Рішення № 62196836, 28.07.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3162/16-ц

Номер провадження 2/570/1272/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.П.Могили 24 ) в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

покликаючись на порушення позичальником третьою особою по справі строку та порядку погашення укладеного між ним та позивачем кредитного договору від 29 лютого 2008рокуу, представник позивача ОСОБА_3 у поданій до суду 15 червня 2016 року заяві просить у рахунок погашення вказаного боргу звернути стягнення на предмет іпотеки належне відповідачу майно: житловий будинок по вул.Городищенська 46 в с.Городище Рівненського району Рівненської області шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, що визначена договором іпотеки. Також просить стягнути сплачений судовий збір.

Всіх учасників цивільного процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, але відповідачі третя особа до суду не з»явилися. У поданій до суду заяві представник позивача ОСОБА_4 просить справу слухати у її відсутність, позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного порядку розгляду справи. Зважаючи на те, що явку сторін не було визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку заочного розгляду та згідно ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши представлені стороною позивача письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2008 року між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір № 82-08 на суму 99 000 дол.США зі сплатою 14,4 % річних за користування кредитом до 28 лютого 2023 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитом відповідач за договором іпотеки № 82-08/1 в день укладення кредитного договору передала в іпотеку банку належне їй нерухоме майно, а саме об»єкт незавершеного будівництва, житловий будинок площею забудови 155.1 кв.м. із земельною ділянкою за кадастровим номером 56246830 00 02013 0100 загальною площею 0.11 га по вул.Городищенська 46 в с.Городище Рівненського району Рівненської області.

Позичальник порушував узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту, систематично прострочував внесення платежів, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості.

У відповідності до розрахунку позивача рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2014 року, яке залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року з боржника стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 1 412 704 грн. 49 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 3 647 грн. 00 коп., всього 1 416 351 грн. 49 коп.

Заборгованість складається з:

●97 876, 99 дол.США - кредит /еквівалент 989458 грн. 07 коп./;

●10284.34 дол.США відсотки /еквівалент 103966 грн. 45 коп./

●31 583,11 дол.США - пеня /еквівалент 319279 грн. 97 коп./

15 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження, звернено стягнення на пенсію боржника.

Відповідно до довідки відділу ДВС Рівненського МУЮ № 8361 від 13 червня 2016 року заборгованість боржника за виконавчим листом № 569/6807/13-ц від 02 жовтня 2014 року становить 1 413 266 грн. 24 коп.

Намагаючись вирішити питання про повернення вказаної заборгованості по кредиту, 14 лютого 2014 року банк звернувся до відповідача - поручителя з письмовою вимогою, яка отримана нею особисто 27 лютого 2014 року, про усунення порушень, попередивши про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зазначених вимог. Однак на даний час заборгованість за кредитом не погашена,

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Згідно ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до п.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи.

Ст.589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання. Згідно ч.ч.1, 2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, (термін), якщо інше не встановлено договором, законом.

Аналогічні положення перебачені Законом України Про іпотеку. Відповідно до ст.1 Закону іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (навіть у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Даним законом передбачено, що іпотекодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Згідно ст.11 цього Закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст.7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Згідно ст.33 Закону іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимогу шляхом продажу вказаного предмету іпотеки.

У суду не виникло сумніву, що боржник зобов"язання за кредитним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, якими встановлено обов'язок боржника виконати зобовязання належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору.

Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту.

Сторонами встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання позичальником строків виконання будь-яких грошових зобов'язань, що забезпечені іпотекою, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строків виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, на власний розсуд може застосувати наведені в договорі способи стягнення на предмет іпотеки, зокрема і за рішенням суду.

Згідно роз'яснення даного в п.9 вищевказаної Постанови право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК, ст.ст.3, 4 ЦПК).

У зв'язку з невиконанням умов договору у банку на підставі ч.2 ст.590 ЦК України як заставодержателя виникло право на звернення предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виходячи з договірних зобов'язань, умов укладеного договору іпотеки та норм матеріального права, що регулюють дані правовідносини, а реалізація цього права відповідає умовам укладеного договору іпотеки та положенням Закону України „Про іпотеку".

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Оскільки предмет іпотеки оцінений в договорі, суд не має підстав не брати його ціну до уваги, оскільки вона є умовою договору.

У звязку із задоволенням позову згідно ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

задоволити цивільний позов Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 82-08 від 29 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», в сумі 1 413 266 грн. 24 коп. звернути стягнення на належне ОСОБА_2 майно - предмет іпотеки за іпотечним договором №82-08/1 від 29 лютого 2008 року шляхом продажу вказаного предмету нерухомого майна обєкта незавершеного будівництва, житлового будинку площею забудови 155.1 кв.м., разом із земельною ділянкою за кадастровим номером 56246830 00 02013 0100, загальною площею 0,11 га, що розташоване по вул.Городищенська 46 в с.Городище Рівненського району Рівненської області Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (79026, м.Львів. вул.Сахарова, 50, код ЄДРПОУ 09807862) з укладанням від свого імені договору купівлі - продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою з визначенням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, визначеному в договорі іпотеки, а саме не нижче 773 180 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з триманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «Кредобанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серія CР номер 526572, виданий 11 січня 1999 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, ІНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного "Кредобанк"(код ЄДРПОУ 09807862, МФО № 325912 вул.Сахарова, буд.50, м.Львів, 79026) судовий збір в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кушнір Н.В.