Постанова № 62177769, 18.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа№ 910/16389/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від Прокуратури міста Києва: Лиховид О.С. - прокурор відділу

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016

у справі №910/16389/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер»

про стягнення 143 065,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/16389/16 позовну заяву заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (далі, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (далі, відповідач) та додані до неї документи у справі №910/16389/16 повернуто прокурору без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена ухвала суду мотивована тим, що заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури у позовній заяві належним чином не визначено, в чому полягає порушення інтересів держави, і не наведено належного обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, оскільки позов фактично подано в інтересах окремого підприємства, а не органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що підписана особою, яка не має права її підписувати та подавати.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/16389/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню.

Скаржник наголошує на тому, що прокурором у позовній заяві правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України належним чином обґрунтовано позовні вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури у справі №910/16389/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №910/16389/16 апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.10.2016.

17.10.2016 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву, у якій просив суд розглядати справу без участі його представника.

У судове засідання, призначене на 18.10.2016, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, та з огляду на заяву позивача про розгляд справи у відсутності його представника, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, дійшла висновку щодо необхідності скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у даній справі та задоволення апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури з огляду на наступне.

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №584 від 08.02.2016, укладеного між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та ТОВ «Лаян Віннер», у розмірі 143 065,83 грн.

Відповідно до частини 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує їх захист, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Обов'язок зазначення в позовній заяві наведених відомостей прямо передбачений статтями 2, 29, пунктом 5 статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в господарському суді) під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зі змісту рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 вбачається, що оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому слід звертати увагу на те, що згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в якості позивача заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури визначено державу в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно пункту 1.1. Положення про Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Чернігівської міської ради від 31.03.2016 №6/VІІ-12 (далі, Положення), Фонд комунального майна Чернігівської міської ради утворений Чернігівською міською радою і здійснює реалізацію політики органів місцевого самоврядування м. Чернігова у сфері управління, приватизації та оренди об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради здійснює управління майном комунальної власності в межах повноважень, визначених міською радою. Визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення регулюються Положенням.

Відповідно до пункту 1.3. Положення Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, відповідні штампи та бланки.

Згідно з пунктами 2.2.14., 2.2.15., 2.2.19. Положення у сфері оренди та концесії Фонд комунального майна Чернігівської міської ради виступає відповідно до закону орендодавцем, коцесієдавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого та іншого майна комунальної власності; за рішенням міської ради у встановленому порядку передає у заставу, концесію, оренду цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці); здійснює контроль за виконанням умов договорів оренди та концесії майна комунальної власності, укладених фондом комунального майна.

Таким чином, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є виконавчим органом Чернігівської міської ради та уповноважений представляти інтереси територіальної громади міста Чернігова в частині права управління об'єктами комунальної власності.

Системний аналіз приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» і норм Господарського процесуального кодексу України (зокрема, статті 29) свідчить про обґрунтовану наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування - Фонду комунального майна Чернігівської міської ради за наявності підстав, передбачених частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та з урахуванням правил статті 12 Господарського процесуального кодексу України стосовно підвідомчості справ господарському суду.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно пункту 2.1.7. Положення одним із завдань Фонду комунального майна Чернігівської міської ради є забезпечення стабільного надходження до міського бюджету коштів за рахунок продажу майна комунальної власності та здачі його в оренду.

У позовній заяві прокурором зазначено, що несвоєчасна сплата (несплата) суб'єктами господарювання орендної плати за користування майном комунальної власності згідно Договору ставить під загрозу своєчасність надходження та акумулювання коштів міського бюджету, чим спричиняється шкода державним економічним інтересам.

Як зазначає прокурор, перевіркою встановлено, що Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, який уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює захист інтересів держави та не вживає заходів щодо стягнення заборгованості у судовому порядку, у тому числі в зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Отже, підставою представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради в даному випадку є використання відповідачем комунального майна без внесення встановленої договором плати, зменшення у зв'язку з цим дохідної частини місцевого бюджету, що позбавляє можливості направити дані кошти на задоволення потреб територіальної громади міста Чернігова, виконання місцевих програм та інше.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, прокурор попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави, повідомив про це голову Фонду комунального майна Чернігівської міської ради листом №7208вих16 від 30.08.2016.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором при поданні позовної заяви правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції безпідставно повернув заступнику керівника Чернігівської місцевої прокуратури позовну заяву та додані до неї документи без розгляду з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, зазначаючи в оскаржуваній ухвалі, що кошти стягуються не в дохід держави, а на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, суд першої інстанції не врахував положення статей 170, 172 Цивільного кодексу України, відповідно до яких держава та територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадку скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Пунктом 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 визначено, що у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/16389/16 підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/16389/16 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі №910/16389/16 скасувати.

Справу №910/16389/16 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/16389/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх