Ухвала суду № 62228744, 26.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року справа №805/1844/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі № 805/1844/16-а за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Управління "Донбасводоремонт" Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Управління "Донбасводоремонт" Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - КП "Вода Донбасу") звернулось до суду із позовною заявою до Красноармійської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція), в якій просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 7 квітня 2016 року № Ю-9-23 в сумі 12 366 042,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Спірний документ містить вимогу до позивача щодо сплати недоїмки, штрафу та пені з ЄСВ. Враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) підприємство є звільненим від виконання своїх обов'язків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як зареєстроване у м. Красноармійськ, а фактично знаходиться у м. Донецьк, які, у свою чергу, належать до території проведення антитерористичної операції (АТО).

Позивач зазначає, що першочерговим завданням підприємства є оплата праці працівників, а вже після - здійснення усіх інших необхідних платежів. У той же час, виплата заробітної плати працівникам підприємства позивача провадилась із затримкою.

Таким чином, зобов'язання по виплаті зарплати виконуються позачергово, а період прострочення виконання обов'язку щодо сплати єдиного внеску не може починатись раніше виконання зобов'язань із виплати заробітної плати.

Крім цього, у період проведення АТО діяльність підприємства зазнала значних збитків, через бойові дії неодноразово пошкоджено об'єкти підприємства, насамперед - канал Сіверський Донець - Донбас, суттєво зменшились обсяги надходження коштів від споживачів.

Настання форс-мажорних обставин для підприємства засвідчено сертифікатами Торгово-промислової палати України.

На підставі наведеного позивач просив суд скасувати спірну вимогу (а.с. 4-9).

В ході розгляду справи відповідачем до суду надавались письмові заперечення, в яких зазначено наступне.

Відповідно до загальних вимог Закону № 2464-VI позивач має виконувати обов'язки, покладені на нього цим Законом. Сума боргу за спірною вимогою позивачем не погашена.

Крім цього, у разі продовження здійснення платником, який розташований у зоні АТО, господарської діяльності, таке підприємство не звільняється від виконання обов'язків, покладених на нього Законом № 2464-VI.

Також, на думку відповідача, позивач залишив поза увагою, що розпорядженням про затвердження переліку населених пунктів, на території, яких здійснювалась АТО, не визначає умов і порядку сплати єдиного внеску, натомість вказані правовідносини врегульовані Законом № 2464-VI, який пов'язує можливість звільнення страхувальника від сплати ЄСВ, незастосування до нього штрафних санкцій з наданням ним документу, підтверджуючого настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення АТО.

Отже, відповідач вважає спірну вимогу правомірною (а.с. 46-48).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано вимогу Інспекції від 7 квітня 2016 року № Ю-9-23 про зобов'язання КП "Вода Донбасу" сплатити заборгованості з єдиного соціального внеску в 12 366 043,60 грн., яка виникла станом на 31 березня 2016 року, до складу якої входить: недоїмка з ЄВС у сумі 11 981 632,38 грн., штраф у сумі 218 749,14 грн., пеня у сумі 165 662,08 грн.

Постанова мотивована тим, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI проігнорована заява позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога в частині зобов'язання відокремленого підрозділу позивача сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 11 981 632,38 грн. (що включає нарахування з ЄСВ за грудень 2015 року - лютий 2016 року, тобто, за період, який виник після початку проведення АТО - 14 квітня 2014 року) - є протиправною.

Крім того, відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження правомірності включення сум штрафу у розмірі 218 749,14 грн. та пені у сумі 165 662,08 грн. до спірної вимоги. Таким чином, відповідачем не доведено правомірності включення до спірної вимоги сум штрафу та пені за рішенням СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/28-03-42.

Окрім цього, спірне рішення контролюючим органом застосовано до позивача за період з 21 серпня 2014 року по 21 липня 2015 року, тобто, за період, який виник після 14 квітня 2014 року, у який позивач був звільнений від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги КП "Вода Донбасу" в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом № 2464-VI. У разі несплати, несвоєчасної сплати єдиного внеску, до платника застосовуються фінансові санкції передбачені ст.25 Закону № 2464-VI.

Крім того, згідно ч.12 ст.9 Закону № 2464-VI, за приписами якої єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. А в розумінні Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, визначених переліком населених пунктів, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан на період АТО звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, подання звітності, тощо. Статтею 10 Закону передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Також, апелянт зазначив, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі вимоги Закону № 2464-VI.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є юридичною особою; код ЄДРПОУ 00191678, номер запису 1 266 145 0000 026990, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лібкнехта, 117а, що вбачається з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Управління "Донбасводоремонт" КП "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Управління "Донбасводоремонт") є відокремленим підрозділом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" без права юридичної особи (а.с. 32 том 1), місцезнаходження 85300, Донецька область, місто Красноармійськ, вулиця Дніпропетровська, будинок 11, за податковим номером 35397874 (а.с. 20-23).

У виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Управління "Донбасводоремонт" КП "Компанія "Вода Донбасу" станом на 20 лютого 2015 року зазначено, що підрозділ позивача перебував на обліку в СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС.

Листом від 13 жовтня 2015 року № 4020/10/28-03-42 СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС повідомлено директора Управління "Донбасводоремонт" КП "Компанія "Вода Донбасу" Рябцеву В.П. щодо відсутності управління в Реєстрі великих платників податків на 2016 рік (а.с. 84).

Відокремленим підрозділом позивача 3 листопада 2015 року надано заяву до відповідача щодо взяття на облік у контролюючому органі (а.с. 85), де контролюючим органом, з якого вибув платник зазначено СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС.

За таких обставин, в суду є підстави вважати, що позивач перебуває на обліку у відповідача, що не заперечується сторонами у справі.

7 квітня 2016 року відповідачем сформовано вимогу № Ю-9-23 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску (недоїмки) в сумі 12 366 043,60 грн., яка виникла станом на 31 березня 2016 року та до складу якої входить: недоїмка з ЄВС у сумі 11 981 632,38 грн., штраф у сумі 218 749,14 грн., пеня у сумі 165 662,08 грн. (а.с. 10).

Позивач, скориставшись досудовим порядком врегулювання спору, звернувся зі скаргою до ГУ ДФС в Донецькій області, а не отримавши рішення про її задоволення - у межах 10-денного строку після отримання рішення від ГУ ДФС - до ДФС України, рішенням якої від 14 червня 2016 року № 132521/6/99-99-11-02-02-25, яке отримано позивачем 22 червня 2016 року, скаргу також задоволено не було (а.с. 15-16).

Будучи не згодним зі спірною вимогою позивач 1 липня 2016 року, тобто, у строк, передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 4).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю;

5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів;

6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі;

7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи;

8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи;

9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам;

10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей;

11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску;

12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ст. 25 цього ж Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 49-63) сума недоїмки з єдиного внеску у сумі 11 981 632,38 грн., визначена у спірній вимозі, виникла у зв'язку із несплатою позивачем станом на 30 листопада 2015 року в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиного соціального внеску за грудень 2015 року - лютий 2016 року.

Разом із цим згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені ст. 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, зі змісту п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, вбачається, що тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 ("заходи впливу та стягнення") і 26 («відповідальність за порушення цього Закону») цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Красноармійськ.

Суд зазначає, що Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1353-VIII "Про перейменування деяких населених пунктів" перейменовано м. Красноармійськ на м. Покровськ, де зареєстрований відокремлений підрозділ позивача, в інтересах якого подано даний позов.

Крім цього, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м. Донецьк, де знаходився позивач та здійснював свої повноваження відповідач, та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач станом на теперішній час та знаходиться станом на сьогоднішній день Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірної вимоги (3 грудня 2015 року) факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (в тому числі, м. Красноармійськ (м. Покровськ), м. Донецьк, м. Маріуполь) у певні періоди часу на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Красноармійськ (м. Покровськ), м. Донецьк, м. Маріуполь.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені ст. 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем 1 лютого 2016 року сформовано заяву № 58 про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI (зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, яка 5 лютого 2016 року нарочно подана до відповідача, про що є відповідна відмітка на копії зазначеної заяви (а.с. 17-18).

У відповідь на заяву позивача за вх. № 2656/10 від 5 лютого 2015 року відповідач у листі від 11 лютого 2016 року № 2547/10/05-16-13-02-13-2 повідомив позивача, що з 1 січня 2016 року виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VІІ щодо звільнення платників від виконання обов'язків, покладених Законом № 2464-VI (а.с. 19). Відповідач зазначив, що вказана норма діяла з 15 жовтня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

З приводу наведеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону № 1669-VII були внесені зміни, відповідно до яких з цього закону був виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО).

Разом із цим, станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ, пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким вказані особи звільняються від виконання зазначених обов'язків) на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію " 9-4", а не " 9-3". А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи пункту 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Отже, у весь спірний період приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, були чинними.

Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, КП "Вода Донбасу" (м. Донецьк, вул. Артема, 85) отримано Сертифікат (висновок) № 1735 за вих. № 5270/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с. 25-26), відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року КП "Компанія "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Аналогічний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 1194 від 29 жовтня 2-14 року про настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів отримано Управлінням "Донбасводоремонт" КП "Компанія "Вода Донбасу" із засвідченням обставин непереборної сили також з 10 червня 2014 року (а.с. 29-30). Також, КП "Вода Донбасу" (м. Донецьк, вул. Артема, 85) має Сертифікат (висновок) № 1736 за вих. № 5268/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с. 27-28), відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року КП "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 27-28).

На підставі викладеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI проігнорована заява позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога в частині зобов'язання відокремленого підрозділу позивача сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 11 981 632,38 грн. (що включає нарахування з ЄСВ за грудень 2015 року-лютий 2016 року, тобто, за період, який виник після початку проведення АТО - 14 квітня 2014 року) - є протиправною.

Щодо правомірності спірної вимоги в частині зобов'язання відокремленого підрозділу позивача сплатити штраф у сумі 218 749,14 грн. та нараховану пеню у розмірі 165 662,08 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суми штрафу та пені до спірної вимоги включені на підставі рішення СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/28-03-42 (а.с. 74).

Відповідно до змісту ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, до сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерного забезпечення суду "Діловодства спеціалізованого суду", постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, прийнятою за результатом розгляду адміністративної справи № 805/825/16-а за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Управління "Донбасводоремонт" КП "Компанія "Вода Донбасу" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання вимоги протиправною та її скасування, яка набрала законної сили 2 серпня 2016 року, встановлено, що позивач оскаржив в адміністративному порядку до органів фіскальної служби рішення відповідача від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/28-03-42 та остання його скарга була спрямована до ДФС України 17 грудня 2015 року (а.с. 83-114).

Докази на підтвердження прийняття ДФС України рішення про результати розгляду скарги позивача та отримання підприємством відповідного рішення в матеріалах справи відсутні, тобто, докази на підтвердження закінчення процедури узгодження сум штрафу та пені, визначених у рішенні контролюючого органу від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/28-03-42, в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою суду першої інстанції від 1 серпня 2016 року про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, зокрема, зобов'язано відповідача повідомити суд підстави включення до спірної вимоги відображених у ній сум штрафу та пені; у разі включення таких сум штрафу та пені на підставі рішення, - надати суду відповідне рішення про застосування до позивача штрафу та пені, надати розрахунок визначених у ньому сум штрафу та пені; повідомити суду чи є узгодженими визначені у рішенні суми штрафу та пені, чи оскаржувалось рішення платником в адміністративному чи судовому порядку, у разі оскарження - повідомити суд які рішення приймались відповідними органами за наслідком розгляду скарг (позову) (а.с. 38).

Відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду доказів на підтвердження правомірності включення сум штрафу у розмірі 218 749,14 грн. та пені у сумі 165 662,08 грн. до спірної вимоги.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності включення до спірної вимоги сум штрафу та пені за рішенням СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС від 23 жовтня 2015 року № 0000524200/4297/10/28-03-42.

Крім цього, як встановлено судом, спірне рішення контролюючим органом застосовано до позивача за період з 21 серпня 2014 року по 21 липня 2015 року, тобто, за період, який виник після 14 квітня 2014 року, у який позивач був звільнений від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI.

Більш того, за приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Чинним законодавством прямо не передбачено заборони органу доходів і зборів надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, але при цьому є звільненими від виконання обов'язків, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вимогу про її сплату.

Разом із цим, приймаючи таку вимогу та направляючи її для виконання платнику ЄСВ, звільненому від виконання обов'язків щодо сплати цього внеску, від останнього фактично вимагається виконати дії, від виконання яких останній звільнений.

До цього ж, згідно ч.ч. 4 та 5 ст. 25 Закону № 2464-VІ вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі неузгодження платником внеску з органом доходів і зборів заборгованості з єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Тобто, така вимога може бути пред'явлена до виконання у примусовому порядку до органів державної виконавчої служби та виконана цією службою.

З огляду на вищенаведене, вимога Красноармійської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 7 квітня 2016 року № Ю-9-23 в сумі 12 366 042,60 грн. є такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Управління "Донбасводоремонт" КП "Компанія "Вода Донбасу" - задоволенню в повному обсязі.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі № 805/1844/16-а за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Управління "Донбасводоремонт" Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов