Постанова № 62177265, 21.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2016 року Справа № 904/4329/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, головний юрисконсульт Управління регіонального супроводження проблемних активів Департаменту по роботі з проблемними активами, довіреність №252 від 06.06.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №70 від 05.11.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр", с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" заборгованість за кредитним договором №77/07В від 13.12.2007 року в розмірі 7 139 245,38 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395грн.) становить 150 869 353,37 грн. та 8 330 756,55 грн., що в загальній сумі складає 159 200 109,92 грн., з них:

- прострочена заборгованість по кредиту станом на 05.05.2015 року становить 6 376 996,67 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 134 761 212,54 грн.);

- строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 15.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно), становить 40 919,06 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року 1 долар США = 21,132395 грн.) становить 864 717,74 грн.);

- прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 05.05.2015 року становить 711 884,81 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 15 043 831,00 грн.);

- пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно), становить 737 139,91 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно), становить 3 314 619,45 грн.);

- 3% (три проценти) річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) становить 7 439,83 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 157 221,41 грн.);

- 3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) становлять 2 005,01 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 42 370,59 грн.);

- штрафи, передбачені кредитним договором за період з 18.11.2014 року по 31.03.2015 року (включно) становлять 4 278 997,19 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року (суддя Петренко І.В.) у справі №904/4329/15 позов задоволений частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк":

- прострочену заборгованість по кредиту станом на 05.05.2015 року у розмірі 6 376 996,67 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 134 761 212,54 грн.;

- строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 15.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно), яка становить 40 919,06 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 864 717,74 грн.;

- прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 05.05.2015 року у розмірі 711 884,81 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 15 043 831,00 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у розмірі 737 139,91 грн.;

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) і становить 3 314 619,45 грн.;

- 3% (три проценти) річних за прострочення повернення кредиту з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у розмірі 7 439,83 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 157 221,41 грн.;

- 3% (три проценти) річних за прострочення сплати процентів за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у розмірі 2 005,01 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 42 370,59 грн.;

- судовий збір у розмірі 71 114,15 грн.;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №77/07В від 13.12.2007 року в частині своєчасного та повного повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, а також 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань (сплати кредиту та відсотків за користування кредитом). Місцевий господарський суд погодився із розрахунком позивача та визнав його правильним. У звязку з тим, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження порушення відповідачем підпунктів 4.3.11.5, 4.3.11.6 та 4.3.9 кредитного договору, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів на загальну суму 4 278 997,19 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом безпідставно визнано правильним розрахунок суми боргу, апелянт вважає нараховану суму пені завищеною, однак зазначає про неможливість здійснити перерахунок заявлених сум, оскільки здійснення перерахунку потребує спеціальних знань у галузі економіки, фінансово-кредитних відносин та бухгалтерії. Апелянт вважає, що місцевим господарським судом не було зясовано правильність та обґрунтованість нарахування позивачем штрафних санкцій, а також безпідставно позбавлено права відповідача взяти участь у судовому засіданні, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 31.08.2016 року.

Згідно розпорядження керівника апарату суду у звязку із перебуванням судді Білецької Л.М. у відпустці призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/4329/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів для розгляду справи №904/4329/15 визначено колегію суддів у складі головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

Розгляд справи був відкладений з 31.08.2016 року на 28.09.2016 року. У судовому засіданні 28.09.2016 року оголошувалася перерва до 10.10.2016 року, в подальшому перерва оголошувалася до 21.10.2016 року.

