Ухвала суду № 62244492, 25.10.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/1755/14-к

Провадження № 11-кп/782/168/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Савича Ю.М.

суддів: Чорнобривко Ю.В., Юрченко А.В.

за участю секретаря - Попової Д.В.

прокурора - Черненко С.С.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційного суду Луганської області

апеляційні скарги прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, який дітей не має, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) 08.07.2010 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч.1 ст. 125 КК України з призначення покарання у виді штрафу у розмірі 700 грн.;

2) 14.03.2014 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.1 ст. 185 КК України до арешту строком на 3 місяці, на підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 08.07.2010 року у виді штрафу у розмірі 700 грн;

Визнано винним та призначене покарання за :

- ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;

- ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;

- ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 роки.

Відповідно до ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років.

Судом у вироку зазначено, що відповідно до ч.3 ст.72 КК України, основне покарання, призначене ОСОБА_2 08.07.2010 року Рубіжанським міським судом Луганської області, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 700 гривень, підлягає реальному та самостійному виконанню.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено до набрання вироком законної сили.

Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено судом відповідно до ст. ст.100,124 КПК України.

Встановлено строк відбування покарання обчислювати з 22.04.2016 року.

Зараховано ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 31.07.2015 року по 10.08.2015 року включно, в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно ч.5 ст.72 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди в сумі 10150 гривень, залишено без розгляду на підставі ч. 1 п. 5 ст. 207 ЦПК України.

Вироком суду встановлено, що 08.11.2013 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі, розташованій за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будівельників, 22/81, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки „Nokia Х2-02", вартістю 606 гривень 65 копійок, в якому знаходилась карта памяті mikro SD class 4 ємкістю 16 ГБ, вартістю 101 гривня 43 копійки, після чого, з місця злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 708 гривень 08 копійок.

09.04.2014 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі за місцем мешкання ОСОБА_7 розташованій за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Леніна, 45-Б/112. повторно, таємно, шляхом вільною доступу з кишені куртки ОСОБА_7, яка знаходилась в спальній кімнаті вищевказаної квартири, викрав гроші в сумі 200 гривень та мобільний телефон марки „Nokia 1200", вартістю 65 гривень, а також музичний центр марки „Sony", модель ,,FH-B1200(HCD-Н12)", вартістю 60 гривень, з однією колонкою марки „AIWA" та другої колонки марки „Х-BASS, вартістю по 20 гривень кожна, які знаходились на столі, після чого з міста злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 365 гривень.

13.05.2014 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, маючи намір на відкрите заволодіння чужого майна, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, повторно, знаходячись на лавці біля „оздоровчого комплексу, який розташований за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул .Мендєлєєва, наніс ОСОБА_4 один удар кулаком у ніс, розбивши його, після чого відкрито заволодів грошима у сумі 150 грн., які належали ОСОБА_4, після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

13.05.2014 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись на лавці біля „оздоровчого комплексу", який розташований за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Мендєлєєва, незаконно заволодів, шляхом вільного доступу, особистими документами, а саме: паспортом та водійським посвідченням на ім'я ОСОБА_4, після чого з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Не погодившись із вироком суду, на нього подали апеляційні скарги: обвинувачений ОСОБА_2 та прокурор Мякінченко О.В., який приймав участь в суді першої інстанції .

В первинній апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у звязку з невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, та порушенням кримінального процесуального закону.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання: за ст.185 ч.2 - 3 роки позбавлення волі, ст.357 ч.3 - 3 роки позбавлення волі, ст. 186 ч.2 - 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 ч.1 КК України приєднати покарання за вироком від 08.07.2010 у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 700 грн. Відповідно до ч.3 ст. 72 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі 700 грн. виконувати самостійно.

Вважає, що остаточно призначене покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та є занадто суворим .

