Ухвала суду № 62232566, 24.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1203/15-ц 24.10.2016 24.10.2016 24.10.2016

Справа №469/1203/15-ц Суддя у першій інстанції Тавлуй В.В.

Провадження № 22-ц/784/2246/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

24 жовтня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

за участю:

-прокурора Цвікілевич Н.В.,

-представника позивача Коблівської сільської ради - Висоцької Г.В.,

-представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою

Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року, постановлену у цивільній справі

за позовом

заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки і їх скасування та витребування землі,

УСТАНОВИЛА:

22 вересня 2015 року заступник прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області звернувся із позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанська РДА) та ОСОБА_5, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської РДА за №924 від 06 жовтня 2003 року «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», за яким було прийнято рішення про продаж приватному підприємцю ОСОБА_7 земельних ділянок для комерційного використання в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області: земельну ділянку, площею 0.2 га, під розміщення атракціону і критої торгової точки та земельну ділянку, площею 0.0750 га (зайняту під будівлями);

- визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 16 червня 2006 року ОСОБА_5, а саме:

- серії НОМЕР_2 на земельну ділянку, площею 0.20 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, розташовану в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- серії НОМЕР_3 на земельну ділянку, площею 0.0750 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_2, розташовану в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- витребувати у ОСОБА_5 на користь Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області зазначені вище земельні ділянки.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2016 позовну заяву заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_5 в частині позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок у відповідача ОСОБА_5 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області посилаючись на порушення норм процесуального права, просить зазначену ухвалу районного суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Посилається на те, що право подачі заяви про залишення позову без розгляду відповідно до вимог ст.207 ЦПК України належить лише позивачу. Оскільки сільська рада, будучи позивачем у справі, підтримала заявлені позовні вимоги та не відмовлялась від них, то районний суд не мав правових підстав для постановлення ухвали про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки виконуючим обов'язки заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 подано заяву про залишення позову без розгляду.

З таким висновком районного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Органи та особи, визначені ст.45 ЦПК України, є учасниками цивільного процесу, суб'єктами цивільно-процесуальних правовідносин і належать до осіб, які беруть участь у справі (ст.26 ЦПК України).

Прокурор, який пред'явив позов в інтересах інших осіб, не є представником сторони та не є стороною у процесі, перелік яких зазначений в ст.30 ЦПК України, так як прокурор не учасник спірних правовідносин. Прокурор завжди представляє інтереси держави і займає самостійне процесуальне положення.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, у такому випадку, позивачем у справі є особа, в інтересах якої прокурор звернувся до суду. Тим не менш, в силу ст.46 ЦПК України прокурор має процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої він діє, за винятком тих, які належать позивачу як суб'єкту спірного правовідношення.

Прокурор вправі відмовитися від поданого позову і вийти з цивільного процесу або змінити позов (ч.2 ст.46 ЦПК України), проте це не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

Відповідно до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

Отже, Законом України «Про прокуратуру» не передбачено право прокурора при виконанні функцій представництва інтересів держави подавати заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав відповідну заяву, Тобто, право подати заяву про залишення позову без розгляду належить лише позивачу.

Як убачається із матеріалів цивільної справи Коблівська сільська рада здійснювала захист порушених прав, в тому числі інтересів держави, шляхом подання заяви про підтримання позовних вимог.

07 червня 2016 року представник сільської ради в судове засідання не з'явився, раніше надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Разом з тим, суд першої інстанції постановляючи ухвалу, не повідомив представника сільської ради про надходження заяви прокурора про залишення позову без розгляду та не з'ясував думку позивача, чи підтримує він заявлені в його інтересах позовні вимоги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у районного суду не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а тому оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області - задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.В. Серебрякова

Судді: Т.С. Довжук

В.В. Коломієць