Рішення № 62237832, 24.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5670/16 Справа № 174/164/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Дніпро

24 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Деркач Н.М., Калиновського А.Б.

при секретарі: Гулієву М.І.о,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" та ОСОБА_2 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року позивач звернулася до суду з заявою про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 06 лютого 1995 року була прийнята на роботу у Вільногірський державній гірничо-металургійний комбінат лаборантом рентгеноспектрального аналізу. На вказаній посаді вона працювала до 01 травня 2009 року відповідач змінював назви підприємства, спочатку ДП «ВГМК», а потім філія «ВГМК» ПрАТ «ОСОБА_3».

Після досягнення 45 років вона мала право на призначення їй пенсії по старості на пільгових умовах з цього часу, однак пенсійним фондом в задоволенні її заяви відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у задоволенні позову до УПФУ в м. Вільногірську їй відмовлено.

Позивач вважала, що відповідач спричинив їй збитки у вигляді неотриманих пенсійних виплат, які вона могла би отримувати за звичайних обставин в період з 21 березня 2015 року по 01 серпня 2023 року в сумі 191 930 грн.

Також позивач вказувала, що їй спричинено моральну шкоду, яку вона визначила в сумі 23031,16 грн.

В подальшому позивач збільшила вимоги та просила стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 302 049,20 грн. та 25 950,46 грн.- відшкодування моральної шкоди (а.с. 83).

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилались на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки витяги з наказу про результати атестації, яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення, додаються до трудових книжок працівників і після отримання трудової книжки при звільненні позивач знала про те, що за період праці, яку позивач вважає пільговою, атестація не проводилась.

Крім того атестація робочого місця позивача за період з 06 лютого 1995 року по 01 серпня 2003 року не проводилась, оскільки посада, яку обіймала позивач до Списку № 1 не відносилась.

Рішенням суду І інстанції позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан кемікал продактс» на користь позивача майнову шкоду у розмірі 17 849 грн. 52 коп, моральну шкоду у розмірі 1 500 грн., в задоволенні решти позову відмовлено, на користь держави Україна стягнуто судовий збір в сумі 1 102 грн. 40 коп.

В скарзі апелянти посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати рішення й постановити нове, яким апелянт- позивач просить про задоволення позову, а апенлянт- відповідач про відмову в позові.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 лютого 1995 року позивач була прийнята на роботу у Вільногірський державній гірничо-металургійний комбінат лаборантом рентгеноспектрального аналізу лабораторії АСУТП (автоматизована система управління техногологічними процесами), у 2002 році - переведена там же лаборантом рентгеноспектрального аналізу рентгеноспектральної лабораторії. З 01 серпня 2003 року переведена в центральну заводську лабораторію лаборантом рентгеноспектрального аналізу збагачувального виробництва рентгеноспектральної лабораторії, 01 травня 2009 року переведена в тому ж підрозділі лаборантом мініралістичного аналізу ЦЗЛ (центральної заводської лабораторії), 01 липня 2009 року переведена в тому ж підрозділі лаборантом мінералогічного аналізу ОП мінералогічної лабораторії, 31 жовтня 2011 року - звільнена в звязку з закінченням строкового трудового договору..

ДП «Вільногірський державний горно-металургійний комбінат» ГАК «Українські поліметали» 15 грудня 2004 року реорганізовано в філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський Титан», яка з 05 травня 2011 року змінила назву на філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ОСОБА_3» .

16 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до УПФУ в м. Вільногірську Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії по старості на пільгових умовах з дня досягнення 45 років у чому їй відмовлено.

Як слідує із постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року пенсійним фондом зараховано позивачу час роботи з 01 серпня 2003 року до 30 квітня 2009 року, як пільговий, за час роботи із шкідливими умовами праці, однак такий період є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Період роботи ОСОБА_2 з 06 лютого 1995 року по 01 серпня 2003 року на підприємстві відповідача до пільгового стажу не зараховано за відсутністю проведення атестації робочого місця.

Відповідно до п. а ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 № 1788-XII у радакції чинній на час виникнення спору, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня1992 року № 41.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоровя України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Захист цивільних прав - це передбачені Законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такої дії.

Способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені ст. 16 ЦК України ма-теріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться понов-лення (визнання) оспорюваних прав і вплив на правопорушника.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом його захисту, який визначається спеціальним Законом, що регламентує конкретні ци-вільні правовідносини.

Позивач визначила способом судового захисту визнанням протиправними дій відповідача стосовно непроведення атестації її робочого місця впрожовж 06 лютого 1995 року - 01 серпня 2003 року і повязувала з цим відшкодування шкоди.

Однак відповідач, визнаючи факт непроведення атестації, посилався на те, що атестація робочого місця позивача за оспорюваний період не проводилась, оскільки посада, яку обіймала позивач до Списку № 1 не відносилась і не давала право на зарахування вказаного стажу до пільгового.

Позивач, як на підстави позову, посилалась на медичні документи, укладені колективні договори в період 1995-2002 рік. які передбачали для її професії зменшену тривалість робочого дня, надання додаткової відпустки, безкоштовну видачу підприємством молока, інших харчових продуктів в звязку з шкідливими умовами праці.

