Рішення № 6226064, 10.06.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2009 р. Справа № 60/85-09

вх. № 3021/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Пластик - Україна", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 4281,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Пластик - Україна" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості у сумі 4281,50 грн., яка виникла внаслідок того, що позивач за договором поставки № 171 від 01.01.2008 року згідно видаткових накладних: № 166, 167, 168 від 17.01.2008 року; № 366 від 25.01.2008 року; № 1120, 1121, 1122 від 25.02.2008 року поставив відповідачу вироби з пластмаси на загальну суму 4281,50 грн., однак, відповідач товар отримав, але вартість товару у строк визначений п.4.1. договору не сплатив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 травня 2009 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2009 року розгляд справи було відкладено на 10 червня 2009 року о 11:40 годині.

Представники сторін у призначене судове засідання не з"явились, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 січня 2008 року було укладено договір поставки №171.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти і сплатити вироби з пластмас за цінами, а кількості, терміни і на умовах, що передбачені даним Договором.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не впливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.3.1. Договору постачання здійснюється зі складу позивача на підставі отриманих від відповідача усних замовлень, за цінами, в кількості і асортименті вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, а саме поставив товар на загальну суму 4281,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №166 від 17.01.2008р., №167 від 17.01.2008р., №168 від 17.01.2008р., №366 від 25.01.2008р., №1120 від 25.02.2008р., №1121 від 25.02.2008р. та №1122 від 25.02.2008р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом та печаткою відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за цінами згідно з накладними таким чином: 20% вартості отриманого товару перераховується до кінця місяця, в якому був проданий товар, інша сума, що підлягає оплаті, перераховується на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2009 року позивача було зобов`язано надати до суду оригінали документів в обгрунтування позову, зокрема оригінали видаткових накладних.

Згідно акту №2 від 21.04.2009р., складеного комісією в складі головного бухгалтера ТОВ ТД "Пластик - Україна" Остапенко Т.А., бухгалтера ТОВ ТД "Пластик - Україна" Погорілої Н.М., юрисконсульта ТОВ ТД "Пластик - Україна", спірні видаткові накладні було пошкоджено водою повністю, у зв`язку проривом тепломережі та залиттям приміщення бухгалтерії підприємства позивача водою.

Окрім того, суд наголошує, що відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, витребувані судом документи не представив, відзиву на позовну заяву, його документального та нормативного обгрунтування не надав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, в порушення договірних умов відповідач свої зобовязання по сплаті за поставлений товар виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 4281,50 грн, що підтверджується матерілами справи, наданими доказами. Тому вимога в частині стягнення заборгованності підлягає задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі в сумі 4281,50 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61054, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Пластик - Україна" (04074, м.Київ, вул. Шахтарська, буд. 5, р/р №2600830012743 в 1 КФ ВАТ "Ві Ей Бі Банк", МФО 321637, код ЄДРПОУ 30441111) заборгованість в сумі 4281,50 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 11 червня 2009 року.

Суддя