Постанова № 62196838, 27.09.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4222/16-п

Номер провадження № 3/570/1052/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3 а в с.Ходоси Рівненського району Рівненської області, працюючого черговим по переїзду «Укрзалізниці»,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

25 серпня 2016 року о 18 год. 30 хв. по вул.Центральній в с.Решуцьк Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував мотоблоком «Заря» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння в присутності двох свідків.

Інспектор з ДНС ОСОБА_2, який складав даний протокол, категорично заперечив доводи правопорушника та повністю підтримав обставини справи викладені у протоколі.

В суді показав, що під час несення служби 25 серпня 2016 року в с.Решуцьк Рівненського району Рівненської області його увагу привернув вказаний мотоблок, на якому знаходилися пасажири, що заборонено ПДР. При цьому мотоблок кружляв по дорозі, чим викликав у нього підозру щодо перебуванні водія вказаного транспортного засобу у стані сп»яніння, тому саме з цієї причини він його і зупинив. При спілкуванні з водією ОСОБА_1 відчув від нього різкий запах алкоголю з порожнини рота, зафіксував порушення мови, поведінку, що не відповідає обстановці, тому запропонував пройти освідчення на стан сп»яніння, але правопорушник відмовився, оскільки визнавав, що перебуває в стані алкогольного сп»яніння і написав про це відповідне пояснення у протоколі.

Правопорушник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 в суді показали, що мотоблоком керувала дружина, а коли її зупиняв працівник ДАІ, вона пересіла, щоб чоловік безпечно зупинив транспортний засіб. Після оформлення протоколу саме вона доставила мотоблок додому, оскільки чоловік дійсно перебував в стані алкогольного сп»яніння. Правопорушник показав, що написав своє пояснення зі слів працівників ДАІ, оскільки поспішав додому. Дружина вважає, що працівник ДАІ зупинив їх без жодної на те законної підстави та в подальшому, складаючи протокол, діяв з перевищенням своїх службових повноважень, що є неприпустимим. Зазначає, що до моменту, коли їх зупинив екіпаж поліції, вони не здійснювали порушення правил дорожнього руху, які б давали підстави для зупинення транспортного засобу та перевірки стану водія.

Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного спяніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до вимог пп.«а» п.2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Встановлені судом обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 210928 від 25 серпня 2016 року.

Зокрема, правопорушника про те, що він не керував мотоблоком, спростовуються його поясненнями, які він підтвердив також і в судовому засіданні. Судом взято до уваги і те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення, від керування транспортним засобом його відсторонено.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності правопорушника і копію цього протоколу йому було вручено, про що свідчить його власноручний запис та підпис у вказаному протоколі. Відповідно до тексту протоколу йому було розяснено його права, передбаченіст.63 Конституції України і ст.268 КпАП України.

Висловлені твердження правопорушника на обставину, що протокол не може являтись належним доказом його вини в зв'язку з тим, що з він був складений з грубими порушеннями є необґрунтованими та безпідставними.

У ст.251 КУпАП зазначено, що докази у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тому, навіть наявні помилки, у випадку їх доведення, при складанні протоколу не можуть бути підставою для звільнення водія від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, які пред'являються чинним законом до такого документу, визнано належним доказом та крім того в матеріалах провадження наявні і інші беззаперечні докази які підтверджують вину останнього, зокрема, пояснення в суді інспектора, який допитаний за клопотанням скаржника та повністю підтвердив фактичні обставини справи.

Доводи правопорушника щодо незаконності дій працівників поліції суддя також відхиляє, вбачаючи їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинені дії, скарги нічим з боку правопорушника не підтверджуються.

При судовому розгляді справи правопорушник нових доказів та пояснень, які не були відомі інспектору при складанні протоколу, не надав. Наведені ним доводи про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, зокрема власноручно записаними поясненнями правопорушника, не дають підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту ч.1 ст.130 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп»яніння. Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у цьому випадку є водії транспортного засобу.

В п.2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», міститься роз'яснення що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп»яніння.

При обранні виду та визначенні розміру адміністративного стягнення враховую обставини вчинення адміністративного правопорушення та те, що дії, вчинені ним, характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для його учасників та особу правопорушника, який покликається на свій тяжкий матеріальний стан, перебування в зоні АТО, що, на його думку, унеможливлює стягнення штрафу. Суддею враховано, що дане правопорушення є суспільно небезпечним, носить умисний характер та є неповагою правопорушника до безпеки руху та потенційною загрозою для інших транспортних засобів та пішоходів. Вважаю, що штраф та позбавлення спеціального права, протипоказань для чого не встановлено, які передбачені санкцією вказаної статті в редакції Закону України від 07.07.2016 р. № 1446-VIII у відповідності до ст.23 КпАП України буде мірою відповідальності, достатньою для досягнення мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, послужить його вихованню в дусі поваги до правил співжиття а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вирішено питання про стягнення судового збору відповідно до ст.40-1 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.130 КпАП України, керуючись ст.ст.40-1, 283, 284 КпАП України, суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. 00 коп. та позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серія СР номер 806662, виданий 21 березня 2001 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області) в прибуток Рівненського районного суду Рівненської області (Отримувач коштів УДКСУ у Рівненському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012756. Банк отримувача ГУДКСУ в Рівненській області. Код банку отримувача (МФО) 833017. Рахунок отримувача 1217206700295. Код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Кушнір Н.В.