Ухвала суду № 62239536, 24.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 р. Справа № 876/3129/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Заверухи О.Б., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Давидюка О.Ф.,

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року у справі за позовом Державного підприємства «Колківське лісове господарство» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ДП «Колківське лісове господарство» звернулося в суд з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000852200 від 21 вересня 2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 20 серпня по 27 серпня 2015 року працівниками Луцької ОДПІ проводилася позапланова виїзна документальна перевірка господарської співпраці ДП «Колківське лісове господарство» з ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складений акт від 07 вересня 2015 року № 1079/2201/00991522.

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено сплату податку на прибуток у загальному розмірі 266 152 грн., в тому числі за 2011 рік на суму 74 824 грн., 2012 рік на суму 165029 грн., в тому числі з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року на суму 36 354 грн., 2013 рік на суму 26 299 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК України ДП «Колківський лісгосп», в результаті чого, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 18 987 грн., в тому числі: квітень 2011 року - на суму 4 667 грн., червень 2011 року - на суму 2 073 грн., липень 2011 року - на суму 4 129 грн., серпень 2011 року - на суму 3 228 грн., вересень 2011 року - на суму 1 600 грн., січень 2012 року - на суму 3 290 грн.

На підставі акту перевірки від 07 вересня 2015 року №1079/2201/00991522 Ківерцівською ОДПІ (Маневицьке відділення) було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000852200 від 21 вересня 2015 року, у зв'язку з чим нараховано суму грошового зобов'язання ДП «Колківський лісгосп» у розмірі 286 992,00 грн..

Державне підприємств «Колківське лісове господарство» 18 жовтня 1993 року зареєстроване як юридична особа Маневицькою районною державною адміністрацією Волинської області, свідоцтво про державну реєстрацію № 119010550001000053 (перереєстроване розпорядженням Маневицької райдержадміністрації від 26 жовтня 1998 року за № 04051454ю0010073). Код форми власності 140.

Підприємство входить до складу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства і підпорядковане Державному комітету лісового господарства України.

З 02 вересня 1997 року зареєстрований як платник податку на додану вартість. Здійснює свою діяльність на підставі Статуту затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 30 жовтня 2007 року № 638. Основними видами діяльності підприємства є 3.2.9 «Виробництво продукції та товарів народного споживання, проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт», 3.2.14 «Ведення сільського господарства, в тому числі вирощування, заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції та її реалізація.», 3.2.16 «Проведення матеріальної та грошової оцінки лісу на лісосіках, при значених для рубки, проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил», 3.2.25 «Торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування по реалізації продукції, продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів». Вказані обставини підтверджується вступною частиною акту перевірки, а також наказом Державного комітету лісового господарства України та Статутом ДП «Колківське лісове господарство».

ОСОБА_3 контрагент позивача 14 березня 2003 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основними видами діяльності підприємця згідно КВЕД-2010 є 02.20 «Лісозаготівля» (основний), 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 43.39 «Інші роботи із завершення будівництва», 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням». Взятий на облік як платник податків 14 березня 2003 року за № 2466 у Долинській ОДПІ Івано-Франківської області. Після закінчення вищого комунального навчального закладу «Прикарпатський лісогосподарський коледж» за рішенням кваліфікаційної комісії від 06 липня 2007 року протокол № 2 присвоєно стропальника 5 розряду. Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області на виконання певного роду робіт з питань охорони праці був виданий дозвіл № 210.13.26.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 року № 2289-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Як встановлено судом, роботи на розробку лісосік мали вартість більшу ніж 100 000,00 грн., тому закупівля цих послуг здійснювалася на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель». За результатами відкритих торгів переможцем є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та починаючи з 01 квітня 2011 року по 01 серпня 2013 року у смт. Колки Волинської області між ДП «Колківське лісове господарство» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (учасник) були укладені договори-підряду на розробку лісосік - послуги у лісовому господарстві (02.02.1). Відповідно до предмету даного договору, виконавець надає замовнику послуги, а замовник оплачує їх, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в його пропозиції конкурсних торгів та специфікації (додатку), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (п.1.1). Порядок приймання робіт оформляється актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін. Разом з актом виконаних робіт складається акт приймання передачі лісопродукції. Після закінчення робіт лісовою охороною лісгоспу складається акт огляду місць рубок у відповідності з чинним законодавством (п.4 договору). Умови та порядок розрахунків: замовник оплачує підряднику вартість виконаних робіт на підставі акту прийняття передачі виконаних робіт, виходячи з вартості заготовленого м3 деревини на умовах франко-верхній склад. Форма оплати - безготівкова.

Згідно реєстру документів наданих прокуратурою Волинської області та самих договорів підряду роботи виконувалися в Тельчівському, Рудниківському, Осницькому та Колківському лісництвах ДП «Колківське лісове господарство».

Обов'язковою умовою договору (п. 1.4) всі роботи по розробці ділянок в лісництвах виконувалися на підставі лісорубних квитків. Основним первинним документом, який підтверджує реальність виконаних робіт є акт виконаних робіт, який підписується лісничим та майстром лісу лісництва (Тельчівське, Рудниківське, Осницьке та Колківське), в якому проводилися роботи з одної сторони та виконавцем з іншої. Суд звертає увагу, що до підпису актів виконаних робіт залучені різні майстри лісу та лісничі, тобто особи, на ділянках яких проводилися роботи.

Крім того, наданий реєстр товаро-транспортних накладних згідно яких заготовлена продукція транспортувалася на нижній склад підприємства.

Судом встановлено, що згідно довіреності у власності позивача перебувало дві одиниці транспорту: лісовоз та трактор колісний.

Після виконаних послуг працівниками лісництва складалися акти огляду місць використання лісових ресурсів, що підтверджується реєстром актів огляду лісових ресурсів протягом 2011-2013 років. На виконання умов даних договорів були укладені наступні первинні документи: податкові накладні, які виписані та скріплені печаткою позивача. Оплата за послуги проведена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та касовою книгою. А вся продукція реалізовувалася в межах України.

Згідно довідки позивача від 31 березня 2016 року вих. № 207 за результатами діяльності ДП «Колківське лісове господарство» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з якої вбачається отримання доходу за 2011 рік у сумі 885 270,00 грн., за 2012 рік - 2 433 354,00 грн., за 2013 рік - 575 874,00 грн., тобто дана господарська операція прибуткова та суттєво змінила стан платника податків.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 200.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ПК України).

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем оформлені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України і будь-яких зауважень щодо неналежного їх оформлення відповідачем не наведено.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

ДП «Колківське лісове господарство», статутна діяльність якого та види господарської діяльності згідно КВЕД, які містяться у Статуті підприємства та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені з ФОП ОСОБА_3 - заготівля сировини та санітарні зачистки лісу для їх подальшої реалізації кінцевим споживачам. Позивач має в наявності основні засоби, які дозволяють зберігати та реалізовувати продукцію, які зазначено в його Статуті (стаття 5). Оприбуткування та реалізація заготовленої деревини відображена та проведена у бухгалтерському обліку позивача.

Подальша реалізація товару здійснювалася іншим контрагентам, зокрема Приватна фірма «Горган», Товариство з обмеженою відповідальністю «Цунамі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тис» та інші, що підтверджується наданими договорами.

При цьому, матеріалами справи підтверджується прибутковість вказаної господарської операції, оскільки за результатом заготівельних робіт ФОП ОСОБА_3 та подальшої реалізації продукції вищеперерахованим контрагентам, позивач отримував чистий прибуток, який відображений у бухгалтерському обліку підприємства.

Щодо доводів апелянта, що договір між ДП «Колківське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_3 є нікчемним у зв'язку з відсутністю щоденників приймання передачі робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції (форма ЛГ-4) які ведуться лісничими кожного дня та показами свідків, оскільки всі первинні документи були надані під час судового розгляду в суді першої інстанції, а сумнівів в їх достовірності у суду не має, оригінали первинних документів витребувані у прокуратури Волинської області, які долучені до матеріалів справи. А посилання відповідача про те, що у вказаного контрагента відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, транспортні засоби є передчасними та недоведеними, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладених правочинів, а висновки Ківерцівської ОДПІ фактично ґрунтуються на протоколах старшого слідчого прокурора прокуратури Волинської області, без фактичного з'ясування контролюючим органом реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Щодо нікчемності правочинів між ФОП ОСОБА_3 та позивачем суд вказує, що згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі, якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано частини п'ятої статті 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 07 вересня 2015 року №1079/2201/00991522.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховним Судом України від 06.11.2009 року № 9 відзначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з ФОП ОСОБА_3 без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, навпаки, документально доведено виконання зобов'язань обома сторонами щодо виконаних робіт згідно укладених договорів та оплати за виконані роботи.

Всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Відповідно до положень статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між позивачем та його контрагентом відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Таким чином, досліджені судом докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у підприємця товарно-матеріальних цінностей, отже податковий кредит позивача за наслідками цих операцій сформований правомірно. При цьому підприємством підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочини, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_3 виконані обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентом вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договорів однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договорів відсутній.

Щодо ФОП ОСОБА_3 не складалися, тобто стверджувати про можливі порушення ним норм податкового чи трудового законодавства є безпідставним.

А тому, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Отже, Податковим кодексом України чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивач виконав у повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Зазначені обставини в сукупності дозволяють суду дійти висновку про реальність господарської операції з огляду на наявність у позивача та його контрагента необхідної податкової правосуб'єктності для її здійснення, зв'язку між фактом постачання продукції (наданих послуг) та господарською діяльністю платника податків, встановлення під час судового розгляду факту подальшої реалізації товару.

Львівським апеляційним адміністративним судом направлялось до Прокуратури Волинської області запит щодо кримінального провадження №42015030000000041 від 05.03.2015 року внесенні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом розтрати коштів службовими особами ДП «Колківське лісове господарство» шляхом зловживання службового становища за ознаками кримінального правопорушення ч.3 ст. 191 КК України, на яке Прокуратура Волинської області повідомила, що за результатами досудового розслідування таке закрите 25.03.2016 року на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, з відповідним та належним оформленням первинних документів, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно, Ківерцівська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, не довела правомірність винесеного 21 вересня 2015 року податкового повідомлення-рішення №0000852200,а тому позовні вимоги задоволено правомірно.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року у справі №803/3926/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді О.Б. Заверуха

В.С. Затолочний

Повний текст ухвали виготовлено 26.10.2016 року