Постанова № 62222294, 20.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа № 917/498/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Белкіній О.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №49 від 20.10.2016 р.)

відповідача-1: ОСОБА_2 (довіреність №04-2-17/2/3066 від 30.12.2015 р.);

відповідача-2: ОСОБА_3 (довіреність №17 від 15.09.2016 р.);

третьої особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного АТ "Полімпекс" (вх. №1541 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 р. у справі № 917/498/15

за позовом приватного АТ "Полімпекс", м. Полтава,

до 1) Полтавської міської ради, м. Полтава;

2) КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Держземагенства у м. Полтаві, м. Полтава

про визнання недійсними та скасування рішення, визнання недійсною додаткової угоди, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 р. ПрАТ "Полімпекс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило:

- визнати недійсним і скасувати пункт 2 рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19.03.2013 року "Про питання оренди земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а";

- визнати недійсним і скасувати пункт 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05.09.2013 року "Про надання земельних ділянок, передачу в оренду земельних ділянок, продовження права користування земельними ділянками";

- визнати недійсною додаткову угоду від 19.03.2013 р. до договору оренди земельної ділянки від 28.09.2011 р., зареєстрованого 29.09.2011 р. за №637-П, укладеної між Полтавською міською радою і комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради та відновлення стану земельної ділянки площею 20 428 кв.м. за адресою: вул. Н.Базар, 9 м. Полтава, кадастровий номер земельної ділянки 531013700015:008:0028, який існував до порушення прав, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою вул. Фрунзе, 34а, м. Полтава, площею 1,9470 га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 та скасування всіх записів в Поземельній книзі та проведення її закриття через виправлення допущених під час реєстрації технічних помилок;

- визнати за ПрАТ "Полімпекс" право користування земельною ділянкою площею 20428 кв.м. за адресою: вул. Н.Базар, 9 м. Полтава, кадастровий номер земельної ділянки: 531013700015:008:0028, в межах яких вона перебувала до незаконного поділу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.05.2015 р. по справі №917/498/15 позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Полімпекс" задоволено. Визнано недійсними та скасовано пункт 2 рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року та пункт 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05 вересня 2013 року.; визнано недійсною додаткову угоду від 19.03.2013 р. до договору оренди землі від 28.09.2011 р., зареєстрованого 29.09.2011 р. за № 637-П, вул. Фрунзе, 34 "а", укладену між Полтавською міською радою та комунальним підприємством "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради; відновлено стан земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 531013700015:008:0028, який існував до порушення прав шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363, та скасування всіх записів в Поземельній книзі та проведення її закриття, через виправлення допущених під час реєстрації технічних помилок; визнано за ПрАТ "Полімпекс" право користування земельною ділянкою площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 531013700015:008:0028.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2015 р. по справі №917/498/15 було скасовано та прийнято нове, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 р. скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду 12.10.2015 р. по справі №917/498/15, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 р. у справі №917/498/15 (суддя Погрібна С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року у справі №917/498/15 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що підставою відмови у позові стала теза суду про те, що позивачем не надано доказів наявності у нього відповідних права або охоронюваних законом інтересів.

Як зазначає позивач в своїй апеляції, він заперечує цей висновок і наводить докази процесуальної заінтересованості, наявності майнових прав, а також наявності права на задоволення позову, а саме.

Згідно з листом Управління Держкомзему у м. Полтаві від 15.12.2011 р. № 010118/8504, земельна ділянка площею 19470 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Фрунзе, 34 «а», кадастровий номер: 531013700015:008:0363, що знаходиться в оренді КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради по договору оренди землі від 28.09.2011 р., була утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою; Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н. Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 531013700015;008:0028, яка раніше перебувала в оренді ПрАТ «Полімпекс» на підставі договору оренди землі від 23.07.2008 р.

Як зазначалося вище, право власності ПрАТ «Полімпекс» на нерухомість по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві виникло у 2006 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно б/н від 21.03.2006 р., виданим Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення, яке було зареєстровано КП ПБТІ 24.03.2006 р. Свідоцтво на нерухоме майно від 20.06.2013 р., індексний номер 5186517 та свідоцтво на нерухоме майно від 26.06.2013 р., індексний номер 5393981 на об'єкт нерухомого майна по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві було видано ПрАТ «Полімпекс» внаслідок приведення статутних документів у відповідність до нової редакції Закону України «Про акціонерні товариства» (2010р) та зміною назви товариства, що по своїй правовій природі підтверджує право власності позивача, яке виникло в 2006 році.

На дату ухвалення оскаржених рішень свідоцтво про право власності, серія та номер: 5186517, видане 20.06.2013 р. та свідоцтво про право власності, серія та номер: 5393981, видане 26.06.2013 р. є чинними та такими, що підтверджують право власності ПрАТ «Полімпекс» на об'єкт нерухомого майна, до складу якого входять магазин, А-1, 151,1 кв. м.; вбиральня, Б-1, 53,1 кв. м.; адміністративний будинок, камера схову, В-2, 530,2 кв. м.; ворота, №1, ворота, № 2, хвіртки № 1, 1443, 1448, ворота № 2, 1444, 1446, 1450, 1451, 1452, 1453, 1454, 1456, огорожа № 1442, 1445, 1447, 1449, 1455; торгові павільйони (переносні) № 3-1158, палатки-навіси (переносні) № 1159-1440, які в сукупності займають всю територію земельної ділянки кадастровий номер 531013700015:008:0028, площею 20428 кв.м., за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9.

Наявність об'єктів нерухомого майна, належних на праві приватної власності позивачу, на земельній ділянці кадастровий номер 531013700015:008:0028, площею 20428 кв.м., за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 підтверджується також постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012р. по справі № 1622/2а-3690/11.

Всі вище перелічені документи, які є письмовими доказами, наявні в матеріалах справи, але були залишені місцевим господарським судом без оцінки, що свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Крім того, позивач зазначає, що порушення судом першої інстанції ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України полягає в тому, що суд вимагав від позивача документальних доказів оформлення переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на будівлі в порядку ст. 120 ЗК України, проте, позивач саме через відсутність такого оформлення звернувся до суду із позовом з вимогами про визнання права користування земельною ділянкою.

Також позивач не погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що вимоги про укладання договору оренди позивачем не направлялися.

Так, з метою оформлення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 531013700015:008:0028 на умовах договору оренди, позивачем на адресу Полтавської міської ради було направлено лист від 26.09.2011 р., вих. № 221, а також пропозицію щодо укладення договору оренди землі від 22.04.2013 р., вих. № 64.

На що Полтавською міською радою були надані відмови у вигляді листів від 28.10.2011 р., вих. № 02/02-17/2/2110 та від 29.05.2013 р., вих. № 02/02-27/1/4615.

Також, на думку апелянта, вирішуючи питання про відмову у визнанні недійсним та скасування пункту 2 рішення тринадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року та пункту 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05 вересня 2013 року, судом першої інстанції було порушено приписи ст. 155 ЗК України, ст. 21 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2016 р.

В ході вирішення даного спору третя особа, Управління Держземагенства у м. Полтаві, належним чином повідомлена про час та місце судових засідань, до залу суду не зявилася. Приймаючи до уваги небажання Управління Держземагенства у м. Полтаві прийняти участь у вирішення спору, колегія суддів вирішила розглянути спір за відсутності третьої особи.

Перший відповідач, Полтавська міська рада, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на безпідставність та надуманість доводів, викладених в апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року у справі №917/498/15 - без змін.

Представником другого відповідача - КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради також надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на безпідставність та надуманість доводів, викладених в апеляційній скарзі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 року у справі № 917/498/15 - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 01.08.2016 р.

Позивачем 28.07.2016 р. за вх. № 7511 надані пояснення в обгрунтування своїх вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 08.08.2016 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 10.08.2016 р.

10.08.2015 р. від першого відповідача-Полтавської міської ради надійшла заява (вх. № 7916 від 10.08.2016 р.) про відвід судді Сіверіна В.І., з посиланням на сумніви щодо неупередженості даного судді при розгляді даної справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. у задоволенні заяви першого відповідача - Полтавської міської ради (вх. № 7916 від 10.08.2016 р.) про відвід судді Северіна В.І. відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.08.2016 р.

19.08.2016 р. Полтавською міською радою надано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів в обґрунтування своєї позиції у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.08.2016 р.

05.10.206 р. представником першого відповідача подана заява про відвід суддів Слободіна М.М. та Сіверіна В.І. Ухвалою колегії суддів від 05.10.2016 р. у задоволенні заяви відповідача-1 про відвід відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2016 р.

19.09.2016 р. Полтавською міською радою надано за вх. № 9209 клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

19.09.2016 р. Полтавською міською радою надано за вх. № 9300 клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті адміністративної справи №816/4596/13-а за позовом Полтавської міської ради до Полтавського міського управління юстиції, Державного реєстратора реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_4, Державного реєстратора реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_5 за участі третіх осіб КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради, ПрАТ «Полімпекс» про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зобов'язання вичинити дії та адміністративної справи №816/1442/15 за позовом Полтавської міської ради до Державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_6, Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, Полтавського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зобов'язання вичинити дії, оскільки, на думку відповідача-1, даний спір неможливо вирішити до вирішення зазначеної адміністративної справи.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів відхиляє його як таке, що не ґрунтується на приписах процесуального та матеріального законодавства.

Так, відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин.

Так, рішення про державну реєстрацію прав та відповідні свідоцтва на час вирішення даного спору та винесення колегією суддів свого рішення не скасовані, що означає, що вони мають юридичну силу і здатність створювати правові наслідки. Будь-яке інше тлумачення закону в цій частині суперечить принципам правової держави, в тому числі принципу правової визначеності. Оскільки державна реєстрація прав та свідоцтва є дійсними, будь-які перешкоди для вирішення спору відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у справі N 917/498/15.

Також 19.09.2016 р. Полтавською міською радою надано клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки площею 20428 кв.м. за адресою: вул. Н.Базар, 9 м. Полтава, кадастровий номер земельної ділянки 531013700015:008:0028, який існував до порушення прав шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою вул. Фрунзе, 34а, м. Полтава, площею 1,9470 га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 та скасування всіх записів в Поземельній книзі та проведення її закриття через виправлення допущених під час реєстрації технічних помилок, посилаючись на те, що правовідносини, що склались у даній справі, стосуються державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, її скасування, є публічно-правовими, стороною яких є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів - державне агентство земельних ресурсів України та його посадова особа Державний кадастровий реєстратор, який є державним службовцем, до виключної компетенції яких належить вирішення питання здійснення державної реєстрації земельної ділянки, під час реалізації якої вказаний орган державної влади здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тому є підвідомчі виключно адміністративним судам.

Розглянувши це клопотання, колегія суддів відхиляє його як таке, що не ґрунтується на законі, опираючись на наступне.

Спір, який розглядається колегією суддів у даній справі, відповідно до приписів ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам, оскільки представляє собою матеріально-правове звернення позивача із вимогою захистити право на майно, майнові права власника нерухомості, поновити порушені права шляхом скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку і визнати право користування земельною ділянкою. Оскільки спір за своїм предметом є приватно-правовим, він у всіх своїх аспектах, в тому числі в частині обраного позивачем способу поновлення права відноситься до підвідомчості господарських судів.

При цьому, колегія суддів у своїх висновках опирається на обовязкові до врахування висновки Верховного Суду України.

Так, у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16 за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, ВСУ зазначив, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК , внаслідок чого провадження у адміністративній справі закрито.

Таким чином, три судові палати (адміністративна, господарська, цивільна) вищої ланки судової системи України вважають, що в такого роду спорах позивачем оскаржується правомірність набуття або позбавлення прав на майно, а не фактичні адміністративно - управлінські функції державного реєстратора, який приймає рішення і проводить державну реєстрацію, а отже такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ця позиція Верховного Суду України є сталою та послідовною: у постанові від 17 лютого 2015 року по справі №21-551а14 Верховний Суд України також висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14).

Вказана правова позиція також підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 по справі К/800/44608/15.

Крім того, колегія суддів звертає увагу сторін спору, що дана господарська справа вже перебувала на розгляді у Віщому господарському суді України і розглядалася колегією суддів даного суду по суті, без будь-яких зауважень щодо можливої непідвідомчості даного спору. Тому правові підстави задоволення клопотання про припинення провадження відсутні.

Переходячи до розгляду спору по суті, колегія суддів враховує, що у постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2016 р. по даній справі міститься припис про обовязок судів при повторному розгляді справи дослідити, чи відбувся поділ спірної земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: вул. Новий Базар, 9 в м. Полтаві, проведений в 2011 р., з дотриманням законодавчих приписів, а також чи існувала земельна ділянка зазначеної площі у вказаних межах на час виникнення спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів встановила наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.09.1994 р. № 319 спільному українсько-німецькому підприємству «Полімпекс» передано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку по вул. Новий Базар,3,5,9, Фрунзе,30, площею 1,0 га в для організації речового ринку.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 10.06.1998 р. №140 спільному україно-німецькому підприємству «Полімпекс» надано дозвіл на виготовлення проекту поширення території ринку за рахунок знесення об'єктів.

Актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 01.12.1998 р. прийнято в експлуатацію у спільного україно-німецького підприємства «Полімпекс» 1 чергу речового ринку, яка складалась з благоустрою площі 1,7 га, торгових прилавків з навісами - 783, кіосків - 6 шт., наметів розбірних - 1549 шт. Зазначений акт робочої комісії був затверджений розпорядженням виконкому Полтавської міськради від 14.01.1999 року № 25-р.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 13.09.2000 р. №272 за спільним україно-німецьким підприємством «Полімпекс» закріплено земельну ділянку площею 2,0428 га по вул. Н.Базар,9 в м. Полтаві для розміщення та експлуатації речового ринку. На виконання вказаного вище рішення 02.08.2000 р. було складено ОСОБА_5 №0184-0 встановлення і погодження меж землекористування та укладено договір оренди земельної ділянки площею 20428 кв.м.

Рішенням Полтавської міської ради двадцять восьмої сесії пятого скликання від 19.06.2008 р. «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками», ЗАТ «Полімпекс» (нова назва СУНП «Полімпекс") продовжено право оренди земельної ділянки по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га для експлуатації та обслуговування речового ринку на пять років ділянки (п. «ж» Рішення).

23.07.2008 р. між ЗАТ «Полімпекс» та Полтавською міською радою укладено на пять років договір оренди земельної ділянки по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га для експлуатації та обслуговування речового ринку, і цей договір був зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.08.2008 року вчинено запис за №393-П.

20.08.2010 р. до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою переглянуто розмір орендної плати.

У березні 2011 р. Полтавська міська рада звернулася до господарського суду Полтавської області із позовом про визнання договору оренди земельної ділянки із ЗАТ «Полімпекс» недійсним. Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 травня 2011 року у справі №18/790/11, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.11 р., договір оренди між ЗАТ «Полімпекс» та Полтавською міською радою визнаний недійсним у звязку із порушенням позивачем вимог закону, а саме не проведенням позивачем земельного аукціону на момент укладання договору.

Зокрема, апеляційний суд встановив у давній справі, що «станом на дату укладення договору оренди землі діяли норми ст.16 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст.124,134 Земельного кодексу України в редакції Закону України № 309-УІ від 03.06.2008 року, згідно яких набуття права оренди земельної ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (паї,частки), що належать державі...