Відповідач зазначав, що компенсація у такий спосіб підприємством шкідливих умов праці, передбачених законодавством, що регулює охорону праці, не є підставою для визнання стажу таким, що дає право на пільгову пенсію, призначення якої регулюється з підстав та в порядку визначених Законом.

Суд зазначив в рішенні на помилковість посилання позивача на ч. 3 ст. 61 ЦПК України стосовно того, що не підлягає доказуванню встановлене постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду факт її роботу з 06 лютого 1995 року по 01 травня 2009 року на посаді, яка дає право на призначення пільгової пенсії за Списком № 1, оскільки ці обставини встановлювались судом першої інстанції, постанова якого скасована апеляційним судом.

Та обставина, що у спірний період роботи позивача атестація її робочого місця на підприємстві не проводилась визнано сторонами в судовому засіданні, тому вона не підлягає доказуванню відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Суд досліджував накази по підприємству за 2001 рік, наказ від 29 січня 2002 року за № 53 (а.с. 44), накази 2003 року. Також досліджувались посвідчення позивача про роботу з електроустановками, посвідчення про проходження навчання позивачем, санітарний паспорт № 6/420, який діяв з 19 жовтня 1999 року по 25 жовтня 2002 року на право роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, індивідуальна картка працюючого з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючого випромінювання, довідка надану позивачу відповідачем 11 серпня 2015 року за вих. № 01-23/6 про те, що ОСОБА_2 працювала у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ОСОБА_4» з 06 лютого 1995 року по 31 липня 2003 року лаборантом рентгеноспектрального аналізу збагачувального виробництва повний робочий день (а.с. 46), наказ від 21 вересня 2001 року за № 161к/а яким ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» підтверджував право на пільгове пенсійне забезпечення лаборантів рентгеноспектрального аналізу рентгеноспектральної групи ЦЗЛ служби якості по Списку № 1, згідно постанов КМУ № 162 від 11 березня 1994 року- розділ ХХІІ, підрозділ 5, код професії 12205000-17546 (працівники постійно та безпосередньо зайняті на вказаних роботах., висновок № 33 про експертизу умов праці лаборантів рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» від 26 вересня 2001 року за вих. № 003/07-1-208 за яким умови праці і характер роботи лаборантів рентгеноспектрального аналізу центральної заводської лабораторії належать до особливо шкідливих, умови виконуваної роботи лаборантів рентгеноспектрального аналізу віднесено до Списку № 1 (а.с. 34-36).

Тобто суд перевіряв документи щодо умов праці які мали розглядатися за визначеним позивачем предметом спору про право на пільгову пенсію за умовами праці з залученням пенсійного фонду як відповідача, оскільки апеляційний адміністративний суд обмежився розглядом заявленого раніше позивачем питання лише стосовно атестаціїї робочого місця, отже підстави заперечень проти позову відповідача мали бути але не були включені позивачем до предмету судового спору.

Стосовно відшкодування шкоди, суд виходив з встановлення вини відповідача в непроведенні атестаці, посилався на ч. 1 ст. 1166 ЦК України за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При стягненні моральної шкоди суд керувався приписами ст. 237-1 КЗпП України якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи суми відшкодування суд виходить з розміру пенсії, яку не отримує позивач в сумі 1487,46 грн. з 21 березня 2016 року та обмежив період стягнення часом звернення позивача до суду 18 березня 2016 року, тобто річним строком загальною сумою17 849,52 грн. (1487,46 грн. Х12 міс.). Однак правове обгрунтування такого розрахунку судом не вказано.

Стягнення моральної шкоди суд визначив з посиланням на обставини по справі в сумі 1500 грн.

Але погодитися з висновком судового рішення неможливо, враховуючи наступне.

За ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК України).

В силу ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Дійшовши висновку про незаконнність відмови підприємства в проведенні атестації робочого місця, суд не розяснив позивачу право на залучення до участі в справі стороною пенсійного фонду та включення до предмету спору питання про те, чи була посада, яку обіймала позивач та умови праці в період з 06 лютого 1995 року по 01 серпня 2003 року такими, що відповідно до п. а ст. 13 Ззакону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 № 1788-XII давала право на пільгову пенсію за віком по Списку № 1.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна інстанція скасовує рішення якщо судом неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Суд допустив такі порушення.

Частиною 4 ст.10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом належно не встановлено предмет та правові підстави заявлених вимог, коло осіб- учасників судового процесу, суд, не надав позивачу роз'яснень щодо необхідності уточнення правових підстав заявлення вимог та надання доказів в тому числі на підставі ч.2 ст.59 ЦПК України- проведенняс судово-технічної експертизи, не виконав вимоги передбачені ч.4 ст.10 ЦПК України.

Вимоги стосовно стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від вирішення права на пільгову пенсію, тому згідно ч.3 ст.303 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Колегія дійшла висновку, що судом не встановлено фактичні обставини по справі, порушено норми процесуального та матеріального закону, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як передчасне, з ухваленням нового- відмови у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" в особі філії "Вільногірськийгірничо-металургійний комбінат" та ОСОБА_2 Аркадіївни- задовольнити частково.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди- скасувати, в позовних вимогах - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О

С у д д і: ОСОБА_5

ОСОБА_6Б

.