До початку апеляційного розгляду, 11.07.2016 року прокурор змінив та доповнив апеляційну скаргу. Просить вирок суду змінити. Зменшити обвинуваченому покарання, призначене судом першої інстанції, тобто призначити ОСОБА_2 : за ч.2 ст.185 - 3 роки позбавлення волі, ч.3 ст.357 - 3 роки позбавлення волі, ч.2 ст. 186 - 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі

Виключити із резолютивної частини вироку, як зайве , яке не стосується даного кримінального провадження, формулювання : «Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основне покарання, призначене ОСОБА_2 08.07.2010 року Рубіжанським міським судом у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 700 грн., підлягає реальному та самостійному виконанню.»

26.07.2016 року прокурор повторно змінив та доповнив свою апеляційну скаргу. Просить вирок суду скасувати в звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального Закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи свої вимоги, посилається, що із військового квитка обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_2 не придатний до військової служби із записом у ньому «стаття 7 б 1»

У відповідності з Додатком № 2 до Наказу Міністерства оборони СРСР від 09.09.1987 року №260 «Про введення в дію Положення про медичне освідування у збройних силах СРСР / у мирний та військовий час/ цей запис розшифровується як діагноз «психопатія помірно виражена з нестійкою компенсацією».

На досудовому розслідуванні сестра обвинуваченого наполягала на проведенні відносно ОСОБА_2 психіатричної експертизи, однак слідчий Панасенко Б.В. її клопотання залишив без задоволення, посилаючись на відсутність транспорту.

Прокурор вважає, що органами досудового розслідування порушено вимоги ч.1, п.3 ч.2 ст.242 КПК України, оскільки не проведено експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_2 при наявності сумнівів щодо його осудності, обмеженої осудності, зазначені обставини мають суттєве значення. Слідчим, під час здійснення досудового розслідування, вищевказані вимоги КПК грубо проігноровані, що потягло за собою порушення права особи на захист, оскільки згідно з п.3 ч.2 ст.52 КПК України обовязкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, з моменту встановлення цих вад.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.87 КПК України судом першої інстанції порушено право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону, яке не може бути усунено апеляційним судом та являється підставою для скасування вироку суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, скасувати запобіжний захід та звільнити його з-під варти в апеляційному суді, апеляційну скаргу розглянути за його участю.

В обґрунтування зазначає, що вирок суду винесено без урахування дійсних обставин справи, розгляд проведено однобічно та неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущені істотні порушення вимог КПК, що призвело до ухвалення обвинувального вироку відносно нього невинуватої особи.

Зазначає, що суд дав неправильну оцінку добутим по справі доказам, а деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі - проігнорував, в основу поклав припущення, що суперечить дійсним обставинам справи та ст. ст. 2, 11, 17, 373 КПК України, ст. 11 КК України, призначив покарання, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через його суворість.

Як орган досудового розслідування, / слідчий Панасенко Б.В./ так і суд не взяли до уваги, що обвинувачений має у військовому білеті відмітку «не придатності до строкової служби у мирний час за ст. 7Б гр. 1», що йому не призначено та не проведено психіатричну експертизу для визначення психічного стану, оскільки з дитинства він страждає на розлад психічної діяльності, який йому заважає адаптуватися у суспільстві, і він згодний пройти таке обстеження, вважає себе неосудним , відповідно до ст.19 КК України.

За станом здоров'я перебуває на обліку у лікаря-невропатолога з діагнозом енцефалопатія та гіпертонія «П» , неодноразово проходив лікування у неврологічному відділенні за наслідками черепно-мозкової травми та хотів оформити групу інвалідності, але у нього не вистачило коштів на додаткове обстеження. Зазначені факти він не вказував раніше, оскільки слідчий Панасенко Б.В. запевнив його , що це тільки погіршить його становище.

Не враховано, що він не працює, але перебуває на обліку в Центрі зайнятості, як безробітний, працює без оформлення трудових відносин, за станом здоров'я має суттєві обмеження.

Заперечує, що скоїв злочин в стані алкогольного спяніння, оскільки вважає, що зазначений факт не доведено.

Суд безпідставно не взяв до уваги, як обставину, що помякшує покарання, що він був під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного аморальними діями потерпілого ОСОБА_4 та не мав умислу заздалегідь вдарити його.

