Ухвала суду № 62228745, 26.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Рагозіна С. О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року справа №229/2541/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., секретарі судового засідання Куленко О., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 у справі № 229/2541/16-а (головуючий І інстанції Рагозіна С.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач, апелянт) звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області (далі - Управління) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

В обґрунтування позову посилається на те, щопрацював в органах прокуратури Донецької області, а 06 травня 2003 року оформив пенсію за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». З зазначеного часу в управлінні пенсійного фонду України Ворошиловського району м.Донецька йому призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90% заробітку, виходячи із вимог ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 17 січня 2002 року). На час призначення пенсії ОСОБА_2 мешкав у АДРЕСА_2, а з 18 листопада 2014 року проживає АДРЕСА_1 (як внутрішньо переміщена особа). Перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м.Дружківка Донецької області. З часу виходу ОСОБА_2 на пенсію у працівників прокуратури неодноразово підвищувались посадові оклади і було зроблено відповідний перерахунок. Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2015 року № 229/3589/15-а підтверджено право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% від його заробітку. Відповідно до довідки від 07 червня 2016 року № 18-57-1063, виданої прокуратурою Донецької області, фактична заробітна плата для перерахування пенсії за посадою слідчого по особливо важким справам з 01 грудня 2015 року складає 14379,98 грн. 05 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. Рішенням УПФУ в м. Дружківці №164650 від 07 липня 2016 року в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.

Просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з розрахунку 90% від заробітної плати на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-1063 від 07 червня 2016 року, згідно із ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру», здійснивши відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених коштів, починаючи з 01 грудня 2015 року.

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 року у справі 2292541/16-а в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на дату звернення позивача до пенсійного органу (відповідача у справі) з заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ у разі неприйняття до 1 червня 2015 Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказані норми Закону суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами. Крім того, вони не регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Положеннями ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Тому звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Пенсія йому була призначена відповідно до ст.50-1Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в редакції від 15.01.2011 року, тобто до набрання чинності цими законами. Крім того, зміни, внесені до законів, стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-420а13).

Також, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

Отже, новий порядок призначення та виплати пенсії, встановлений вищевказаними законами, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності.

Таким чином, при перерахунку йому пенсії підлягають застосуванню положення ст.50-1Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, та він набув право на пенсію за вислугою років з часу її призначення у розмірі 82 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отриманих працівником виплат і умов оплат праці, що існувала на день його звільнення з роботи.

Постановами Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про порядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» та від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» працівникам прокуратури збільшено посадові оклади.

Таким чином, відмова відповідачем у перерахунку йому пенсії є незаконною.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2, його представник підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача, у судове засідання не прибув, хоча була присутня під час оголошення резолютивної частини рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 22 травня 2003 року, виданого Ворошиловським Управлінням пенсійного фонду України м.Донецька, ОСОБА_2. з 06 травня 2003 року і по життєво призначено пенсію за вислугою років (а.с.9).

Відповідно до довідки від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1 ОСОБА_2 є особою, яка перемістилась з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції з м. Донецька до м. Дружківка Донецької області (а.с.12).

Відповідно до постанови Дружківського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2015 року № 229/3589/15-а, №2-а/229/79/2015 встановлено, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи позивач ОСОБА_2 перебував на обліку в УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька та отримував пенсію за вислугою років з 2003 року у розмірі 90% середнього заробітку, виходячи з вимог ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру". У липні 2012 року вінзвертався до УПФУ в Ворошиловському районі м.Донецка за перерахунком та до вказаного управління надавав довідку прокуратури від 07 липня 2012 року. Перерахунок пенсії проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково доданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. По теперішній час в управлінні відсутня паперова пенсійна справа з усіма документами відповідно до яких було здійснено призначення або перерахунок пенсії позивача в тому числі і на підставі довідки прокуратури Донецької області від 07 липня 2012 року (а.с.25).

Довідкою №11/1-369 від 07 травня 2015 року, виданою прокуратурою Донецької області, підтверджено, що з серпня 1986 року по квітень 2010 року ОСОБА_2 дійсно працював в органах прокуратури Донецької області. Наказом прокурора Донецької області від 27 квітня 2010 року № 308-о ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області за власним бажанням (у звязку з виходом на пенсію за вислугою років) (а.с.24).

05 липня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праціпрацівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». До заяви про перерахунок пенсії було додано довідку про заробітну плату від 07 червня 2016 року №18-57-1063 (а.с.37) та дані системи персоніфікованого обліку.

Рішенням про відмову в перерахунку пенсії по заробітній платі від 07 липня 2016 року № 164650 ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови пенсійний орган посилається на те, щозгідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, який на час звернення позивача за перерахунком Кабінетом Міністрів України не прийнято. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, якимпенсії, зокрема, призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тобто пенсії з 1 січня 2016 не призначаються та не перераховуються (а. с. 10).

Також, до матеріалів справи долучено довідку про заробітну плату від 07 червня 2016 року № 18-57-1063, що подається для перерахунку пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (зі змінами відповідно до постанови Кабінету МіністрівУкраїни №763 від 30.09.2015) з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, видану прокуратурою Донецької області (а.с.37).

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Щодо посилань апелянта на аналогічність цієї справи зі справою № 21-420а13, розглянутою Верховним Судом України (постанова від 10 грудня 2013 року) не є обґрунтованими.

На час виникнення цього спору (в тому числі звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) норми Закону № 1789-ХІІ, які регулювали перерахунок пенсії, втратили чинність. Більш того, Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VІІІ) положення частини вісімнадцятої Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції:

"Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Тобто, законодавство щодо перерахунку пенсії працівника прокуратури, яким керувався Верховний Суд України при ухваленні постанови від 10 грудня 2013 року в справі № 21-420а13, постанови від 6 жовтня 2015 у справі №127/11720/14-а на час розгляду нинішньої справи було змінено, в той час як підставою для задоволення позову в означеній постанов Верховного Суду України було саме те, що норми стосовно перерахунку пенсії змін не зазнали.

Таким чином, до правовідносин, які виникли в цій справі, неможливо застосувати правовий висновок, викладений в вищезазначених постановах Верховного Суду України.

Далі, як вбачається з позовної заяви, позивач наголошує на тому, що перерахунок його пенсії у зв'язку із збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури відповідач повинен здійснити на підставі положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII, набрав чинності з 15 липня 2015 року (далі - Закон № 1697-VII), визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення частини 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697-VII, а саме, з 15 липня 2015 року.

Отже, на час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09.12.2015 року (набрала чинності з 01.12.2015 року), та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зазначена норма втратила чинність.

Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність. При цьому Закони № 76-VII, № 213-VIIІ та № 1697-VII не визнані неконституційними, тому підлягають застосуванню.

Закон № 1697-VII не містить норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача до органу пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність, а тому висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури, не ґрунтується на нормах діючого закону, чим порушено принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України.

Крім іншого, право на пенсію позивач реалізував в 2003 році та нарахування його пенсії здійснюється у розмірах, встановлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, в редакції чинній на час її призначення. Проте, право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що на теперішній час питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не врегульовано на законодавчому рівні, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання позивача на протиправну бездіяльність Кабінету Міністрів України, який на виконання ч.20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ не визначив порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, не є предметом розгляду цієї справи.

Його ж доводи про те, що цією бездіяльністю порушуються його права на перерахунок пенсії, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Так, підставою для перерахунку пенсії позивач визначив прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», підпунктом 3 пункту 1 якої установлено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, і постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Колегія суддів звертає увагу апелянта не те, що як вбачається з назви постанови КМУ від 9 грудня 2015 р. № 1013, нею лише упорядковано структуру заробітної плати (а не проведено її збільшення) шляхом підвищення посадових окладів за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, причому виключно у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах.

Відтак, підвищення заробітної плати працівників прокуратури у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 не відбулось. Про це свідчить також і та обставина, що ані вказаною постановою, ані іншими законодавчими актами збільшення видатків на оплату праці працівникам прокуратури не мало місця.

В своїй постанові від 05.04.2016 в справі № 21-204а16 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої оскільки змін в об'ємі фінансування законодавчі акти не передбачали, правових підстав для виплати різниці в заробітній платі немає.

В той же час, навіть положення частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції до зміни її законодавцем Законом № 76-VІІ передбачали можливість здійснення перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій у зв'язку з підвищенням не посадових окладів, а заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Враховуючи, що в спірних правовідносинах за постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 не відбулось підвищення заробітної плати працівників прокуратури, взагалі відсутні будь-які матеріальні та правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача.

В своїй постанові від 21.06.2016 в справі № 21-5612а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої відмовив у перерахунку пенсії, оскільки не просто були підвищені посадові оклади, а визначені нові розміри та умови оплати праці.

Посилання позивача на приписи ст.58 Конституції України не беруться до уваги, оскільки нові норми законодавства не поширюють свою дію на час до того, як вони набрали чинності. Право ж на перерахунок пенсії слід визначати за такими правилами перерахунку, які закріплені в законодавстві та чинні на час виникнення права на перерахунок.

Посилання позивача на приписи ст. 22 Конституції України не заслуговують на увагу з огляду на практику Європейського Суду з прав людини. Так, відповідно до приписів частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права.

В самій Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (Стаття 9).

Кодексом адміністративного судочинства України також встановлено пріоритет міжнародного договору над національним законодавством: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору (частина шоста статті 9).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Кечко проти України Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство (пункт 23).

У рішенні від 09.10.1979 у справі Ейрі проти Ірландії Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „КйартанАсмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

З огляду на викладене, позов є безпідставним та необґрунтованим, а рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 прийнято з дотриманням положень діючого законодавства.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст ухвали складений 26 жовтня 2016року.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 р. у справі № 229/2541/16-а -залишити без задоволення.

Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2016 р. у справі № 229/2541/16-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів після його складення в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов