Постанова № 62182031, 12.10.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

12.10.2016

Справа №2-а/489/61/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області та відділу примусового виконання рішень цього ж Управління, третя особа Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФУ) про визнання постанови державного виконавця неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області з вимогою визнати неправомірною постанову державного виконавця Чухліб В.І. від 11 грудня 2015 р. про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати відділ примусового виконання рішень виконати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2015 р. в повному обсязі.

Зазначає що вказаною постановою суду на його користь визнане неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 14 січня 2015 р. №3/1 щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії згідно з його заявою від 15 жовтня 2014 р. та утримання з нього переплати пенсії в розмірі 2675 грн. 41 коп. з 18 березня 2013 р. по 31 січня 2015 р. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва провести позивачу перерахунок пенсії згідно з його заявою від 15 жовтня 2014 р.

Але рішення не виконане в повному обсязі, оскаржувана постанова державного виконавця прийнята передчасно, оскільки управління Пенсійного Фонду не скасувало своє рішення про припинення виплати призначеної йому з 18 березня 2013 р. пенсії та не здійснило перерахунок.

Ухвалою суду від 12 лютого 2016 р. до участі в справі залучене другим відповідачем Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області, а Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва - третьою особою.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Представник Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області та відділу примусового виконання рішень цього ж Управління надав письмові заперечення проти позову.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва заперечувала проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2015 р. визнане неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 14 січня 2015 р. №3/1 щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з його заявою від 15 жовтня 2014 р. та утримання з нього переплати пенсії в розмірі 2675 грн. 41 коп. з 18 березня 2013 р. по 31 січня 2015 р. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно з його заявою від 15 жовтня 2014 р.

26 листопада 2015 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області було відкрите виконавче провадження №49475419 з примусового виконання даного рішення суду за виконавчим листом №2-а/489/75/15 від 17 листопада 2015 р., а 11 грудня 2015 р. постановою того ж державного виконавця виконавче провадження було закінчене у зв'язку із повним фактичним виконанням. Підставою такого рішення державного виконавця слугував лист УПФУ від 02 грудня 2015 р., яким повідомлялося, що ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії згідно його заяви від 15 жовтня 2013 р. та надані копії розпорядження про проведення перерахунку та докази виплати перерахованої пенсії.

Згідно довідки УПФУ від 26 вересня 2016 р. на виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2015 р. УПФУ у листопаді 2015 р. перерахував пенсію ОСОБА_1 з 1593,54 грн. до теперішнього її розміру 2277,23 грн. за період з 15 жовтня 2014 р. по 31 жовтня 2015 р.

Доплата виплачена двома частинами 8121,85 грн. у листопаді 2015 р., 415,52 грн. у січні 2016 р.

Проте у довідці УПФУ не відображена доля коштів - утриманої з ОСОБА_1 переплати пенсії в розмірі 2675 грн. 41 коп. за період з 18 березня 2013 р. по 31 січня 2015 р. і це узгоджується з власними розрахунками позивача, який зазначає на приблизно таку ж різницю у розмірі пенсії, яку він не дотримав (а.с.73).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно із частиною 1 статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, можна стверджувати, що постанова державного наслідком про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, оскільки наслідком визнання неправомірним рішення УПФУ від 14 січня 2015 р. №3/1 в частині утримання з позивача переплати щодо якого за рішенням суду відкрите виконавче провадження є вчинення виконавчих дій щодо відновлення становища, яке існувало до винесення УПФУ рішення в зазначеній частині, тобто повернення ОСОБА_1 сум утриманої переплати.

У відповідності до роз'яснень постанови Пленуму ВАС України від 13 грудня 2010 р. №3 відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а не його структурний підрозділ (відділ примусового виконання рішень тощо).

Тобто позов до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області задоволенню не підлягає, а належним відповідачем є Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області, з якого ж слід стягнути й судовий збір.

Згідно ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Тому оскаржувану постанову у відповідності до наведених приписів закону слід визнати незаконною, що є підставою для відновлення виконавчого провадження.

Друга вимога позову про покладання зобов'язання на Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області виконати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2015 р. в повному обсязі задоволенню не підлягає, оскільки до обов'язків державного виконавця відноситься здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» (п. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Доводи позивача рішення що державним виконавцем не виконане рішення також через не скасування УПФУ свого рішення від 14 січня 2015 р. №3/1 суд відхиляє, оскільки визнання цього рішення неправомірним не потребує його подальшого скасування.

Обставини пропуску позивачем 10 денного строку звернення до суду з моменту отримання оскаржуваної постанови, на чому наголошує третя особа, нічим об'єктивно не підтверджені, тому підстав для залишення позову без розгляду немає.

Керуючись ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області Чухліб І.В. від 11 грудня 2015 р. про закінчення виконавчого провадження про закінчення виконавчого провадження визнати незаконною.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Миколаївській області судовий збір 551,20 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Д.Г. Губницький