Рішення № 62248178, 24.10.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 915/815/16

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. від 15.07.2014 р. № 14-182;

від відповідача - ОСОБА_2, дов. від 26.12.2015 р. № 04/1155;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України,

01001, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ,

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз,

54000, вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв,

про стягнення заборгованості в загальній сумі 68806386 грн. 36 коп. за договором купівлі-продажу природного газу, -

В С Т АН О В И В:

Публічним акціонерним товариством (ПАТ) Національна акціонерна компанія (НАК) Нафтогаз України предявлено позов до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (ПАТ) Миколаївгаз про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 68806386 грн. 36 коп., із яких: 63087501 грн. 32 коп. основний борг; 5353849 грн. 84 коп. пеня; 365035 грн. 20 коп. 3 % річних; з посиланням на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-103-ВТВ, а саме, зобовязань щодо своєчасної оплати переданого природного газу, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, і на суми основного боргу, в період їх прострочення, здійснено нарахування пені, згідно умов договору, та 3 % річних, згідно ст.625 ЦК України. Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 26.07.2016 р. порушено провадження у справі.

Ухвалами від 24.10.2016 р. припинено провадження в даній справі в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ Миколаївгаз основного боргу відповідно в сумі 25157 грн. 75 коп., сплаченої до звернення з позовом у справі, та в сумі 343451 грн. 68 коп., сплаченої в ході розгляду справи, - у звязку з відсутністю предмету спору.

У відзиві від 29.08.2016 р. та додаткових поясненнях від 12.09.2016 р. і 11.10.2016 р. до відзиву ПАТ Миколаївгаз позовні вимоги не визнає, зазначаючи зокрема, що згідно сертифікату від 31.03.2016 р. № 6083 про форс-мажорні обставини, виданого Торгово-промисловою палатою України у відповідності до її повноважень, у ПАТ Миколаївгаз немає можливості виконувати належним чином грошові зобовязання за укладеним сторонами у справі договором у звязку з настанням форс-мажорних обставин, і ці обставини, згідно п. 8.1 укладеного сторонами договору, є підставою для звільнення ПАТ Миколаївгаз від виконання обовязків за договором щодо оплати вартості поставленого природного газу на період дії форс-мажорних обставин, та від відповідальності за неналежне виконання грошових зобовязань.

Крім того, відповідач зазначає, що ПАТ НАК Нафтогаз України, порушуючи умови укладеного між ними договору, у спірний період не підписані примірники актів приймання-передачі природного газу, внаслідок чого ПАТ Миколаївгаз довідався про їх підписання лише з додатків до позову в даній справі. Такі примірники, згідно договору, є підставою для здійснення розрахунків за придбаний газ, і їх відсутність у ПАТ Миколаївгаз звільняє останнє від відповідальності за прострочення оплати вартості природного газу - внаслідок прострочення кредитора.

ПАТ НАК Нафтогаз України в письмових поясненнях до позову від 16.09.2016 р. та 07.10.2016 р. вважає, що сертифікат Торгово-промислової палати України, на котрий посилається відповідач, не може бути застосованим до спірних правовідносин, тому що:

по-перше, згідно ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами є, зокрема, протиправні дії третіх осіб, а у поданому відповідачем сертифікаті зазначено, що форс-мажорними обставинами визнано дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади без зазначення, що такі дії є протиправними;

по-друге, сертифікат Торгово-промислової палати не містить посилання на обставини, які згідно розділу 8 договору сторонами визначено як форс-мажорні;

по-третє, п. 8.1 договору передбачено звільнення лише від відповідальності за часткове або неповне виконання сторонами зобовязань за договором.

Вислухавши представника позивача, який підтримав позов повністю з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав, представника відповідача, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторони у справі уклали договір від 04.01.2013 р. № 13-106-ВТВ купівлі-продажу природного газу, до котрого внесли зміни та доповнення додатковими угодами від 04.04.2013 р. № 1, від 10.07.2013 р. № 2, від 08.08.2013 р. № 3, від 31.122013 р. № 4, від 28.04.2014 р. № 5, від 15.05.2014 р. № 6, від 10.06.2014 р. № 7, від 05.09.2014 р. № 8, від 10.11.2014 р. № 9, від 08.12.2014 р. № 10, від 22.12.2014 р. № 11, від 05.02.2015 р. № 12, від 10.03.2015 р. № 13, від 03.04.2015 р. № 14, від 12.05.2015 р. № 15, від 03.06.2015 р. № 16, від 10.07.2015 р. № 17, від 12.10.2015 р. № 18, від 28.10.2015 р. № 19 (далі - договір).

Згідно договору ПАТ НАК Нафтогаз України (продавець) зобовязалося передати у власність ПАТ Миколаївгаз (покупця) у 2013 2015 роках природний газ виключно для виробничо-технологічних втрат та нормативних втрат покупця, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.п. 1.1, 1.2 в редакції додаткової угоди № 11, пп. 2.1 договору).

Право власності на газ переходить від продавця до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (пп. 3.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пп. 3.3 договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пп. 3.4 договору).

Ціна (граничні рівні цін) на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті продавця. Тарифи на транспортування природного нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕ) (пп. 5.1 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (пп. 6.1 у редакції додаткової угоди № 11 до договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (ст. 11 договору в редакції додаткової угоди № 11).

На виконання умов договору ПАТ НАК Нафтогаз України на протязі січня-квітня 2013 року, вересня-грудня 2013 року, січня 2014 року - вересня 2015 року, листопада-грудня 2015 року поставлено ПАТ Миколаївгаз природний газ на загальну суму 394922070 грн. 20 коп., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу (а.с. 62-81), актом звірки розрахунків сторін за період 01.01.2013 р. 31.08.2016 р. та не заперечується представниками сторін.

За твердженнями позивача, ПАТ Миколаївгаз неналежно виконувало грошові зобовязання за договором, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка, з урахуванням припинення ухвалами суду від 24.10.2016 р. провадження щодо позовних вимог про стягнення з ПАТ Миколаївгаз заборгованості за поставлений природний газ у загальній сумі 368609 грн. 43 коп., становить суму 62718891 грн. 89 коп. (основний борг).

Крім того, на суми допущених ПАТ Миколаївгаз прострочень оплати вартості поставленого природного газу, котрі мали місце у період січень 2015 року грудень 2015 року, позивачем нараховано пеню в загальній сумі 5353849 грн. 84 коп., посилаючись на умови договору, та 3 % річних у сумі 365035 грн. 20 коп., посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, у період 21 січня - 11 березня 2016 р.

За твердженнями ПАТ Миколаївгаз ним не виконано належним чином грошових зобовязань за укладеним з позивачем договором унаслідок форс-мажорних обставин, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд вважає такі доводи відповідача обґрунтованими, виходячи з такого.

Чинним законодавством України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України). Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, зокрема, оплати товару (ч.ч.1,2,3 ст. 692 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, природній газ, котрий придбано ПАТ Миколаївгаз за договором мав цільове призначення - для покриття виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу останнього (п. 1.2 договору).

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України (далі Міненерго) від 30.05.2003 р. № 264 Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу (далі - ВТВ) - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, зєднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. До виробничо-технологічних втрат також належить обєм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і зєднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

ВТВ газу визначаються як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів (розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі Методика-1), розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі Методика-2).

Пунктом 5.9 вказаного наказу Міненерго передбачено, що розрахунок допустимих та фактичних обсягів ВТВ газу здійснюється газорозподільними підприємствами самостійно.

Аналогічні умови встановлюються п. 1.2 наказу Міненерго від 23.11.2011 р. № 737 Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, у якому зазначено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міненергетики. При цьому, згідно п. 1.1 цього наказу, розрахунок річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік розраховується відповідно до Методики-1 і Методики-2 та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення обєму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міненергетики від 21.10.2003 р. № 595.

Згідно з п. 1.3 наказу № 737 Міненерго на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газу, Міненергетики впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені Міненергетики розміри ВТВ враховуються при формуванні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) газорозподільному підприємству тарифу на розподіл природного газу.

Порядок та процедура встановлення тарифів регламентується Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженим постановою НКРЕ від 28.07.2011 р. № 1384 (далі - Порядок № 1384), Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 р. № 983 (далі - Методика № 983), Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 03.04.2013 р. № 369 (далі - Процедура № 369).

Відповідна вимога щодо встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обовязкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтування рівня прибутку міститься в пункті 2.1 Порядку № 1384, пунктах 1.5, 1.7, 5.1 Методики № 983.

Як зазначено в п. 4.1 Методики № 983, основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування природного газу є витрати підприємства та обсяги протранспортованого природного газу.

Витрати підприємства на транспортування природного газу визначаються відповідно до Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та Методичного положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 р. № 473, за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах.

Пунктом 2.5 Процедури № 369 закріплено, що субєкт господарювання при зверненні до НКРЕ за встановленням тарифу обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду діяльності, повязаних з операційною діяльністю, фінансових витрат та прибутку. Відповідно до п. 4.5 Методики № 983, та п.2.1.5 Процедури № 369 до таких витрат відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовуються для забезпечення ВТВ.

Тобто, затверджений Міненерго розмір ВТВ має в обовязковому порядку бути відшкодований за рахунок складової тарифу, затвердженої НКРЕКП.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу, який діяв до 01.10.2015 р. та ст. 4 Закону України Про ринок природного газу, який діє з 01.10.2015 р., державне регулювання ринку природного газу, зокрема в питаннях встановлення тарифів на розподіл природного газу газорозподільними мережами здійснюють Міненергетики та НКРЕКП.

Отже, суд вважає доведеним, що нормативно-правові акти, котрі регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають у діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.

Так як ПАТ Миколаївгаз, як субєкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, зважаючи, що діяльність з розподілу природного газу здійснюється їм в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст. 4 Закону Про ринок природного газу, ст.ст. 4, 5 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу, ст. ст. 4, 8-10 Закону Про природні монополії), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності відповідача.

Таким чином, можливість відповідача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затверджені гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненергетики та НКРЕКП не враховано фактичні обсяги витрат газу на покриття ВТВ.

Так, Міненерго наказом від 02.03.2015 р. № 122 Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік (далі - наказ Міненерго від 02.03.2015 р. № 122 ) затверджено розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік для газопостачальних та газорозподільних підприємств, у тому числі і для споживачів згідно додатку до наказу для кожного підприємства окремо, до котрого включено й ПАТ Миколаївгаз.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 р. у справі № 826/15132/15 за позовом газорозподільних організацій, в тому числі ПАТ Миколаївгаз, яка набрала законної сили, визнано що оскаржуваний наказ Міненерго від 02.03.2015 р. № 122 прийнято з перевищенням своїх повноважень, без дотримання процедури його прийняття та всупереч положенням наказу Міненерго від 23.11.2011 р. № 737, що є регуляторним актом по відношенню до оскаржуваного наказу, і це призвело до необґрунтованого зменшення розмірів річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу позивачів. У звязку з цим вирішено додаток до оскаржуваного наказу Міненерго скасувати в частині встановлення для газорозподільних підприємств - позивачів розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік і зобовязати Міненерго затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах газорозподільних підприємств-позивачів на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міненерго від 30.05.2003 р. № 264 та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення обєму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міненерго від 21.10.2003 р. № 595.

Ці обставини сторони не могли передбачити при укладенні спірного договору, виходячи з презумпції правомірності рішень та актів органів державної влади, законності їх діяльності.

Згідно чинного законодавства України, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями субєктів господарської діяльності та фізичних осіб (ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, протиправні дії третіх осіб (ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні).

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні).

Отже, законодавством України передбачено, що єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно поданого відповідачем сертифікату Торгово-промислової палати України від 31.03.2016 р. № 6083 засвідчено настання форс-мажорних обставин, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ Миколаївгаз у зазначений в укладеному сторонами договорі термін зобовязання щодо оплати придбаного протягом 2014-2015 років природного газу виробничо-технологічних витрат та нормативних витрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу. Такими форс-мажорними обставинами визнано: дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади, при цьому наведено перелік нормативно-правових актів, у тому числі наказ Міненерго від 02.03.2015 р. № 122 та вказану вище постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 р. у справі № 826/15132/15, якою додаток до цього наказу скасовано (ас. 92).

Укладений сторонами у справі договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (ст. 11 договору в редакції додаткової угоди № 11).

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (пп. 6.1 у ред. додаткової угоди № 11).

Отже, прострочення платежу за укладеним сторонами договором могло виникнути з 21.01.2016 р.

Умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 8.1 договору). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 8.2 договору). Сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення (п.п. 8.3 8.5 договору).

ПАТ Миколаївгаз у відповідності до викладених положень договору листом від 11.04.2016 р. № 04/1338 повідомлено ПАТ НАК Нафтогаз України про обставини форс-мажору з додаванням копії сертифікату Торгово-промислової палати України від 31.03.2016 р. № 6083. Направлення вказаного листа на юридичну адресу позивача підтверджується копіями опису вкладення з відміткою поштового відділення від 12.04.2016 р. та фіскального чеку від 12.04.2016 р. № НОМЕР_1 в матеріалах справи (а.с. 94).

Отже, суд вважає доведеним, що ПАТ Миколаївгаз належними доказами підтвердив неможливість належного виконання грошових зобовязань за укладеним з позивачем договором унаслідок настання форс-мажорних обставин, і про настання цих форс-мажорних обставин належним чином повідомив позивача.

Так як порушення ПАТ Миколаївгаз грошових зобовязань сталося під час дії форс-мажорних обставин, що тривають досі, то такі обставини, згідно п. 8.2 договору, є відкладальною обставиною щодо виконання грошових зобовязань покупцем за договором, і тому суд визнає, що звернення ПАТ НАК Нафтогаз України до суду з позов у даній справі є передчасним.

Суд відхиляє доводи позивача, що у сертифікаті про форс-мажорні обставини не зазначено про протиправність третіх осіб, так як протиправність Міненерго при прийнятті наказу від 02.03.2015 р. № 122 підтверджена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 р. у справі № 826/15132/15, яка набрала законної сили, про що наведено вище.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що сертифікат Торгово-промислової палати не може бути підставою для звільнення відповідача від зобовязань за укладеним між ними договором з тих підстав, що у сертифікаті визнано форс-мажорними обставини, які не зазначені у розділі 8 договору. Такі доводи є помилковими, так як наведений у п. 8.2 договору перелік форс-мажорних обставин деталізує їх, але не визнано сторонами виключним.

Доводи позивача про те, що п. 8.1 договору передбачено звільнення внаслідок форс-мажорних обставин лише від відповідальності за часткове або неповне виконання сторонами зобовязань за договором також є безпідставними. У п. 8.2 договору сторони передбачили, що строк виконання зобовязань, в тому числі щодо оплати вартості придбаного природного газу ВТВ, відкладається на строк дії форс-мажорних обставин

З огляду на викладене, суд не розглядає доводи ПАТ Миколаївгаз про відсутність підстав для застосування відповідальності останнього, в тому числі пені та інших нарахувань, у звязку з простроченням кредитора.

Так як позивачем, усупереч ст.33 ГПК України, не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, то в задоволенні позову ПАТ НАК Нафтогаз України належить відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.49 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

У судовому засіданні 24.10.2016 р., згідно зі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 25.10.2016 р.

Суддя Ю.М. Коваль.