обвинуваченого та його захисника. Наш кримінальний процес має змішаний характер, що зобов'язує прокурора в суді першої інстанції не тільки доказувати винність підсудного, але й попереджати безпідставне, бездоказове визнання підсудного винним і його засудження.

Таким чином, аналізуючи зміни впроваджені законодавцем до Конституції України вбачається, що процесуальне становище прокурора в судовому розгляді полягає у тому, що прокурор має процесуальне становище сторони - обвинувача, рівноправного з іншими сторонами, які беруть участь у справі, і, підтримуючи наданими йому законом засобами публічне обвинувачення, виконує таким чином державно-правову функцію у кримінальному провадженні.

Крім того, прокурор виступає гарантом прав і свобод обвинуваченого, а також інших громадян, які беруть участь у кримінальному провадженні, тобто прокурор у суді здійснює правозахисну функцію. Таке розуміння функцій прокурора в суді відповідає конституційним вимогам про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).

Принцип змагальності у кримінальному процесі полягає в тому, що на одну й ту ж особу не може бути покладено функцію обвинувачення, функцію захисту, функцію вирішення справи. Кожен учасник провадження має право виконувати лише одну функцію, зокрема: сторона обвинувачення - надавати докази і доводити винуватість особи; сторона захисту - надавати докази, які спростовують обвинувачення, і захищатися; суд вирішує справу по суті.

Ні слідчий, ні прокурор, ні суддя чи інший учасник провадження, який виконує функції від імені держави, не має права брати участь у конкретному кримінальному провадженні, якщо він чи його близькі родичі заінтересовані в результатах цього провадження або існують інші обставини, які викликають сумніви в його неупередженості.

Прокурор Говорущак О.М., який бере участь у провадженні №42015000000000186 не був задіяний у ньому як будь-який інший учасник (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, суддя тощо).

Отже, перевіривши викладену у заяві обвинуваченого ОСОБА_1 інформацію про наявність підстав відводу прокурору, заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що законних підстав для відводу прокурора Говорущака О.М. обвинуваченим ОСОБА_7 суду не надано та належним чином не мотивовано.

На підставі викладеного, ст. 6 Європейскої конвенції з прав людини, ст.ст.9, 22, 77, 369 КПК України, ст. 131-1 Конституції України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід прокурору Говорущаку О.М. відмовити.

Ухвала не є кінцевим рішенням суду по справі, розясненню в порядку ст.380 КПК України не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя Гуренко М.О.