Ухвала суду № 62234534, 26.10.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6878/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Мостецька А. А. Провадження № 11-кп/789/221/16 Доповідач - Кунець І.М.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Кунця І.М.

Суддів - Галіян Л. Є., Сарновський В. Я.,

з участю :

секретаря судового засідання - Дідух М.Є.

заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2016 року відносно ОСОБА_1,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про розстрочку виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року в частині цивільного позову, про відшкодування моральної шкоди завданої унаслідок кримінального правопорушення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та винести нове рішення, яким розстрочити виконання рішення рішення суду в частині виплати ОСОБА_2 20 000 грн. завданої моральної шкоди внаслідок ДТП на 4 роки 9 місяців з щомісячною виплатою в розмірі 350 грн з останнім платежем 10.04.2021 року в розмірі 400 грн. Апелянт вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. В поданій заяві він визнав визначену йому суму збитків в розмірі 20 000 грн., але сплатити її не може, оскільки хворіє і має скрутне матеріальне становище. Він є пенсіонером, пенсія складає 1042 грн.67 коп. і інших доходів не має. Стан його здоровя підтверджується поданими виписками із медичної карти хворого від 02.09.2016 року та заключенням лікаря уролога від 05.09.2016 року. Апелянт вважає, що за таких обставин відповідно до ст.373 ЦПК України суд мав розстрочити виконання рішення стосовно нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану апеляційну скаргу і з наведених в ній мотивів просить задовольнити її, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ухвалою суду першої інстанції вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1І від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку із покладенням на нього обовязків передбачених ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_1 вищевказаний вирок, який набрав законної сили в частині, цивільного позову про стягнення моральної школи в сумі 20 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_2 не виконав.

Ч. 1 ст.539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням)

прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Статтею 537 КПК України визначений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. Зокрема потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звернутися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків або законних інтересів. Питань щодо відстрочки, розстрочки виконання цивільних позовів в кримінальному провадженні зазначеним Кодексом не передбачено.

Також, ч.5 ст.128 КПК України вказує, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального, за умови, що вони не суперечать засадами кримінального судочинства.

За таких обставин, суд при вирішенні даного питання застосовує положення ЦПК України, а саме ст.373 цього Кодексу, яка регулює вирішення питань щодо відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, ст.373 ЦПК України передбачено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо (тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про розстрочку або відстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно правового змісту ст.ст.59, 60, 61 ЦПК України, якими суд керується при вирішенні виниклих правовідносин передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Також, ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції вважав, що засудженим ОСОБА_1 не доведено, що він знаходиться в скрутному матеріальному становищі, те, що йому необхідні кошти на лікування чи придбання дорогих ліків, оскільки жодних доказів з цього приводу суду не надано.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що ОСОБА_3 є пенсіонером, його син ОСОБА_3, (з яким проживає засуджений, є працездатною особою, на обліку в службі зайнятості населення не перебуває, інших грошових зобов'язань перед кредиторами ОСОБА_1 не має, суд вважає, що на даний час, з урахуванням наданих доказів, немає виняткових підстав для розстрочки виконання рішення суду, а тому прийшов до висновку, що в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 слід відмовити.

Як вбачається із наведеного, суд першої інстанції мотивував прийняте ним рішення, з чим колегія суддів погоджується.

Виписки із медичної картки хворого ОСОБА_1 та довідки про стан його здоровя були предметом розгляду суд першої інстанції. Представлення нової виписки із медичної картки хворого від 02 вересня 2016 року та заключення лікаря уролога від 05.09.2016 року суду апеляційної інстанції підтверджує наявність хронічного захворювання в нього. Однак цим не спростовуються вищенаведені висновки суду першої інстанції.

Нових доводів, повязаних з можливістю розстрочити виконання вироку суду в частині цивільного позову, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено.

Також, при вирішенні цього питання колегія суддів враховує позицію потерпілої ОСОБА_2, висловлену в суді 1 інстанції, яка не згідна з заявою ОСОБА_1, і пояснила, що після ДТП, фактично, вона стала інвалідом, стан її здоровя не відновився, вона продовжує проходити процес реабілітації, а тому їй необхідні кошти на лікування.

Підстав скасовувати ухвалу суду 1 інстанції та постановляти нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_1, як про це він просить в апеляційній скарзі, колегія судів не вбачає.

Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.59-61, 373 ЦПК України, ст.ст.404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31 серпня 2016 року стосовно нього - без зміни.

СУДДІ - три підписи:

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4