У судових засіданнях, які відбулися 28.09.2016 року, 10.10.2016 року та 21.10.2016 року, апелянт підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

28.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" подало заяву, в якій просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4329/15 в частині зменшення розмірів сум стягнутої пені на 20% та відстрочити виконання рішення суду по справі №904/4329/15 на строк 12 місяців. Заява мотивована тяжким фінансовим становищем, яке зумовлене великою кредиторською заборгованістю. На даний час між сторонами ведуться переговори щодо урегулювання питання погашення заборгованості. Апелянт зазначає, що є працюючим підприємством тому одночасне виконання рішення суду про стягнення значної суми заборгованості може призвести до блокування діяльності, в тому числі й щодо виплати заробітної плати, сплати податків, тощо. У звязку з чим просить надати відстрочку виконання рішення на 12 місяців. Оскільки штрафні санкції є надмірно великими, позивачем не надано доказів завдання збитків невиконанням зобовязань зі сторони відповідача, апелянт просить зменшити розмір пені на 20%.

Представник Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 21.10.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" (надалі - позичальник) укладений кредитний договір №77/07В, який було викладено в новій редакції договором №25 про внесення змін до кредитного договору, який укладено між банком та позичальником 29.10.2014 року (надалі - кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк на умовах договору зобов'язується надати позичальнику кредит (далі по тексту такий кредит або його частина (транш) - кредит) у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 6 376 996,67 доларів США (далі за текстом - ліміт кредитування).

Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки / терміни, визначені договором, але не пізніше 28.08.2015 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 кредитного договору надання кредиту здійснюється окремими траншами в безготівковій формі на підставі письмової заявки Позичальника про надання кредиту (траншу) за формою додатку 1 до договору в межах невикористаного ліміту кредитування, шляхом перерахування кредиту (траншу) на поточний рахунок Позичальника та в розмірі, зазначеному в заявці, за умови виконання Позичальником своїх зобов'язань належним чином та додержання всіх умов надання кредиту (траншу), визначених договором. Датою надання кредиту (траншу) є дата перерахування грошових коштів з рахунку, обліку/сплати кредиту, зазначеного в пункті 11.1 договору, на поточний рахунок позичальника, зазначений в заявці.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору позичальник зобов'язався погасити заборгованість за кредитом відповідно до такого графіку:

- не пізніше 28 серпня 2015 року - сума, що перевищує 0,00.

У разі непогашення заборгованості за кредитом в розмірі та строки, визначені в цьому пункті договору, незважаючи на положення пункту 1.1 договору, з наступного банківського дня заборгованість за кредитом в розмірі, що підлягає погашенню відповідно до вищезазначеного графіку, вважається простроченою заборгованістю.

Пунктами 3.1.1, 3.1.2 умов кредитного договору визначено, що плата за користування кредитом визначається у вигляді процентів, розмір яких є фіксованим та становить 11 % річних.

Нарахування за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь строк користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його повернення, із розрахунку факт/360. Плата за користування кредитом нараховується банком 24 числа кожного місяця, в останній день кожного місяця та в термін, зазначений в пункті 1.1 договору або у разі розірвання договору в день повернення кредиту в повному обсязі.

Плата за користування кредитом, що нарахована/буде нарахована за період з 25.03.2014 року по 24.11.2014 року (включно) та несплачена позичальником, сплачується не пізніше 28.08.2015 року. Плата за користування кредитом, що нарахована за період з 25 числа попереднього місця по 24 число поточного місяця (включно), починаючи з 25.11.2014 року, сплачується щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця (включно) (пункти 3.1.3.1, 3.1.3.2 кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.2.5 кредитного договору у разі виникнення будь-якої несприятливої події, визначеної статтею 5 договору за винятком події, зазначеної у пункті 5.1.7 договору, банк набуває права вимагати від позичальника достроково погасити боргові зобовязання в повному обсязі, а позичальник виконати таку вимогу банку і погасити боргові зобовязання в повному обсязі в строк не пізніше 10 банківських днів з дня відправлення банком відповідної вимоги.

Порушення позичальником зобовязань (боргових зобовязань) за договором є несприятливою подією відповідно до приписів пункту 5.1.1 кредитного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та закінчується (в тому числі внаслідок його розірвання) в момент остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за договором у повному обсязі (пункт 9.9 договору).

