Рішення № 6229281, 08.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2009 р. Справа № 35/112-09

вх. № 2963/5-35

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Леоненко Г.М., за довіреністю б/н від 10.03.2009р.;

3-ї особи - не з"явився;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Шуз", м. Київ

3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-російське підприємство „Пальміра-Рута”, м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 34 990,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2008р. позивач ТОВ „Ройал Шуз” звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 в якому посилаючись на невиконання позивачем зобовязань за договором комерційної концесії від 01.03.2007р. №17 просить стягнути суму заборгованості 34 990,33 грн. по оплаті роялті, оплаті вартості поставленого товару, та штрафних санкцій за порушення строків розрахунку.

15.06.2009р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.6528) відповідно якої просить стягнути - 29575,13 грн. пені, 3755,31 грн. - 3% річних та 27817,80 грн. витрат від інфляції (всього - 61148,24 грн.), що утворилися на підставі невиконання зобовязань відповідачем за договором комерційної концесії №17 від 01.03.2007р. та договором купівлі-продажу №18/2007 від 01.03.2007р. Ця заява не приймається судом до розгляду, оскільки вона, всупереч своїй назві є заявою не про зменшення, а про збільшення позовних вимог. При цьому в порушення вимог ст.ст. 22, 46, 57 ГПК України до заяви позивачем не додано доказів сплати державного мита згідно з новою ціною позову та не додано доказів відправлення копії заяви відповідачу та третій особі.

08.07.2009р. представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в частині стягнення пені, 3-х відсотків річних, та компенсації витрат від інфляції. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар та за роялті представник позивача не наполягає. Вказує, що вони погашені відповідачем після порушення провадження у справі. На підтвердження цього надав виписки про рух коштів на поточних рахунках позивача та підписані позивачем проекти актів звірок. Через канцелярію суду представник позивача надав додаткові документи, які долучаються судом до матеріалів справи. Крім того, представник позивача просить задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно, належне відповідачу (вх.6527).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (залучена до участі у справі ухвалою господарського суду від 02.06.2009р.) в судове засідання свого повноважного представника не направила, витребуваних судом документів не надала. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без участі її представника (вх.№1977 від 17.06.2009р.)

Відповідач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 02.06.2009р. суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.06.2009р. 9:45 17.06.2009р.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 березня 2007 року між ТОВ СП „Пальміра-Рута” (третя особа на стороні позивача) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений договір комерційної концесії № 17, за яким ТОВ „Спільне українсько-російське підприємство „Пальміра-Рута” мало статус правоволодільця, а ФОП ОСОБА_2 - користувача. У відповідності до п. 2.1. договору правоволоділець зобов"язується надати користувачу за плату право користування відповідно до встановлених договором вимог комплекс належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою продажу товару. Згідно з п. 2.2. предметом договору є право на використання користувачем об"єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації правоволодільця з метою ведення бізнесу за системою правоволодільця. До об"єктів інтелектуальної власності, які надаються правоволодільцем користувачеві, належать торгівельна марка, зазначена у додатку № 6 до цього договору (зокрема торгівельна марка "Монарх"), та система правоволодільця. Відповідно до п. 3.1. договору концесії зобов"язання правоволодільця за цим договором, у тому числі щодо передачі користувачу системи виникають з моменту сплати користувачем 10 процентів від загальної вартості партії товару на сезон згідно з укладеним сторонами договором купівлі-продажу товарів. Платежі за товар проводяться згідно з підписаним сторонами договором купівлі-продажу, який становить додаток 10 до цього договору.

01 березня 2007 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №18/2007, предметом якого є товар (взуття чоловіче та жіноче) в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які становлять невід"ємну частину цього договору. На умовах цього договору ТОВ „Спільне українсько-російське підприємство „Пальміра-Рута” постачало відповідачу товар.

05 листопада 2008 року між ТОВ СП „Пальміра-Рута”, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ройял Шуз" було укладено додаткову угоду про заміну сторони у договорі комерційної концесії №17 від 01.03.2007р., згідно умов якої ТОВ "Ройял Шуз" (позивач по справі) прийняло усі права та обовязки правоволодільця та набуло статус нового правоволодільця.

07 листопада 2008 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ройял Шуз" було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 01.03.2007р. №18/2007, якою встановлено новий графік розрахунків.

В період з 07.10.2008р. по 09.12.2008р. позивач ТОВ "Ройял Шуз" передав, а ФОП ОСОБА_2 прийняв товар у відповідності до видаткових накладних, копії яких надані позивачем на загальну суму 64838,79 Зокрема відповідно видаткової накладної від 07.10.2008р. №82691 на суму 41689,49 грн., від 14.10.2008р. №83533 на суму 3075,70 грн. від 22.10.2008р. №82807 на суму 15192,79 грн. від 09.12.2008р. №86640 на суму 4880,81 грн.

В період з 03.12.2008р. по 03.04.2009р. відповідач повернув позивачеві частину одержаного раніше товару, на підтвердження чого позивачем надані відповідні прибуткові накладні (вх. №7451 від 08.07.2009р.), частину товару оплатив. В тому числі згідно наданих позивачем виписок про рух коштів на його поточному рахунку відповідач після порушення провадження у справі сплатив позивачеві п/д №75/1422 від 22.04.2009р. суму 1069,00 грн. в рахунок оплати за товар, п/д №75/1421 від 22.04.2009р. суму 4044,79 грн. в рахунок оплати за роялті. Тобто, відповідачем сплачені суми заявлені до стягнення в позові за вирахуванням витрат на РКО. З проектів актів звірки взаємних розрахунків, підписаних позивачем та з пояснень представника позивача вбачається, що решта сум заборгованості за товар та роялті була також сплачена відповідачем. Крім того, п/д №78/190 від 24.04.2009р. на суму 118,00 грн. відповідач компенсував позивачеві витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені під час подання цієї позовної заяви, та п/д №78/189 від 24.04.2009р. на суму 349,90 компенсував витрати по сплаті державного мита.

В підсумку, за даними позивача викладеними у підписаних ним проектах актів звірки взаємних розрахунків, заборгованість за поставлений товар погашена відповідачем повністю. Актами підтверджено, що кінцеве сальдо дебітора на 10.06.2009р. складає 0,00 грн. по оплаті товару та 0,00 грн. по оплаті роялті.

Проте прострочення оплати та повернення товару відповідачем на думку позивача свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення 29856,51 грн. штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Матеріали справи свідчать, що в даному разі предмет спору відсутній внаслідок погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар 1072,78 грн. та заборгованості по роялті 4061,04 грн.

В частині решти позовних вимог суд виходить з наступного. У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Додатковою угодою про заміну сторони в договорі від 05.11.2008р. до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17, підписаною представниками ТОВ СП „Пальміра-Рута”, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ройял Шуз" встановлено (п.3), що права правоволодільця переходять до нового правоволодільця з дати підписання Акту звіряння взаємних розрахунків щодо сплати роялті, який є невідємною частиною цієї додаткової угоди після його підписання сторонами та Акту взаєморозрахунків по договору купівлі-продажу №18/2007 від 01.03.2007р., який являється додатком №10 до Договору.

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що додаткова угода про заміну сторони в договорі комерційної концесії від 01.03.2007р. №17 укладена із відкладальною умовою. Перехід прав до позивача відбувається після настання відповідних умов, а саме з дати підписання визначених угодою актів.

Матеріали справи свідчать, що станом на момент вирішення спору такі акти сторонами не підписані. Відповідно, зазначена відкладальна умова не настала. Проте, з обставин справи, а саме з виписок про рух коштів на поточному рахунку, наданих позивачем, вбачається факт визнання і виконання відповідачем своїх зобовязань саме за договором комерційної концесії від 01.03.2007р. №17 в частині оплати вартості товару на суму 1072,78 грн. та оплати роялті на суму 4061,04 грн.