Судом порушені вимоги КПК, а саме:

1)суд призначив та провів підготовче судове засідання без учасників кримінального провадження, участь яких є обов'язковою ст.134, ст. 318 п.2 КПК України , що підтверджується ухвалою від 31.07.2015р;

2)згідно ст. 309 п.2 ухвали про застосування запобіжного заходу можуть бути оскаржені, але в ухвалі суду від 31.07.2015р вказано, що ухвала оскарженню не підлягає;

3)при визначенні запобіжного заходу в ухвалі від 31.07.2015р. суд не врахував стан його здоров'я;

4)при новому розгляді суд розглядав справу з метою, щоб винести вирок з застосуванням закону про більш важке кримінальне правопорушення, однак, суд не перевірив висновків і мотивів, з яких було скасовано попереднє судове рішення, тобто не виконав вимог апеляційного суду, які є обовязковими для суду першої інстанції.

Суд не прийняв до уваги, що під час досудового розслідування слідчий Панасенко Б.В. застосовував до нього недозволені методи, примушував писати під диктовку добровільне зізнання в скоєні цих кримінальних правопорушень, запевняючи його, що тоді справи будуть закриті.

Згідно ст. 96 КПК України суд повинен був з'ясувати достовірність показань свідків, а також перед допитом встановити відомості про їх особу та з'ясувати стосунки свідків з обвинуваченим та потерпілим, однак суд не прийняв до уваги та проігнорував , що у нього неприязні з ними відносини.

Усі потерпілі та деякі свідки знаходились у стані такого важкого ступеня алкогольного сп'яніння, що не могли адекватно оцінювати свої дії, і взагалі, нічого не пам'ятали, а ОСОБА_8В скористався цими обставинами для досягнення своїх корисливих цілей.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважає незаконним, так як в матеріалах справи не має достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі він буде ухилятись від суду, перешкоджати встановленню істини по справі. Суд не враховує стан його здоров'я, втім не навів аргументів на користь того, що застосування більш м'якого, ніж взяття під варту, запобіжного заходу може не забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав свою змінену та доповнену апеляційну скаргу, просить її задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому продовжити , захисника - адвоката ОСОБА_1 та його підзахисного обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали свою апеляційну скаргу, просять вирок суду скасувати та закрити провадження за недоведеністю вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень, запобіжний захід скасувати та звільнити обвинуваченого з-під варти, дослідивши матеріали кримінального та судового проваджень, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши обвинуваченого в останньому слові, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно дост.94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно із вимогами п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є : істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального Закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно із вимогами п.4 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню , якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обовязковою.

Із військового квитка обвинуваченого, якій знаходиться в матеріалах кримінального провадження, / т.6 ар.пр.51 / вбачається, що ОСОБА_2 не придатний до військової служби із записом у ньому «стаття 7 б 1»

У відповідності з Додатком № 2 до Наказу Міністерства оборони СРСР від 09.09.1987 року №260 «Про введення в дію Положення про медичне освідування у збройних силах СРСР / у мирний та військовий час/ цей запис розшифровується як діагноз «психопатія помірно виражена з нестійкою компенсацією».

Із довідки Рубіжанської ЦМЛ від 22.07.2016 року № 01-20-377, дослідженої апеляційним судом, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 знаходився на диспансерному обліку у лікаря-психіатра Рубіжанської центральної міської лікарні з 21.02.1984 р з діагнозом «сноходіння».

З 09.04.1988 р. по 06.05.1988 р. перебував на стаціонарному лікуванні в психоневрологічному відділенні Рубіжанської ЦМЛ з діагнозом «Психопатія, збудлива форма стадії компенсації. Після стаціонарного лікування звертався за допомогою до лікарів-психіатрів 29.11.1989р, 09.01.1991р., 11.02.1992 р., 24.09.1999 р., його знято з диспансерного обліку у звязку зі стійкою ремісією. У армії не служив / стаття 7»б» - психопатія / т.6 ар.пр.93/.

За клопотанням сторін, допитаний у якості спеціаліста у галузі психіатрії, лікар-психіатр ОСОБА_9, ознайомившись із медичною карткою обвинуваченого, апеляційному суду пояснив, що довідку стосовно ОСОБА_2 від 22.07.2016 р. в повному обсязі підтримує, додатково пояснив, що в 1999 році обвинуваченого знято з диспансерного обліку в звязку із тим, що він тривалий час не звертався до лікарів-психіатрів, однак, після зняття його з обліку, ОСОБА_2 звертався до лікарів психіатрів за допомогою в 2005 році із скаргами на підвищену збудливість, порушення сну, роздратованість, головні болі та з таким ж скаргами звертався у 2012 році. Окрім того, згідно його медичної картки у обвинуваченого мало місце декілька черепно - мозкових травм, остання була в 2012 році,з приводу чого його направляли на МСЄК для вирішення питання щодо оформлення йому групи інвалідності, однак остаточний висновок медично - експертної комісії відсутній. Зазначені черепно мозкові травми суттєво негативно впливають на психічний стан особи, на його діагноз у вигляді психопатії. Для встановлення психічного стану ОСОБА_2 необхідно тривалий нагляд за ним зі сторони експертів психіатрів.

Сам обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі підтримав пояснення лікаря психіатра.

Колегія суддів вважає, що органами досудового розслідування порушено вимоги ч.1, п.3 ч.2 ст.242 КПК України, оскільки не проведено експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_2 при наявності сумнівів щодо його осудності, обмеженої осудності, зазначені обставини мають суттєве значення, однак судом першої інстанції зазначені факти залишено без уваги.

Як органи досудового розслідування, так і суд першої інстанції обмежились лише довідкою, що обвинувачений не перебуває на диспансерному обліку у психіатрії, залишивши поза увагою вищезазначену інформацію щодо стану його психічного здоровя.

Слідчим, під час здійснення досудового розслідування, вищевказані вимоги КПК грубо проігноровані, що потягло за собою порушення права особи на захист, оскільки п.3 ч.2 ст.52 КПК України обовязкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, з моменту встановлення цих вад, які стали відомі органу досудового розслідування з моменту відкриття кримінальних справ.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.87 КПК України судом першої інстанції порушено право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону, яке не може бути усунено апеляційним судом та являється підставою для скасування вироку суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд.

Згідно до вимог п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1, п.п.2,7 ч.2 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Колегія суддів вважає, що наведені вище порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Таким чином, вирок суду підлягає скасуванню у звязку з істотними порушеннями судом вимог кримінального процесуального закону , з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, в ході якого необхідно вирішити питання щодо призначення та проведення стаціонарної судово-психіатрічної експертизи відносно ОСОБА_2, врахувати наведене, належним чином перевірити всі вищезазначені доводи апеляційних скарг як обвинуваченого, так і прокурора, після чого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального та кримінального процесуального законів.

Як вбачається із матеріалів провадження, ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 червня 2015 року / т.2 ар.пр.254-261/ ОСОБА_2 обрано запобіжний заходід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, до 01 серпня 2015 р., заборонивши йому в період часу з 19 до 07 годин залишати житло за адресою: Луганська область м. Рубіжне вул. Менделєєва, 2/18.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 31.07.2015 р. клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 задоволено. Змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, з 31.07.2015 р. по 28.09.2015 р. Із встановленням застави у вигляді одного розміру мінімальної зарплати . / т.5 ар.пр.63-6/. Підставою для зміни запобіжного заходу послужило неодноразове порушення обвинуваченим заборони залишати житло.

Оскаржуваним вироком відносно обвинувачено йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та взято під варту в залі суду.

Відповідно до ч.1 ст.419 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне , згідно ст.ст.177,178, ст.183 КПК України продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , обраної судом першої інстанції, на 30 днів, з 25 жовтня 2016 року по 23 листопада 2016 року, включно.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обовязків.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404,405, п.6 ч.1 ст. 407, п.3 ч.1 409, 412, 414, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області,-

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 , ч.2 ст. 186 , ч. 3 ст. 357 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Змінену та доповнену апеляційну скарги прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 задовольнити , апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, з 25 жовтня 2016 року по 23 листопада 2016 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали негайно направити сторонам.

С У Д Д І :

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

_____ ______ ___