На виконання умов кредитного договору, згідно поданих позичальником заявок, банком наданий позивачу кредит на загальну суму 7 500 000 доларів США, що підтверджується заявками на отримання кредиту, меморіальними ордерами та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" здійснювало часткове погашення суми кредиту, що підтверджується банківськими виписками, 29.10.2014 року сторонами укладений договір №25 про внесення змін до кредитного договору, яким кредитний договір №77/07В викладений в новій редакції, в тому числі й зафіксована сума кредиту у розмірі 6 376 996,67 доларів США.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язань, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" заявлено до стягнення заборгованість по кредиту у сумі 6 376 996,67 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 134 761 212,54 грн.), заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 15.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 40 919,06 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року 1 долар США = 21,132395 грн.) становить 864 717,74 грн.), прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 05.05.2015 року у сумі 711 884,81 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 15 043 831,00 грн.).

У звязку з порушенням позичальником умов кредитного договору в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" відповідно до пункту 4.2.5 кредитного договору предявило Товариству з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" лист-вимогу (вих. №3021/1-2 від 31.03.2015 року) про повернення всієї суми кредиту та сплати всієї суми заборгованості протягом 10 банківських днів з дня відправлення цієї вимоги (а.с. 203, том 1).

Вказану вимогу направлено позичальнику 01.04.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком №1828, списком №305 згрупованих поштових відправлень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103248361062 (а.с. 204, 205, том 1).

З огляду на приписи пункту 4.2.5 кредитного договору строк повернення кредиту у сумі 6 376 996,67 доларів США та сплати відсотків за користування кредитом є таким, що настав 15.04.2015 року.

Доказів сплати кредиту у сумі 6 376 996,67 доларів США та сплати відсотків за користування кредитом за період з 15.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 40 919,06 доларів США та простроченої заборгованості по сплаті відсотків станом на 05.05.2015 року у сумі 711 884,81 доларів США відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 6 376 996,67 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 134 761 212,54 грн.), заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 15.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 40 919,06 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року 1 долар США = 21,132395 грн.) становить 864 717,74 грн.), простроченої заборгованості по сплаті процентів станом на 05.05.2015 року у сумі 711 884,81 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 15 043 831,00 грн.).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань (крім договірних санкцій, пені та штрафів), банк має право застосувати до позичальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який стягується пеня) від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов'язання, за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення, з розрахунку факт/360.

Нарахування зазначених у договорі договірних санкцій, пені та штрафів припиняється банком через 36 місяців від дня, коли зобовязання, за порушення якого стягується договірна санкція та/або пеня та/або штраф, мало бути виконано належним чином.

Сторони погоджуються, що строк позовної давності вимог банку щодо сплати договірних санкцій, пені та штрафів, визначених договором, становить 3 роки (пункт 7.4 кредитного договору).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань").

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 01.04.2015 року у справі №3-29гс15).

Позивачем заявлена до стягнення пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 737 139,91 грн. та пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 3 314 619,45 грн.

Пеня нарахована відповідно до умов договору та чинного законодавства, тому є правильним висновок місцевого господарського суду про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 737 139,91 грн. та за несвоєчасне повернення кредиту за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 3 314 619,45 грн.

За порушення пунктів 4.3.11.5 та 4.3.11.6 позивачем нарахований штраф відповідно до пунктів 7.2.3 та 7.2.5 за період з 18.11.2014 року по 27.03.2015 року у сумі 4 071 597,19 грн., за порушення пункту 4.3.9 кредитного договору нарахований штраф відповідно до пункту 7.2.2 кредитного договору у сумі 207 400,00 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України розрахований позивачем штраф, заявлений до стягнення, не підтверджений належними і допустимими доказами.

Жодних доказів на підтвердження порушення позичальником підпунктів 4.3.11.5, 4.3.11.6 та 4.3.9 кредитного договору матеріали справи не містять.