Визнання відповідачем своїх зобовязань за договором комерційної концесії від 01.03.2007р. №17 в цій частині означає також і застосування до правовідносин сторін й інших положень договору, в т.ч. п.3.7. договору відповідно до якого відповідачеві за прострочення термінів сплати платежів за договором нараховується пеня на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Сума таких штрафних санкцій за прострочення сплати роялті нарахована позивачем у позові становить 1142,22 грн.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно нарахована відповідачеві пеня за прострочення сплати роялті, і тому позовні вимоги в цій частині 1142,22 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи господарський спір в частині стягнення пені, 3-х відсотків річних та втрат від інфляцій завданих несвоєчасним розрахунком за поставлений товар суд виходить з наступного.

Товар вказаний у видатковій накладній від 09.12.2008р. №86640 на суму 4880,81 грн. був поставлений позивачем відповідачеві після 05.11.2008р. тобто після підписання додаткової угоди від 05.11.2008р. про заміну сторони у договорі комерційної концесії №17 від 01.03.2007р. З урахуванням цього, а також приймаючи до уваги визнання відповідачем того, що дана поставка була здійснена за договором комерційної концесії №17 від 01.03.2007р. (про, що свідчить призначення платежу у відповідному платіжному дорученні №75/1422 від 22.04.2009р. суму 1069,00 грн.) суд приходить до висновку, що дана партія товару була поставлена за договором комерційної концесії №17 від 01.03.2007р.

Відповідно на правовідносини сторін, повязані із даною поставкою поширюються усі положення договору комерційної концесії №17 від 01.03.2007р. в т.ч. стосовно строків, розрахунків та стосовно відповідальності за їх порушення (п.4.3. та п. 6.1. договору купівлі-продажу товару від 01.03.2007р. №18/2007, що є додатком №10 до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17). Отже на цю суму поставки за період з 09.03.2009р. (кінцевий термін розрахунку) до 22.04.2009р. (дата повного погашення заборгованості) підлягає нарахуванню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3-и відсотки річних, та індекс інфляції. Проте у відповідності до предмету позову стягненню підлягає лише пеня у сумі 141,21 грн., оскільки тільки вона може бути віднесена до штрафних санкцій. Річні відсотки та втрати від інфляції згідно ст. 530 ЦК України за своєю правовою природою штрафними санкціями не є, а отже стягненню не підлягають, як такі, що виходять за межі предмету позову визначеного позивачем.

Позовні вимоги стосовно стягнення пені, 3-х відсотків річних та втрат від інфляції нараховані позивачем на товар поставлений за видатковими накладними від 07.10.2008р. №82691 на суму 41689,49 грн., від 14.10.2008р. №83533 на суму 3075,70 грн. від 22.10.2008р. №82807 на суму 15192,79 грн. задоволенню не підлягають.

Зазначені накладні не можуть бути визнані доказом поставки товару за договором комерційної концесії від від 01.03.2007р. №17 з таких причин. Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно п. 2.4. Положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”(затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Тобто для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Зміст наданих позивачем видаткових накладних унеможливлює висновок про те, що вони були складені на виконання договору комерційної концесії від від 01.03.2007р. №17, оскільки в них відсутні посилання на назву, дату та номер договору.

Натомість з матеріалів справи вбачаються підстави для висновку про те, що надані позивачем видаткові накладні не мають відношення до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17. Ними, зокрема є такі.

По-перше, те що вони складені до 05.11.2008р. Тобто до дати підписання додаткової угоди про заміну сторони в договорі. Проте постачальником в накладних зазначено не ТОВ СП „Пальміра-Рута” (сторону за договором концесії), а ТОВ "Ройял Шуз", яке до 05.11.2008р. стороною за договором не було і не могло бути.

По-друге, те, що відповідно п.4.3.1., п. 4.3.2. та п. 5.2. договору купівлі-продажу від 01.03.2007р. №18/2007 (додаток №10 до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17) обовязковою умовою поставки товару передбачено здійснення користувачем відповідних 10 та 30 відсотків попередньої оплати кожної партії товару. Натомість в даному разі матеріали справи свідчать, що позивач здійснював передачу товару без попередньої оплати, тобто на умовах відмінних від тих, що визначені спірним договором.

По-третє, те, що відповідно п. 5.1. договору купівлі-продажу від 01.03.2007р. №18/2007 (додаток №10 до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17) визначено, що поставка товару за договором здійснюється на підставі відповідної заявки користувача та з виставленням рахунку-фактури. Всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем не надано доказів наявності відповідних заявок відповідача, доказів виставлення рахунків-фактур.

По-четверте, те, що позивачем не доведено, що асортимент поставки, визначений у видаткових накладних повністю відповідає асортименту визначеному у відповідній специфікації до договору купівлі-продажу від 01.03.2007р. №18/2007 (додаток №10 до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17). Так в специфікації зокрема відсутній товар, переданий за видатковою накладною від 07.10.2008р. №82691 позиції 3-13. Належних та допустимих доказів стосовно відповідності інших позицій вказаних у накладних позиціям, вказаним у специфікації, позивачем також не надано.

Такі обставини свідчать, про відсутність підстав для висновку про факт поставки позивачем товару за договором купівлі-продажу від 01.03.2007р. №18/2007 (додаток №10 до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17), а отже про відсутність підстав для висновку про невиконання відповідачем зобовязань за цим договором. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог, на які вказує позивач у своєму позові (договір купівлі-продажу від 01.03.2007р. №18/2007 (додаток №10 до договору комерційної концесії від 01.03.2007р. №17)) в даному разі відсутні.

Стягнення пені, 3-х відсотків річних та втрат від інфляції за прострочення оплати товару товару поставленого не за договором, а за накладними унеможливлено відсутністю у позові відповідних посилань на них, як на підставу позовних вимог та відсутністю відповідних заяв, клопотань позивача про зміну підстав позову. Підстав для виходу суду за межі позовних вимог у відповідності до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України в даному разі також не вбачається.

Крім того, стягнення пені в цій частині унеможливлено положеннями ч.1 ст. 548 ЦК України, яка передбачає що засоби забезпечення зобовязання застосовуються лише в разі, якщо це встановлено договором або законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Розяснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі до клопотання про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Натомість факт здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, оплати роялті, повернення товару свідчить про відсутність намірів штучно ухилятись від виконання зобовязань та чинити перешкоди виконанню рішенню суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному разі матеріали справи свідчать, що відповідач п/д №78/190 від 24.04.2009р. на суму 118,00 грн. компенсував позивачеві витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені під час подання цієї позовної заяви, та п/д №78/189 від 24.04.2009р. на суму 349,90 компенсував витрати по сплаті державного мита. Цей факт не заперечується представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином враховуючи цей факт, а також те, що спір виник і доведений до суду з вини відповідача, суд керуючись ст. 49 ГПК України покладає на відповідача судові витрати у даній справі. Втім враховуючи факт їх оплати відповідачем до винесення рішення у справі суд припиняє провадження в цій частині відповідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 212, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 66, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ройял шуз" (ідент. код 35829342, юр. адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, поштова адреса: 03150, м. київ, вул. Велика Васильківська, 143/2) 1142,22 грн. штрафних санкцій за прострочення сплати роялті, 141,21 грн. штрафних санкцій за прострочення оплати поставленого товару.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1072,78 грн. заборгованості за поставлений товар та 4061,04 грн. заборгованості по оплаті роялті, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 349,90 грн. державного мита припинити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя

повний текстрішення підписано 10.07.2009р.

справа №35/112-09