Проте, Договір оренди землі від 23 липня 2008 року був укладений без проведення аукціону». http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16488656; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17286138).

Рішенням Полтавської міської ради восьмої сесії шостого скликання від 01.03.2011 р. було скасовано рішення двадцять восьмої сесії Полтавської міської ради пятого скликання від 19.06.2008 р. «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками».

В подальшому, 27.09.2011 р., рішенням позачергової чотирнадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради було затверджено технічну документацію із землеустрою земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34 «а». З матеріалів справи вбачається, що даним рішенням було проведено поділ спірної земельної ділянки (вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га ) на дві нерівних частини, та більшій частині в розмірі 1,9470 га присвоєний новий кадастровий номер 5310137000:15:008:036 та нова адреса - Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а. Також прийнято рішення про передання в оренду комунальному підприємству «Полтава - Сервіс» Полтавської міської ради новоствореної земельної ділянки площею 1,9470 по вул. Фрунзе, 34а в м. Полтава.

Оцінюючи дії та рішення відповідача-1, які мали місце 27.09.2011 р., колегія суддів зазначає наступне.

Внаслідок звернення відповідача-1 до суду із позовом про визнання договору оренди з позивачем недійсним, у позивача було припинено право оренди земельної ділянки до витікання строку дії договору з підстав, які обумовлені порушеннями, допущеними виключно відповідачем-1 (не проведення земельного аукціону).

Оскільки у спорі існує колізія між законним інтересом позивача на отримання земельної ділянки в оренду та позбавленням його цього права внаслідок звернення відповідача-1 з підстав, що обумовлені порушенням національного законодавства про оренду самим відповідачем-1, колегії суддів очевидно, що встановлені обставини вимагають застосування до спірних правовідносин положень прецедентної практики ЄСПЛ.

Колегія суддів відзначає, що застосовними до встановлених у спорі правовідносин вона вважає рішення ЄСПЛ у справах «Стретч проти Обєднаного королівства» («Stretch v. United Kingdom») та «Федоренко проти України».

При цьому колегія суддів зауважує, що сучасна судова практика національних судів щодо застосування рішення ЄСПЛ «Stretch v. United Kingdom» носить суперечливий та непослідовний характер, що обумовлено не тільки різним правовим тлумаченням змісту цих прецедентів, але й неповним співпадінням юридичних обставин наведеного прецеденту ЄСПЛ та окремого національного спору. Тому колегія суддів звертає увагу учасників спору, що індивідуальною і вкрай важливою обставиною даного господарського спору є його повна тотожність юридичним обставинам спору у справі «Stretch v. United Kingdom».

Так, у справі «Stretch v. United Kingdom» ЄСПЛ встановив, що заявник (пан Стретч) уклав договір оренди землі з місцевим органом влади на строк 22 роки. На підставі умов договору він мав побудувати за свій кошт кілька будівель для про мислового використання, які міг надати в оренду. Договір містив умову про можливість подовжен ня строку на наступні 21 рік. Проте, коли заявник звернувся із клопотанням про подовження стро ку, орган влади вирішив, що його попередник діяв з перевищенням повноважень, коли укладав договір оренди, а отже, він є недійсним. Британські суди за позовом місцевого органу влади визнали зазначений орендний правочин недійсним на тій підставі, що орендодавець місцевий орган влади переви щив свої повноваження. Тому місцевий орган влади відмовив в подовженні строку договору оренди комунальної землі, який пан Стретч уклав набагато раніше.

Також ЄСПЛ зауважив, що заявник уклав договір оренди з розрахунком на те, що у нього буде можливість подовжити строк договору. Жодна із сторін не зазначала, що існують юридичні перешкоди щодо реалізації цієї умови, яка становила одну з підстав укладання заявником договору. Заявник продовжував будувати на цій землі, платити ренту місцевій владі та укладати договори сублізингу з іншими особами, які здійснювали свою діяльність у приміщеннях, котрі він побудував. Він, безумовно, очікував, що матиме змогу подовжити договір та отримувати прибуток від приміщень, які він здав в лізинг. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що, за обставин цієї справи, заявник може розглядатися як такий, що має, принаймні, законні очікування від реалізації умови на подовження, що може бути використане, згідно зі ст. 1 Протоколу № 1, як доповнення до майнових прав, що були надані йому на підставі договору оренди.

Також у п. 30 рішення у справі «Stretch v. United Kingdom» ЄСПЛ зазначив, що вилучення у заявника права володіння, раніше наданого державною установою, є порушенням Конвенції, навіть якщо державна установа не мала повноважень надавати заявнику право володіння майном згідно національного законодавства.

Крім того, ЄСПЛ зазначив (пп. 32 34), що, відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, «майно» розглядають як «існуюче майно» або активи, включаючи вимоги, стосовно яких заяв ник може заявити, що він має, принаймні, «закон ні очікування» отримання ефективної реалізації права власності, тощо, тому кваліфікував умову про можливість подов ження дії договору як майно заявника, оскільки її реалізація надавала змогу заявникові і надалі отримувати прибуток від ренти.

Також колегія суддів приймає також до уваги обставини, встановлені у пункті 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року, в якому визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном», або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Підсумовуючи викладені міркування щодо застосовності наведених прецедентів ЄСПЛ до даного спору, колегія суддів зауважує, що повна тотожність прецедентної справи «Stretch v. United Kingdom» та даного спору хоча і обумовлює аналогічні правові підходи до їх вирішення, але все ж таки не звільняє колегію суддів від аналізу чотирьох обовязкових умов надання судового захисту, відповідно до прецедентного права ЄСПЛ.

Так, під час розгляду обох цитованих вище справ, ЄСПЛ дійшов до висновку, що наявне порушення ст. 1 Протоколу, ґрунтуючись на тому, що:

1) у заявників були законні сподівання на ефективне задоволення своїх майнових прав через отримання певних благ, що відповідає змісту власності відповідно до ст. 1 Протоколу;

2) жодна зі сторін спору не заявляла про наявність яких-небудь юридичних перешкод, які б унеможливлювали внесення до договорів відповідних спірних положень;

3) наявне непропорційне втручання у право власності особи;

4) доктрина ultra vires має бути обмежена щодо дій представників держави.

Щодо першого пункту, на думку колегії суддів, очевидним є той факт, що позивач у даній справі мав виправдані очікування отримання прибутку від надання третім особам павільйонів та інших приміщень на орендованій ним земельній ділянці (території ринку) і ці очікування мають економічний, грошовий характер.

Щодо другого пункту колегія суддів звертає увагу, що звернення Полтавської міської ради до суду із позовом про визнання договору недійсним було здійснено через 7 років після укладання договору, причому це звернення не було обумовлено порушенням або неналежним виконанням ЗАТ «Полімпекс» умов договору, а ґрунтувалося тільки на порушеннях, яких припустилася виключно сама Полтавська міська рада. На протязі цих семи років ані Полтавська міська рада, ані ЗАТ «Полімпекс» не заявляли про невідповідність договору оренди вимогам законодавства.

Крім того, в аспекті другого пункту, оцінюючи обовязок орендаря також додержуватися приписів законодавства, колегія суддів вважає за необхідне знову звернутися до тлумачень, наведених у рішенні «Stretch v. United Kingdom». Так, оцінюючи питання відповідальності та вини самого пана Стретча, Уряд Великобританії надав Суду заперечення, що нібито пан Стретч мав знати про неправомочність місцевого органу влади щодо укладення договору оренди, і що також він мав передбачити наслідки незаконності дій владного органу. Проте Європейський суд відхилив цей аргумент, зазначивши у пп. 36-41 таке: «Уряд заперечував на тій підставі, що оскільки місцевий орган влади не був зобовязаний за законодавством подовжувати оренду, відмова зробити це не може вважатися втручанням у право заявника. Однак, враховуючи умови договору, який був укладений із заявником, Суд дотримується того погляду, що дії органу влади можуть бути розцінені як такі, що перешкоджають законним очікуванням заявника згідно із договором та позбавляють його частково тих міркувань, на підставі яких було укладено договір». Тобто, колегія суддів зазначає, що незважаючи на незаконність самого договору оренди, факт його укладання, виконання та прийняття міськрадою виконання за угодою, є достатньою підставою для створення «законних очікувань» другою стороною договору, і, в свою чергу, зобовязує суд надати захист майну заявника.

Щодо третього пункту колегія суддів зазначає, що втручання у право власності не тільки є непропорційним, але й здійснено з повним ігноруванням законних майнових інтересів ЗАТ «Полімпекс». Так, у рішенні у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» ЄСПЛ зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. У звязку із цим ЄСПЛ неодноразово встановлював, що позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання, а відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою лише за виняткових обставин (див. рішення у справах «Святі чоловічі монастирі проти Греції» та «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Як зазначала колегія суддів вище, актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 01.12.1998 р. прийнято в експлуатацію у спільного україно-німецького підприємства «Полімпекс» 1 чергу речового ринку, яка складалась з благоустрою площі 1,7 га, торгових прилавків з навісами - 783, кіосків - 6 шт., наметів розбірних - 1549 шт. Вартість даного майна станом на 2011 р. колегії суддів невідома, але вона, без сумнівів, є значною. В цьому аспекті колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних даних щодо того, що з 2011 р. по даний час Полтавська міська рада пропонувала ЗАТ «Полімпекс» розумну суму компенсації у звязку із неможливістю використання орендованої земельної ділянки та розташованого на ній майна. Жодних виняткових обставин матеріали даного спору не містять.

Щодо четвертого пункту колегія суддів зазначає, що доктрина ultra vires представляє собою тезу про відсутність відповідальності органів влади за дії та рішення їх посадових осіб, які були здійснені цими особами із перевищенням наданих їм повноважень (виходом за межі повноважень). Наприклад, ця доктрина достатньо повно досліджена ЄСПЛ у справі «Україна-Тюмень проти України», в який було встановлено, що національні органи України позбавили заявника права власності на нерухоме майно у зв'язку з тим, що Фонд державного майна України надав його поза межами компетенції (ultra vires), оскільки воно належало місцевій громаді. Однак, не зупиняючись на докладному аналізі цієї доктрини, колегія суддів зазначає, що у даному спорі Полтавська міськрада взагалі не виходила за межі своїх повноважень при переданні спірної ділянки в оренду позивачу (розпорядження землею є нормативною компетенцією міськради), а тільки здійснила цю передачу із порушенням законодавства, що є принциповою різницею. Таким чином, даний спір взагалі не містить підстав застосування до спірних правовідносин доктрини ultra vires.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з 2011 р. і по день вирішення даного спору відповідачем-1 грубо порушується право позивача на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції.

Надаючи правову оцінку подальшим діям та рішенням відповідача-1, які були здійснені після визнання договору оренди недійсним, а саме рішенню позачергової чотирнадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 27.09.2011 р., колегія суддів встановила значні, грубі та очевидні порушення відповідачем-1 закону, спрямовані на унеможливлення захисту свого права позивачем.

Так, 27.09.2011 р. відповідачем-1 був здійснений поділ спірної земельної (вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га ) на нерівні частини, та більшій частині в розмірі 1,9470 га присвоєний новий кадастровий номер 5310137000:15:008:036 та нова адреса - Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а. Також прийнято рішення про передання в оренду комунальному підприємству «Полтава - Сервіс» Полтавської міської ради новоствореної земельної ділянки площею 1,9470 по вул. Фрунзе, 34а в м. Полтава.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття рішень), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Таким чином, національне законодавство встановлює дві обовязкові підстави надання земельних ділянок органом державної або комунальної власності:

1)зміна цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

2)або надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Кожна з двох зазначених обставин відсутня земельна ділянка за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9, рівно як і виділена з її складу земельна ділянка з адресою м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а не змінювала свого цільового призначення.

Також, як зазначено вище у тексті даного рішення, земельна ділянка за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 станом на 2011 рік мала свої межі, що у судовому засіданні не заперечували і представники відповідачів.

В судовому засіданні представник відповідача-1 заперечував проти питань колегії суддів відносно законності здійснення відповідачем-1 поділу земельної ділянки, зазначаючи, що питання законності дій та рішень відповідача-1 щодо поділу спірної земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 вже вирішено рішенням суду, яке має преюдиційне значення для даного спору. Колегія суддів це заперечення відповідача-1 відкидає як безпідставне, з огляду на таке.

Дійсно, рішенням господарського суду Полтавської області від 02.12.2011 р. у справі №18/3018/11, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 р. позивачу відмовлено в задоволенні вимоги, заявленої до Полтавської міської ради, про визнання незаконним рішення позачергової чотирнадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 27 вересня 2011 року про затвердження технічної документації з землеустрою та передання в оренду строком на 5 років комунальному підприємству Полтава-Сервіс Полтавської міської ради земельну ділянку пл. 1,9470 га за адресою вул. Фрунзе, 34 а для організації речового ринку Речовий. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19976693; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21878883).

Однак, предметом доказування у цьому спорі не було додержання Полтавської міською радою вимог ст. 123 ЗК України щодо обовязкової наявності підстав для поділу земельної ділянки, внаслідок чого ця обставина судами взагалі не досліджувалася.

Як показує аналіз зазначених вище рішень у справі №18/3018/11, позивач зазначав декілька самостійних правових підстав позову, і в частині ст. 123 ЗК України посилався виключно на іншу підставу, яка також вимагається приписами ст. 123 ЗК наявність проекту землеустрою, який при здійсненні відповідачем-1 поділу також був відсутній.

Очевидно, що відмова позивачу в позові з інших, окремих підстав, не позбавляє колегію суддів у даній справі надати правову оцінку тим обставинам, які не були предметом дослідження в попередніх судових спорах.

Тому, надаючи оцінку діям та рішенням відповідача-1, здійсненим 27.09.2011 р., колегія суддів приходить до висновку, що вони були здійснені із грубими порушеннями приписів ст. 123 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішень) і, очевидно, були спрямовані на унеможливлення захисту позивачем свого права на майно, оскільки внаслідок протиправного та безпідставного поділу та створення відповідачем нової земельної ділянки, з іншою площею і іншою адресою, був розірваний формально-правовий зв'язок між позивачем та обєктом його права (земельною ділянкою), а земельна ділянка за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 площею 20428 кв.м. втратила свої суттєві ознаки площу та межі земельної ділянки.

Внаслідок здійсненого відповідачем-1 протиправного поділу земельної ділянки, а також передання його у користування підконтрольному підприємству (відповідачу-2) спірної земельної ділянки позивач втратив юридичну можливість встановленим законом способом наполягати на захисті свого права на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що при переданні відповідачем-1 спірної земельної ділянки в користування власному підприємству (відповідачу-2), не було вирішено питання компенсації позивачу витрат на невідємні поліпшення ділянки та благоустрій, а також вартості рухомого майна та інженерних конструкцій.

Очевидність та значність допущених відповідачем-1 порушень закону, що виражається в безпідставній та протиправній зміні меж земельної ділянки; спрямованість цих порушень на унеможливлення позивачем захисту свого права на мирне володіння майном, протиправне передання спірної земельної ділянки в користування власному підприємству відповідача-1 без вирішення питання щодо рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на спірній ділянці і належить позивачу, без вирішення питання щодо виплати позивачу справедливої компенсації за втрачене право користування ділянкою, приводять колегію суддів до висновку, що дії відповідача-1 мають ознаки явища, яке в новітній історії України отримало назву рейдерство.

В подальшому Полтавська міська рада продовжила здійснення розпорядчих дій щодо спірної земельної ділянки із порушенням права позивача на майно, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції.

Так, на підставі рішення ПМР від 27.09.2011 р. про передання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2, було укладено договір оренди між Полтавською міською радою та КП «Полтава - Сервіс» на земельну ділянку адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363.

Рішенням позачергової 19 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 30.01.2012 року (п. 19) припинено дію Договору оренди землі між КП «Полтава - сервіс» Полтавської міської ради та Полтавською міською радою від 29.09.2011 р. № 637 шляхом його розірвання.

Додатковою угодою № 1 від 30.01.2012 р. (п. 1) КП «Полтава - Сервіс» та Полтавська міська рада дійшли згоди розірвати Договір оренди від 28.09.2011 р., зареєстрований 29.09.2011 р. за № 637-П.

Факт розірвання договору оренди землі від 29.09.2011 р. № 637-П підтверджується також наявним у справі доказами - листом Головного управління Держземагантства у Полтавській області від 18.04.2013 р. № 02-02/484, у відповідності до якого Додаткова угода № 1 від 30.01.2013 р. про розірвання Договору оренди землі від 29.09.2011 р. № 637-П була зареєстрована в Управлінні Держкомзему у місті Полтава 01.02.2012 р.

Рішенням тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року ПМР вирішила поновити правовідносини щодо оренди КП «Полтава-Сервіс» земельної ділянки площею 1,94 га відповідно до рішення позачергової чотирнадцятої сесії Полтавської міської ради від 27.09.2011 року.

У пункті 2 цього рішення ПМР зазначено: «Переоформити правовідносини щодо оренди КП «Полтава Сервіс» Полтавської міської ради земельної ділянки площею 1,9470 га; за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363, відповідно до рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а від 27.09.2011 р.».

Також цим рішенням від 19.03.2013 р. Полтавська міська рада прийняла відмову КП «Полтава Сервіс» від правочину, спрямованого на припинення вищевказаного договору.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди від 19.03.2013 р. Орендодавець (Полтавська міська рада) та Орендар (КП «Полтава Сервіс») прийшли до згоди щодо відмови від додаткової угоди № 1 від 30.01.2012 р. до договору оренди землі від 28.09.2011 р., зареєстрованого 29.09.2011 р. за № 637-П, встановивши правовим наслідком зазначеної відмови «відсутність факту припинення договору оренди землі від 28.09.2011 р.» та «поновлення існування правовідносин оренди землі» між Орендодавцем та Орендарем, заснованих на зазначеному договорі оренди землі від 28.09.2011 р.

Рішенням тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської області від 05.09.2013 р. (п. 36) було скасовано пункт 19 Рішення позачергової дев'ятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 р., яким було припинено договір оренди земельної ділянки адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 від 28.09.2011 року.

Опираючись на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року та пункту 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05 вересня 2013 року щодо передачі частини земельної ділянки, право користування якою належить Позивачу, іншій юридичній особі, порушує право користування Позивача земельною ділянкою, яке в розумінні ст.1 Протоколу №1 Конвенції та Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Stretch v. United Kingdom» є майном.

Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо скасування актів відповідача-1, викладені в п.п. 1,2 прохальної частини позову та оцінюючи законність рішень відповідача-1 від 19.03.2013 р. (п.2) та від 05.09.2013 р. (п. 36), колегія суддів приходить до наступних висновків.

На день прийняття відповідачем-1 оскаржених рішень від 19.03.2013 р. та від 05.09.2013 р. порушення права позивача на мирне володіння майном не було усунено, тобто має триваючий характер, в силу чого і оскаржені рішення очевидно є такими, що винесені із порушенням права позивача на мирне володіння майном.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Оцінюючи можливість скасування акту органу місцевого самоврядування у звязку із порушенням прав, які гарантовані Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає наступне.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"44 (пункт 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Саме тому додержання вимог Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ є обовязком як органів влади, так і органів місцевого самоврядування.

Таким чином, оскаржені акти органу місцевого самоврядування підлягають скасуванню в порядку ст. 21 ЦК України, ст. 155 ЗК України та ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" як такі, що порушують обовязкові приписи ст. 1 Протоколу №1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідачі у даній справі у своїх письмових запереченнях та поясненнях, зокрема від 14.03.2015 р. за вх. № 7135, від 28.05.2015 р. за вх. № 7884, від 28.05.2015 р. за вх. № 7885, від 23.09.2015 р. за вх. № 13385, від 23.09.2015 р. за вх. № 13386, від 06.10.2015 р. за вх. № 13860, від 16.01.2016 р. б/н, від 14.03.2016 р. вх. № 3155, від 22.06.2016 р. за вх. № 6479, від 19.09.2016 р. за вх. № 9298, від 03.10.2016 р. за вх. № 9896 та № 9897 не аналізували можливості та обґрунтованості застосування до спірних правовідносин положень Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ, тому їх заперечення в жодній частині не стосуються викладених вище висновків колегії суддів, в силу чого не можуть їх спростовувати.

Крім того, окремою, самостійною підставою скасування оскаржених актів органів місцевого самоврядування є порушення відповідачем-1 майнових прав позивача, гарантованих положеннями Земельного та Цивільного кодексів України, а саме.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 р. по справі № 1622/2а-3690/11 скасовано рішення восьмої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 01.03.2011 р. щодо скасування рішення двадцять восьмої сесії Полтавської міської ради пятого скликання «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками» від 19.06.2008 р. у частині продовження права оренди земельної ділянки на пять років закритому акціонерному товариству «Спільне українське-німецьке підприємство «Полімпекс» по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві площею 2,0428 га для експлуатації та обслуговування речового ринку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 р. по справі № К/9991/27667/12 було залишено без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 р. по справі № 1622/2а-3690/11.

Змістом постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 р. по справі № 1622/2а-3690/11 встановлено, що протягом користування земельною ділянкою за адресою вул. Новий Базар, 9 відповідно до п. 3 рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30 вересня 1994 р. № 319, що була передана позивачу в оренду, строк якої постійно продовжувався, у позивача виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав (у даному випадку право власності на нерухоме майно) та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що згідно свідоцтва на нерухоме майно від 26.06.2013 р., індексний номер 5393981 за ПрАТ "Полімпекс" зареєстровано право власності на обєкт нерухомого майна: нежитлові будівлі, адреса обєкта: м. Полтава, вул. Новий базар, 9. Складовими частинами даного обєкта є: магазин, А-1, 151,1 кв. м.; вбиральня, Б-1, 53,1 кв. м.; адміністративний будинок, камера схову, В-2, 530,2 кв. м.; ворота, №1, ворота, № 2, хвіртки № 1, 1443, 1448, ворота № 2, 1444, 1446, 1450, 1451, 1452, 1453, 1454, 1456, огорожа № 1442, 1445, 1447, 1449, 1455; торгові павільйони (переносні) № 3-1158, палатки-навіси (переносні) № 1159-1440.

Крім того, позивачу належить право власності на ряд нежитлових будівель за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 9, яке виникло у позивача 24.03.2006 р. та підтверджено свідоцтвом про право власності, ЯЯЯ/726571 від 21.03.2006 р., виданим Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення.

Колегія суддів відзначає, що зазначене майно, належне позивачу на праві власності, розташовано на спірній земельній ділянці, яка була сформована у повній відповідності із вимогами законодавства.

Так, земельна ділянка, площею 20428 кв.м. по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві була утворена згідно розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради № 319 від 30.09.1994 р. «Про тимчасове розміщення речового ринку на ділянці по вул. Новий Базар: 3,5,9, Фрунзе, 30», рішення Полтавської міської ради № 272 від 13.09.2000 р. «Про закріплення земельних ділянок», технічної документації на вказану земельну ділянку та акту встановлення та погодження меж землекористування від 02.08.2000 р.

29.10.2002 р. вищезазначеній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер: 531013700015:008:0028.

Згідно ст.22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, який діяв на час формування земельної ділянки, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст.24 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року, який діяв на час формування земельної ділянки порядок оформлення тимчасового користування землею) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Форма договору і порядок його реєстрації встановлений Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Викладене приводить колегію суддів до висновку про те, що позивач правомірно набув право користування земельною ділянкою площею 20428 кв.м., за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 на підставі договору на право тимчасового користування землею від 27.09.2000 р., який було зареєстровано 03.10.2000 р. виконкомом Полтавської міської ради за №155 П, без проекту відведення земельної ділянки, який на час отримання ділянки в оренду законодавчо не вимагався.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок. У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 5310137000:15:008:0028, площею 20428 кв.м., за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9, була сформована у повній відповідності до чинного на час її формування законодавства.

Також у колегії суддів не викликає сумнівів той факт, що надана відповідачу-2 земельна ділянка була виділена саме з земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 і саме в межах границь цієї ділянки.

Так, згідно з листом Управління Держкомзему у м. Полтаві від 15.12.2011 р. № 010118/8504, земельна ділянка площею 19470 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Фрунзе, 34 «а», кадастровий номер: 531013700015:008:0363, що знаходиться в оренді КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради по Договору оренди землі від 28.09.2011 р. була утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н. Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, що раніше перебувала в оренді ПрАТ«Полімпекс» відповідно до договору оренди землі від 23.07.2008 р. із внесенням відповідних змін до конфігурації земельної ділянки, у зв'язку з наявністю стороннього землекористувача. Тобто даний лист підтверджує висновки колегії суддів щодо проведення відповідачем-1 фактичного поділу належної позивачу на праві оренди земельної ділянки.

Управлінням Держкомзему у м. Полтава було проведено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для організації ринку «Речовий»; форма власності: комунальна власність; дата державної реєстрації не визначена. Зазначений доказ підтверджує викладений вище висновок колегії суддів про те, що в ході поділу цільове призначення земель не змінювалося.

Інформація про державну реєстрацію земельною ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363, міститься у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5300156292013, що виданий 04.04.2013 р. Головним управлінням Держземагенства Полтавської області.

Як колегія суддів зазначала вище, відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на дату виготовлення технічної документації), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Очевидно, що формування земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363, мало здійснюватися на підставі проекту землеустрою і тільки за наявності хоча б однієї з двох підстав зміни цільового призначення ділянки або в разі, коли раніше ця ділянка не мала меж на місцевості. Як вже зазначала колегія суддів, такі підстави в даному спорі не встановлені.

Аналогічна за змістом позиція щодо порядку формування земельної ділянки кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 міститься у листі Головного управління Держкомзему у Полтавській області від 07.11.2011 р., вих. № 4052/100, клопотанні Головного управління Держкомзему у Полтавській області від 02.11.2011 р. № 56 та у листі Головного управління Держкомзему у Полтавській області від 29.11.2011 р. № 05-03/3143.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки площею 1,9470 га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, була проведена Управлінням Держкомзему у м. Полтава з порушенням вимог ст. 123 ЗК України у частині відсутності правових підстав виділення ділянки та п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 677, тобто незаконно.

Крім того, оцінюючи правовідносини, що склалися у даній справі, колегія суддів звертає увагу на ряд порушень, допущених відповідачем-1 в процедурі реалізації власної компетенції, а саме.

Згідно п. 2 рішення тринадцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року 19.03.2013 р. вирішено переоформити правовідносини щодо оренди КП «Полтава Сервіс» Полтавської міської ради земельної ділянки площею 1,9470 га; за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363, відповідно до рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а від 27.09.2011 р».

Проте, рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а від 27.09.2011 р» втратило свою чинність згідно абз. 3 рішення позачергової 19 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 30.01.2012 р., що унеможливлювало переоформлення правовідносин щодо оренди КП "Полтава-Сервіс" у відповідності до неіснуючого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської області від 05.09.2013 р. було скасовано пункт 19 Рішення позачергової девятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 р., яким було припинено договір оренди земельної ділянки адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 від 28.09.2011 року.

Пункт 19 Рішення позачергової девятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 р. щодо припинення договору оренди земельної ділянки було фактично виконано шляхом укладання та реєстрації Додаткової угоди № 1 від 30.01.13 р.

Пунктом 36 тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05.09.2013 р. було скасовано п. 19 Рішення позачергової девятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 р. щодо припинення договору оренди земельної ділянки, проте це очевидно суперечить змісту рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р., справа № 1-9/2009, відповідно до якого ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Тому, з урахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі рішення Полтавської міської ради двадцять восьмої сесії п'ятого скликання від 19.06.2008 р. «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками», залишеним в силі постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 р. по справі № 1622/2а-3690/11 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 р. по справі № К/9991/27667/12, у позивача виникло право користування на земельну ділянку кадастровий номер 531013700015:008:0028, площею 20428 кв.м., за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9, і це право виникло раніше, аніж подібне право КП "Полтава-Сервіс".

Опираючись на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржені рішення відповідача-1 підлягають скасуванню відповідно до приписів ст. 21 ЦК України, ст. 155 ЗК України та ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" як незаконні, оскільки встановлені судом факти свідчать, що діями відповідача-1 було порушене право користування земельною ділянкою та майнові права позивача, гарантовані законодавством України, що докладно обґрунтовано колегією суддів вище, а також порушені приписи законодавства щодо порядку реалізації відповідачем-1 власної компетенції.

Оцінюючи правомірність обраного позивачем способу захисту в частині відновлення стану земельної ділянки площею 20 428 кв.м. за адресою: вул. Н.Базар, 9 м. Полтава, кадастровий номер земельної ділянки 531013700015:008:0028, який існував до порушення прав, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою вул. Фрунзе, 34а, м. Полтава, площею 1,9470га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 та скасування всіх записів в Поземельній книзі та проведення її закриття через виправлення допущених під час реєстрації технічних помилок, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення порушення (п.7 ч.2 ст. 16 ЦК) та поновлення стану, який існував до порушення права (п.4 ч.2 ст. 16 ЦК).

Окрім приписів ст. 16 ЦК України, правовірність та обґрунтованість позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав підтверджена обовязковою до врахування прецедентною практикою Верховного Суду України.

Так, ВСУ у своїй постанові по справі № 6-48704св10 від 21 травня 2012 року зазначив, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призводить до неправомірної відмови в реалізації права на судовий захист.

Тому обраний позивачем спосіб захисту є правомірним з огляду на той факт, що він дійсно тягне поновлення порушеного права, тобто є ефективним способом захисту.

Вирішуючи цю вимогу, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно п. 49 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою KM України від 17.10.2012 р. № 1051 поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 -137 цього Порядку.

Відповідно до п.п. 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою KM України від 17.10.2012р. № 1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Таким чином, запис у Поземельній книзі у розділі 3 «Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права власності» може бути скасовано Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З урахуванням існуючих обставин щодо неправомірного поділу земельної ділянки площею 20428 кв. м., право користування на яку має позивач, відновлення його права можливо лише шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га, кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363 та скасування всіх записів в Поземельній книзі та проведення її закриття, через виправлення допущених під час реєстрації технічних помилок.

Однак, колегія суддів зазначає, що в обставинах даного спору вона позбавлена змоги задовольнити вимогу про скасування всіх записів в Поземельній книзі та проведення її закриття, в силу неконкретності даної вимоги. Так, в силу принципу res judicata невідємною властивістю судового рішення є його здатність до виконання. Однак, судове рішення про скасування абстрактних записів у Поземельній книзі, без зазначення реквізитів цих записів (без необхідної індивідуалізації, яка дозволяє визначити стосовні даного спору записи), не має здатності до примусового виконання. В силу викладеного колегія суддів не вважає за доцільне задоволення позовної вимоги в даній частині.

Крім того, колегія суду приймає до уваги ту обставину, що запис у Поземельній книзі повинний бути скасований державним реєстратором на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Щодо наявності у ПрАТ «Полімпекс» право користування земельною ділянкою площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, в межах яких вона перебувала до її поділу, колегія суддів зазначає наступне:

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30.09.1994 року № 319 підприємству «Полімпекс» передано в тимчасове в користування територію по вул. Н.Базар,3,5,9, Фрунзе,30, площею 1.0 га в оренду терміном на 5 років для організації речового ринку.

На виконання вищезазначеного рішення, архітектурно-планувального завдання на проектування тимчасового речового ринку в кварталі вул. ОСОБА_7 Фрунзе та генплану А-73-94-ГП речового ринку, ПРАТ «Полімпекс» виконало роботи по будівництву та облаштуванню території речового ринку, у тому числі було влаштовано огорожу, ворота, хвіртки та замощення на всій площі земельної ділянки за цією адресою.

В подальшому інфраструктура ринку добудовувалася, а саме: були створені кафе та туалет згідно рішення міськвиконкому № 155 від 22.05.1996 р.; камери схову згідно розпорядження № 374-р від 04.06.1998 р., також на підставі договору купівлі-продажу ПРАТ «Полімпекс» за власні кошти придбало адміністративний будинок.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 10.06.1998р. №140 дозволено Спільному українсько-німецькому акціонерному підприємству «Полімпекс» запроектувати розширення території ринку за рахунок знесення об'єктів.

Актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 01.12.1998 р. прийнято в експлуатацію 1 чергу речового ринку, яка складалась з площі 1,7 га, торгових прилавків з навісами - 783, кіосків - 6 шт., наметів розбірних - 1549 шт., акт робочої комісії був затверджений розпорядженням виконкому Полтавської міськради від 14.01.1999 року № 25-р.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 13.09.2000 р. №272 закріплено земельну ділянку площею 2,0428 га по вул. Новий Базар, 9 в м. Полтаві за Спільним українсько-німецьким підприємством «Полімпекс» для розміщення та експлуатації речового ринку.

На виконання вказаного вище рішення 02.08.2000 р. було складено ОСОБА_5 №0184-0 встановлення і погодження меж землекористування та укладено договір оренди землі площею 20428 кв.м.

Право власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 виникло у позивача 24.03.2006 р. на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ/726571 від 21.03.2006 р., виданого Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення.

Згідно із даними технічного паспорту від 27.04.2011 року на будівлі, що належать ПРАТ «Полімпекс», за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9 знаходяться нежитлові будівлі, до складу яких входять: магазин А-1 пл. 151,1 кв. м., вбиральня Б-1 пл. 53,1 кв. м., адміністративний будинок, камери схову В-1 пл. 530,2 кв. м., № 1 хвіртка, № 2 ворота, № 1442 огорожа, № 1443 хвіртка, № 1444 ворота, № 1445 огорожа, № 1446 ворота, № 1447 огорожа, № 1448 хвіртка, № 1449 огорожа, № 1450 ворота, № 1451 ворота, № 1452 ворота, № 1453 ворота, № 1454 ворота, № 1455 огорожа, № 1456 ворота.

Свідоцтвом на нерухоме майно від 20.06.2013 р., індексний номер 5186517 та свідоцтвом на нерухоме майно від 26.06.2013 р., індексний номер 5393981, виданим внаслідок приведення статутних документів у відповідність до нової редакції Закону України «Про акціонерні товариства» та зміною назви товариства, за ПрАТ "Полімпекс" зареєстровано право власності на обєкт нерухомого майна: нежитлові будівлі, адреса обєкта: м. Полтава, вул. Новий базар, 9. Складовими частинами даного обєкта є: магазин, А-1, 151,1 кв. м.; вбиральня, Б-1, 53,1 кв. м.; адміністративний будинок, камера схову, В-2, 530,2 кв. м.; ворота, №1, ворота, № 2, хвіртки № 1, 1443, 1448, ворота № 2, 1444, 1446, 1450, 1451, 1452, 1453, 1454, 1456, огорожа № 1442, 1445, 1447, 1449, 1455; торгові павільйони (переносні) № 3-1158, палатки-навіси (переносні) № 1159-1440.

Зазначені докази свідчать про наявність на земельній ділянці значної кількості нерухомого майна, що належить позивачу, що, в своє чергу, обумовлює наявність у позивача права користування землею відповідно до приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Оцінюючи заперечення відповідачів щодо спірного статусу свідоцтв про право на нерухомість від 2013 р. як з підстави подання позову про оскарження реєстрації прав на майно (адміністративна справа №816/1442/15), так і в силу відсутності згоди відповідача-1 на будівництво цих обєктів, колегія суддів зазначає, що, як вже зазначено вище у даному рішенні, одним з складової принципу верховенства права, який є комплексним принципом, є принцип правової визначеності. Відповідно до тлумачення ЄСПЛ, цей принцип полягає в тому, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити особі передбачати певною мірою наслідки, які може спричинити певна дія. Тому наявність не скасованої реєстрації прав на майно є легальною і достатньою підставою передбачати, що в субєкта, за яким права зареєстровані, ці права є наявними.

Запропоноване ж відповідачем-1 тлумачення обставин справи є протилежним, воно базується на тому, що здатність державної реєстрації права створювати передбачені законом наслідки є умовним і залежить від бажання або небажання третьої особи оскаржити таку реєстрацію з будь-яких підстав.

Очевидно, що наведене відповідачем-1 тлумачення суперечить принципам правової держави. Тому колегія відкидає це заперечення як таке, що суперечить принципу правової визначеності.

Надаючи правову оцінку заявам відповідача-1 про застосування наслідків пропуску позовної давності (арк. справи 1-34 т. 2, 177-183 т. 3), колегія суддів зазначає, що матеріально-правова вимога позивача полягає в скасуванні рішень відповідача-1, прийнятих в 2013 р. Оскільки позов поданий 11.03.15 р., він поданий в межах загального строку позовної давності.

Також в цьому аспекті колегія звертає увагу, що посилання відповідача-1 на те, що підстави позову стосуються подій 2008 та 2011 років, не спростовує висновку суду про додержання строків звернення із позовом, оскільки закон не повязує початок витікання строку позовної давності з датою тих подій, які в якості підстав позову входять до юридичного складу позову. Так, до підстав позову у даній справі входить значна кількість юридичних подій, які відбулися в різні роки, однак строк позовної давності витікає саме з юридичної події, яку оскаржує позивач, яку зазначає у прохальній частині позову і яка безпосередньо повязана із обраним позивачем способом захисту. Саме тому строк позовної давності у даному спорі не є пропущеним.

Оцінюючи заперечення відповідача-1 про неприпустимість задоволення позовних вимог, оскільки таке рішення потягне зменшення активів територіальної громади м. Полтава і відповідач-1 буде кваліфікувати таке рішення є як порушення колегією суддів присяги судді, колегія суддів зазначає наступне.

Сторони спору є рівними перед судом і користуються рівними правами, незалежно від того, представляють вони приватний інтерес чи інтерес територіальної громади (ст. 4-2 ГПК України). Тому заяви представника відповідача-1 очевидно суперечать закону, і, на думку колегії суддів, представляють собою виключно засоби протиправного тиску на суд.

Тому, вирішуючи вимогу про визнання права користування земельною ділянкою, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

У відповідності до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З огляду на викладене, об'єктами нерухомого майна є виключно предмети матеріального світу, існуючі у відповідній матеріальній формі (матеріальний виразник їх існування у світі), що є розташованими виключно на земельній ділянці. Об'єкти нерухомого мана відокремлюються відокремлюється від інших об'єктів нерухомого майна за рахунок матеріальної форми їх існування (зайняття певного обсягу фізичного простору, який одночасно не може бути зайнятий іншою річчю).

З огляду на викладене, окремим об'єктом нерухомого майна, є предмет матеріального світу, який має власну матеріальну форму, що займає визначений його матеріальною формою обсяг фізичного простору (зокрема площі земної поверхні на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, тобто площі земної поверхні яка знаходиться виключно під об'єктом нерухомого майна, яка визначається виключно зовнішніми межами конструктивних елементів об'єкту що забезпечують його нерозривний зв'язок із земельною ділянкою на якій він розміщений).

За змістом приписів пп.2 п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 складовою частиною частини об'єкта нерухомого майна є її приналежність тобто складова частина складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням.

У відповідності до змісту ч. 1 ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Враховуючи викладене, необхідною умовою виникнення правовідносин, що складають предмет правового регулювання ч. 1 ст. 186 Цивільного кодексу України є наявність наступних фактичних обставин: приналежність призначена виключно для обслуговування головної речі; приналежність пов'язана з головною річчю спільним призначенням.

За змістом п. 1.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 №660/5 приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус.

Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

Відповідно до матеріалів справи, огорожа, ворота, хвіртки є капітальними спорудами та мають фундаменти, які виконані із залізобетонну. Замощення виконано на всій території по вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві із асфальтобетонну, який улаштований на щебеневій подушці, що підтверджується висновком судової експертизи № 271 від 03.06.2016 р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. ОСОБА_8 Бокаріуса по адміністративній справі № 816/4596/13-а.

Також вищезазначеним висновком судової експертизи встановлено, що по території вул. Новий Базар, 9 у м. Полтаві магазин літ А-1, вбиральня Б-1, адміністративний будинок літ. В-2, торгові павійльони огорожені парканом. З цього вбачається, що вище перелічені будівлі та споруди є комплексом, які виконують функції торгівельного ринку (базару) та відповідно до ст. 66 ГК України мають ознаки цілісного майнового комплексу, про що експерт зазначив в мотивувальній частині висновку.

Згідно змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 13.06.2016 р. № 62080643 за позивачем зареєстровано право власності на нежитлові будівлі (ринковий комплекс) за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 9, з наступними складовими частинами: магазин, А-1, 151,0 кв. м.; вбиральня, Б-1, 53,1 кв. м.; адміністративний будинок, камера схову, В-2, 523,3 кв. м.; хвіртка № 1, торгові павільйони, намети, огорожа № 1442, хвіртка № 1443, ворота № 1444, огорожа № 1445, ворота № 1446, огорожа № 1447, хвіртки № 1448, огорожа № 1449, ворота № 1450, 1451, 1452, 1453, ворота № 1454, огорожа № 1455, ворота № 1456, хвіртка № 1457, замощення № 1525.

На дату ухвалення рішення свідоцтво про право власності, серія та номер: 5186517, видане 20.06.2013 р. та свідоцтво про право власності, серія та номер: 5393981, видане 26.06.2013 р. є чинними та такими, що підтверджують право власності ПрАТ «Полімпекс» нежитлові будівлі (ринковий комплекс), які в сукупності займають всю територію земельної ділянки кадастровий номер 531013700015:008:0028, площею 20428 кв.м., за адресою м. Полтава, вул. Новий Базар, 9.

Враховуючи наявність на земельній ділянці обєктів нерухомого майна, які мають виконують функції торгівельного ринку (базару), мають ознаки цілісного майнового комплексу та перебувають у власності Позивача на підставі свідоцтва на нерухоме майно від 20.06.2013 р., індексний номер 5186517 та свідоцтва на нерухоме майно від 26.06.2013 р., індексний номер 5393981 суд дійшов висновку про наявністьу Позивача права на отримання земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Полтавська область, вул. Новий Базар, 9, кадастровий номер 531013700015:008:0028 у користування у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 2 ЗУ "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку за плату, а орендар зобов'язується використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Таким чином, наявність права на користування земельною ділянкою на умовах оренди залежить від наявності двох умов:

1) наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями;

2) наявність договору оренди землі.

За відсутності однієї із умов особа не може вважатися такою, що має право користування земельною ділянкою, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач на підставі рішення Полтавської міської ради двадцять восьмої сесії п'ятого скликання від 19.06.2008 р. «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками» має право на отримання в користування земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 531013700015:008:0028, в межах яких вона перебувала до її поділу, шляхом укладення з Полтавською міською радою договору оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Оскільки на дату розгляду справи чинного договору оренди на вищезазначену земельну ділянку між Позивачем та Полтавською міською радою не існує, вимога про визнання права користування не підлягає задоволенню, як заявлена передчасно.

В аспекті дослідження вимоги про визнання права користування земельною ділянкою колегія суддів не погоджується с твердженнями відповідача, що чинність та законність рішення дванадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують права на земельну ділянку для організації ринку «Речовий» по вул. Фрунзе, 34-а» від 14.07.2011 р., встановлені судовим рішенням в іншій справі (господарська справа №18/3018/11), що унеможливлює захист прав Позивача.

Як зазначалося вище, рішення у справі №18/3018/11 було прийняте з інших підстав, аніж ті, що досліджувалися у даному спорі, крім того, на думку колегії суддів, існування даного рішення не відміняє необхідність дотримання законності інших рішень та дій на в процедурі оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди, зокрема не відміняє заборону на скасування чи зміну органом місцевого самоврядування рішень після їх виконання.

Само по собі рішення дванадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують права на земельну ділянку для організації ринку «Речовий» по вул. Фрунзе, 34-а» від 14.07.2011 р. не тягне виникнення у КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради права на користування земельною ділянкою. Дане рішення вичерпало свою дію фактом виконання, а тому не створює інших прав, крім тих, що були ним встановлені.

Як зазначалося вище, рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а» від 27.09.2011 р.» втратило свою чинність згідно абз. 3 рішення позачергової 19 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 30.01.2012 р.

І незважаючи на те, що п. 36 тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05.09.2013 р. було скасовано п. 19 Рішення позачергової девятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 р., що ніяк би відновило дію рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а» від 27.09.2011 р.», в період з 30.01.2012 р. по 05.09.2013 р. рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а» від 27.09.2011 р.» не існувало, що нівелює можливість вважати доведеними факти та обставини, встановленими рішенням в іншій справі.

До того ж скасування п. 19 Рішення позачергової девятнадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 30.01.2012 р. шляхом прийняття п. 36 тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05.09.2013 р. відбувалося з порушенням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. (справа № 1-9/2009), а тому рішення позачергової 14 сесії Полтавської міської ради 6 скликання «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фрунзе, 34а» від 27.09.2011 р.» не може вважатися законним.

За таких обставин, обставини та факти, встановлені судовим рішенням в іншій справі, не можуть мати преюдиційного значення щодо неіснуючого рішення.

Опираючись на викладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте за невірного тлумачення норм матеріального права в силу чого підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статями 4-1, 33, 34, 43, 49, 99, 101- 105, 112, 114 ГПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПрАТ «Полімпекс» задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.2016 р. по справі № 917/498/15.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати пункт 2 рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 19 березня 2013 року та пункт 36 рішення позачергової тридцять третьої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 05 вересня 2013 року.

Визнати недійсною додаткову угоду від 19.03.2013 р. до договору оренди землі від 28.09.2011 р., зареєстрованого 29.09.2011 р. за № 637-П, вул. Фрунзе, 34 «а», укладену між Полтавською міською радою та комунальним підприємством «Полтава - Сервіс» Полтавської міської ради.

Відновити стан земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н. Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:15:008:0028, який існував до порушення прав шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 34а, площею 1,9470 га; кадастровий номер: 5310137000:15:008:0363.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Полтавської міської ради (м. Полтава, вул.. Жовтнева, 36, 36000, код ЄДРПОУ 24388285) на користь приватного АТ "Полімпекс"(вул. Овочева, 4 , м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 14367460) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4019,40 грн.

Зобовязати господарський суд Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Сіверін В. І.