Крім того, штрафи згідно пунктів 7.2.3 та 7.2.5 передбачені за порушення пунктів 4.3.11.5 та 4.3.11.6 договору щодо незабезпечення/не виконання відповідачем положень кредитного договору про направлення не менше ніж 53% фактично отриманих грошових коштів від кожного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Трансмаш", ТОВ "Проско ресурси", ТОВ ІІ "Кольорові метали" та ТОВ "Юмін" на погашення заборгованості за кредитними договорами №10-0604/245к-07 від 22.06.2007 року, №79/07В від 13.12.2007 року, №10-0604/246к-07 від 22.06.2007 року, №10-0604/121к-07 від 11.04.2007 року.

Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" в неперерахуванні ТОВ "Трансмаш", ТОВ "Проско ресурси", ТОВ ІІ "Кольорові метали" та ТОВ "Юмін", які не є стороною даного зобов'язання, вказаної частки фактично отриманих грошових коштів від кожного відшкодування податку на додану вартість на погашення заборгованості за кредитним договором.

Як не містять матеріали справи і доказів наявності вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" щодо не проведення кредитових оборотів за поточними рахунками ТОВ "Трансмаш", ТОВ "Проско ресурси", ТОВ ІІ "Кольорові метали", ТОВ "Юмін", ТОВ "Юкрейн Мінералс", ПрАТ "Дніпротрансмаш", тобто зобовязань передбачених пунктом 4.3.9, за порушення якого нарахований штраф відповідно до пункту 7.2.2 кредитного договору у сумі 207 400,00 грн.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про стягнення штрафів у загальній сумі 4 278 997,19 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 7 439,83 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 157 221,41 грн.) та за прострочення сплати процентів за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у сумі 2 005,01 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 42 370,59 грн.).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 Цивільного кодексу України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 Цивільного кодексу України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 Цивільного кодексу України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобовязання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобовязання і фактичного його виконання є національна валюта України гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобовязання, та при застосуванні статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14).

Враховуючи, що позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних в іноземній валюті (в доларах США), позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року у сумі 7 439,83 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 157 221,41 грн.) та за прострочення сплати процентів у сумі 2 005,01 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 42 370,59 грн.) задоволенню не підлягають.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 154 720 520,64 грн. (прострочена заборгованість по кредиту станом на 05.05.2015 року у розмірі 6 376 996,67 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 134 761 212,54 грн. + строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 15.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно), яка становить 40 919,06 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 864 717,74 грн. + прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 05.05.2015 року у розмірі 711 884,81 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 15 043 831,00 грн. + пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у розмірі 737 139,91 грн. + пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) і становить 3 314 619,45 грн.).

Апеляційний господарський суд також погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивача, в якій позивач просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих в будь-яких фінансових установах, що належать відповідачу і які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову 7 324 986,68 доларів США та 4 278 997,19 грн.

В пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів на її підтвердження, а наведені у заяві доводи носять характер припущення на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про необґрунтованість вказаної заяви, та, відповідно, підстав для її задоволення.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що ухвалення судового рішення без висновку судової економічної експертизи є неможливим з таких підстав.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом задоволено клопотання відповідача та призначено судову економічну експертизу, однак у зв'язку з тим, що відповідачем оплата вартості робіт по проведенню експертизи не здійснена, справа була повернута на адресу господарського суду Дніпропетровської області (лист за вих. №4280/81-15 від 16.05.2016 року). Отже, у справі вже призначалася судова економічна експертиза саме за клопотанням відповідача, однак судовим експертом не наданий висновок у звязку з невиконанням відповідачем вимог господарського суду щодо оплати експертизи.

Крім того, у разі неможливості здійснити перевірку наданого позивачем розрахунку суми позову, відповідач не позбавлений можливості звернутися як безпосередньо до позивача із проханням здійснити перевірку (провести звірку розрахунків) та і до відповідного спеціаліста в цій галузі.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 20%.

Так, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Оскільки клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом не подавалося, апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення пені на 20%.

Розглянувши клопотання апелянта про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, апеляційний господарський суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково, а саме на 6 місяців.

Заявляючи клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення позивач посилається на те, що: є працюючим підприємством із загальною кількістю працівників 133 особи (довідка №27/16-1 від 27.09.2016 року), сплачує податки до місцевого та центрального бюджетів у сумі 358 000,00 грн. щомісяця (довідка №27/16-3 від 27.09.2016 року), має загальний розмір кредиторської заборгованості у сумі 16 178 145 грн. (довідка №27/16-2 від 27.09.2016 року), має дебіторську заборгованість у сумі 5 785 521,13 грн. (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за жовтень 2016 року), вчиняє дії щодо стягнення дебіторської заборгованості (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №49564078 від 07.12.2015 року).

На підтвердження тяжкого фінансового становища Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" надані Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2016 року та Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2016 року, з яких вбачається, що підприємством знаходиться у скрутному фінансовому становищі, однак здійснює господарську діяльність.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.

Апеляційний господарський суд вважає, що надаючи відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців будуть враховані інтереси обох сторін, оскільки надання відповідачу розстрочки на шість місяців, не призведе до блокування діяльності відповідача (стягнення одночасно всієї суми заборгованості), що позитивно вплине на фактичне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості перед позивачем.

Враховуючи фінансовий стан боржника та доводи викладені у заяві про відстрочку виконання судового рішення, з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника та зупинки роботи підприємства, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення на 6 місяців до 22.04.2017 року щодо суми 154 720 520,64 грн. (загальна сума заборгованості без суми судового збору).

Апеляційний господарський суд вважає, що надаючи відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, враховуються інтереси обох сторін.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини при з'ясуванні питання щодо порушення положень ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід з'ясовувати, зокрема, чи мало місце втручання у право мирного володіння майном? Чи здійснене втручання в "інтересах суспільства"? Чи відповідає втручання принципу правової визначеності? Чи дотримано "справедливий баланс" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном?

Апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку, з точки зору принципу "справедливого балансу" між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном та принципу правової визначеності, встановлених Конвенцією відсутні підстави вважати, що вона була порушена.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних, та, відповідно, підстави для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр".

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 71 023,67 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" надано відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

За викладеного з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 80 388,00 грн.

Між тим, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з урахуванням приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 2 261,96 грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15 скасувати в частині стягнення 3% річних за прострочення повернення кредиту у сумі 7 439,83 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 157 221,41 грн. та за прострочення сплати процентів у сумі 2 005,01 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 42 370,59 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення повернення кредиту у сумі 7 439,83 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 157 221,41 грн. та за прострочення сплати процентів у сумі 2 005,01 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 42 370,59 грн.

Здійснити розподіл судових витрат з урахуванням скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15 в частині стягнення 3% річних.

Викласти другий абзац рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі №904/4329/15 в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк":

- прострочену заборгованість по кредиту станом на 05.05.2015 року у розмірі 6 376 996,67 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 134 761 212,54 грн.;

- строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 15.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно), яка становить 40 919,06 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 864 717,74 грн.;

- прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 05.05.2015 року у розмірі 711 884,81 доларів США (що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ станом на 05.05.2015 року (1 долар США = 21,132395 грн.) становить 15 043 831,00 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 12.01.2015 року по 05.05.2015 року (включно) у розмірі 737 139,91 грн.;

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 22.04.2015 року по 05.05.2015 року (включно) і становить 3 314 619,45 грн.;

- судовий збір у розмірі 71 023,67 грн."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 80 388,00 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 261,96 грн., про що видати наказ.

Доручити видачу наказу господарському суду Дніпропетровської області.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр" відстрочку виконання постанови апеляційного господарського суду в частині стягнення суми 154 720 520,64 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на 6 місяців, до 22.04.2017 року.

Повна постанова складена 24.10.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль