Ухвала суду № 62272286, 18.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року за скаргою ОСОБА_1 на постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві,

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/12528/2016 Головуючий у суді першої інстанції:Арапіна Н.Є. Н.Є.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 49045367 від 2 грудня 2015 року та №49042916 від 3 грудня 2015 року про стягнення з нього виконавчого збору у розмірах 47 470грн. 80коп. та 365грн. 40коп. та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з нього виконавчого збору ВП № 49626278 від 7 грудня 2015 року щодо стягнення боргу 47 470 грн. 80 коп., що відкрите за постановою ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві № 49045367 від 2 грудня 2015 року та ВП № 49735783 від 25 грудня 2015 року про стягнення боргу у сумі 365, 40 грн., що відкрите за постановою ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві про стягнення виконавчого збору № 49042916 від 3 грудня 2015 року, як неправомірних.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року визнано право власності ОСОБА_5 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, визнано право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 474 708грн. 05коп. та судовий збір 3654 грн.

За заявою позивача судом було видано два виконавчих листи, які остання подала до ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві та за якими державним виконавцем Коломієць І.М. 16 жовтня 2015р. було відкрито виконавче провадження ВП № 49045367 про стягнення грошових коштів у сумі 474 708грн. 05коп. та ВП № 49042916 про стягнення судового збору у сумі 3654грн.

Заявник стверджував, що між ним та ОСОБА_5 була досягнута домовленість про добровільне виконання рішення суду, яку ним було дотримано та сплачено встановлені судовим рішенням кошти, тому стягувач 17 листопада 2015 року подала заяву до ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про повернення їй виконавчих листів та скасування накладених арештів, а 18 листопада 2015 року стягувач подала заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним його виконанням.

- 2 -

Заявник вважав, що рішення суду було виконано ним добровільно, тому державний виконавець не мав правових підстав для прийняття постанови про стягнення з нього виконавчого збору.

Ухвалою суду від 8 серпня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Представник заявника посилається на не врахування судом тієї обставини, що ОСОБА_6 протягом встановленого державним виконавцем строку було погашено заборгованість, а стягувачем 17 листопада та 18 листопада 2015р. подані заяви про закінчення виконавчого провадження, проте, державним виконавцем у грудні 2015р. винесені постанови про стягнення зі ОСОБА_6 виконавчого збору.

Державний виконавець та ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.203, 204), у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 9 жовтня 2015р. Дніпровським районним судом м. Києва видано два виконавчі листи про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 474 708грн. 05коп. та 3 654грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києва Шеремет Ю.М. від 16 жовтня 2015р. відкрито виконавче провадження № 49042916 про стягнення зі ОСОБА_1 3654грн. та надано семиденний термін з моменту винесення постанови для самостійного виконання.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Коломієць І.М. від 16 жовтня 2015р. відкрито виконавче провадження № 49045367 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 474 708,05грн. та встановлений семиденний строк з дня винесення постанови для самостійного виконання.

17 листопада 2015р. ОСОБА_5 звернулася до ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про повернення виконавчих листів, а 18 листопада 2015р. із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним виконанням рішення суду.

Постановами головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Коломієць І.М. від 4 грудня 2015р. закінчені виконавчі провадження № 49042916 та № 49045367.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Урбана Д.М. від 7 грудня 2015р. відкрито виконавче провадження № 49626278 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 47 470,80грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження зазначена постанова № 49045367, видана 2 грудня 2015р.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Манасерян А.А. від 25 грудня 2015р. відкрито виконавче провадження № 49735783 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 365,40коп. Підставою для відкриття виконавчого провадження зазначена постанова про стягнення виконавчого збору № 49042916, видана 3 грудня 2015р.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заява стягувача про повне виконання рішення суду державною виконавчої службою була отримана після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.

- 3 -

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», редакція якої діяла на момент виникнення спірних правовідносин, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Сплив строку, наданого длядобровільного виконання рішення суду, сам пособі не є тією достатньою підставою, з якоюзаконодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчийзбір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямованіна примусове виконання.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у справі 6-785цс15.

Крім того, згідно частин 1 та 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що постанови про відкриття виконавчих проваджень від 16 жовтня 2015р. були направлені боржнику тільки 21 жовтня 2015р., що підтверджується реєстром відправки поштової кореспонденції (с.с.136), а відтак, боржник був позбавлений можливості виконати рішення суду у добровільному порядку у строки, встановлені у постановах державного виконавця.

З наданих суду першої інстанції ОСОБА_1 документів вбачається, що постанови про відкриття виконавчих проваджень ним були отримані 11 листопада 2015р. (с.с.13), а вже 17 листопада 2015р. стягувач звернулася до державного виконавця із заявою про повернення виконавчих листів, а 18 листопада 2015р. - подала заяву про добровільне виконання боржником рішення суду.

За таких обставин, державний виконавець не мав правових підстав для винесення постанов про стягнення виконавчого збору.

Крім того, з наданих суду першої інстанції копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не здійснювалися дії по примусовому виконанню рішення суду.

Винесення постанови про накладення арешту на майно боржника при відкритті виконавчого провадження передбачено ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» і не є примусовим виконанням рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що державним виконавцем були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», так як ОСОБА_1 не був вчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження, постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені боржнику тільки 21 жовтня 2015р., а ним отримані 11 листопада 2015р., боржником були виконані вимоги про добровільне виконання рішення суду

- 4 -

у семиденний строк з моменту фактичного отримання постанов, а тому державний виконавець безпідставно виніс постанови про стягнення виконавчого збору зі ОСОБА_1

На вказані обставини не звернув уваги суд першої інстанції, неправильно застосував норми процесуального права і прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, тому колегія суддів скасовує ухвалу суду та постановляє нову ухвалу про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 49045367 від 2 грудня 2015 року та №49042916 від 3 грудня 2015 року про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірах 47 470грн. 80коп. та 365грн. 40коп. та постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору ВП № 49626278 від 7 грудня 2015 року щодо стягнення боргу 47 470 грн. 80 коп., що відкрите за постановою ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві № 49045367 від 2 грудня 2015 року, та ВП № 49735783 від 25 грудня 2015 року про стягнення боргу у сумі 365, 40 грн., що відкрите за постановою ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві про стягнення виконавчого збору № 49042916 від 3 грудня 2015 року скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: