Рішення № 62239939, 26.10.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1702/16-ц

Провадження №: 2/0343/774/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З., Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка просить постановити рішення, яким стягувати з відповідача - ОСОБА_2, на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 1 000 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.

Стягнути з відповідача на її користь витрати на надання правової допомоги в розмірі 300 грн.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу, встановленого законом.

Свої вимоги мотивує тим, що 28 травня 2001 року між нею, ОСОБА_1, позивачкою по справі, та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на її вихованні та повному її утриманні.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2012 року шлюб між нею та відповідачем розірвано.

Ні матеріальним забезпеченням, ні вихованням сина відповідач не цікавиться. Знаючи, що малолітній син потребує постійної батьківської уваги та допомоги, відповідач ухиляється від виконання своїх обовязків. Всі питання щодо виховання та матеріального утримання дитини вирішуються нею без участі з боку відповідача.

Відповідач не є інвалідом, він працездатна особа, працює на сезонних роботах, отримує дохід і може надавати матеріальну допомогу, однак добровільно цього не робить.

Як їй відомо, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дітей немає.

Враховуючі вказані обставини, просить суд при ухваленні рішення по даній справі вирішити стягнути з відповідача кошти (аліменти) на утримання їх малолітнього сина у твердій грошовій сумі.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обємі, просила їх задоволити. Додатково пояснила, що вона на даний час працює техпрацівником в Долинській ОСОБА_4 ступеня і отримує заробітну плату в сумі приблизно 1500 грн. Інших утриманців у неї немає.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що він з позивачкою по справі перебував у зареєстрованому шлюбі з травня 2001 року по липень 2012року ОСОБА_1 не могла мати дітей і тому її запліднення проводилось штучно в м.Івано-Франківську . Він особисто заперечував проти цього. В той час позивачка обіцяла, що ніяких претензій до нього мати не буде. 11.04.2011 року народився ОСОБА_3. Свого батьківства він не оспорював. На даний час він перебуває у відпустці по догляду за дитиною сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 і отримує допомогу в розмірі біля 1000 грн. Просив відмовити у позові.

Суд, вислухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до вимог ч.1 ст. 122 СК України - дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров"я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції , передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч.1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні , сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.05.2001 року по 11.07.2012 року .

Від спільного проживання у них, 11.04.2011 року народився син ОСОБА_6 про що свідчать копія свідоцтва про народження ОСОБА_3, серії І-НМ №179904 від 20.04.2011р. , в якому в графі батько записаний - ОСОБА_2, в графі мати записана - ОСОБА_1 (а.с.3).

Рішенням Долинського районного суду від 11.07.2012 року в справі №2-621/2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 - шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, 17.07.1978 р. н., зареєстрований 28.05.2001 року виконкомом Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, актовий запис №5 - розірвано. Неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 11.04.2011р.н. залишено проживати з матір"ю, ОСОБА_1, відповідачкою по справі.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі погіршилися стосунки, вони проживають окремо, а неповнолітня дитина перебуває на утриманні позивачки, з якою проживає.

Відповідач на даний час офіційно не працює,перебуває у відпусці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі не оспорював свого батьківство відносно сина ОСОБА_6.

Оскільки відповідач офіційно не працевлаштований та немає постійного доходу та регулярного заробітку, то суд, враховуючи обставини визначені ст.182 СК України і розяснення, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 3 від 15 травня 2006р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Таким чином, виходячи з принципу рівності обовязків обох батьків щодо дитини , кожен із них зобовязаний забезпечувати утримання дитини не менше відповідного прожиткового мінімуму, що діє на час вирішення спору, при відсутності домовленості між батьками про розмір сплати аліментів.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» визначено прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років, що становить з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1313 гривень.

Виходячи із віку малолітнього ОСОБА_3 , такий прожитковий мінімум в розрахунку на місяць повинен бути з 1 січня 2016 року 1167 гривень, з 1 травня 2016 року 1228 гривня, з 1 грудня 2016 року 1313 гривень.

Визначаючи розмір аліментів судом враховується матеріальне становище позивачки ОСОБА_1, те, що вона працює, інших утриманців немає,матеріальне становище відповідача ОСОБА_2, те, що він не працює, має на утриманні іншу малолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору та приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти у розмірі 700 гривень.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України. На підставі ст. ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 88, 208, 209, 215, 218,367 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,

Р І Ш И В:

Позов задоволити частково .

Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2, 21.05.1979р.н., на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 700 (сімсот) гривень 00 коп., щомісячно.

Стягнення аліментів розпочати з 07 вересня 2016 року і проводити до повноліття дитини. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обовязковому негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 551,20 гривень судового збору .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 - 300,00 грн. витрат за надання правової допомоги згідно квитанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: