Рішення № 62166362, 20.09.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3905/16-ц

Провадження №2/442/1447/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

20 вересня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Хомика А.П.

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позову посилається на те, що 03 квітня 2014 у місті Дрогобич, Львівської області між ним, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було досягнуто взаємної згоди про те, що за кошти надані ОСОБА_7 буде придбано нежитлову будівлю по вулиці Солоний Ставок, 15 у місті Дрогобичі, при цьому право власності на 1/3 частину буде оформлене на ОСОБА_4

На підтвердження цієї домовленості, ОСОБА_7 було надано двадцять тисяч доларів США, що підтверджено розпискою від 03 квітня 2014 року.

У даній розписці зазначено, що за наданні кошти необхідно визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частини об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі по вулиці Солоний Ставок, 15 у місті Дрогобичі.

Цивільна дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_3 за кошти надані ОСОБА_7 повинна була придбати на відкритих торгах влаштованих ВДВС Дрогобицького МРУЮ вищевказане нерухоме майно, яке реалізувалось в порядку примусового виконання судових рішень.

У відповідності до цих вимог, позивачем кошти ОСОБА_7 у розмірі 20 000,00 доларів США безпосередньо у його присутності та присутності ОСОБА_4, 03.04.2016 року були надані ОСОБА_6, що підтверджено його розпискою.

В подальшому, ОСОБА_3 взяла участь у відкритих торгах влаштованих ВДВС Дрогобицького МРУЮ, але не змогла придбати на них нежитлову будівлю по вулиці Солоний Ставок, 15 у місті Дрогобич.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 18 вересня 2015 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики на підставі розписки від 03 квітня 2014 року.

Вищевказане судове рішення було залишене без змін Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 січня 2016 року, яка набрала законної сили.

В свою чергу, коли позивач звернувся до ОСОБА_6М з проханням повернути йому отримані ним гроші у розмірі 20 000,00 доларів США, оскільки протягом двох років останній взятих на себе письмових зобов'язань не виконав, відповідач грошових коштів ОСОБА_1 не повернув мотивуючу тим, що ОСОБА_7 загинув, а тому просить суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_6 борг за договором позики в розмірі 20000 дол. США, що станом на день подачі позову до суду, згідно ставок НБУ еквівалентно 502473,84 грн. та судові витрати.

Позивач в судове засідання не зявився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задоволити.

Відповідач та треті особи двічі в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про слухання справи по останніх відомих місцях проживання, про що свідчать поштові повідомлення. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача та третіх осіб не поважною, провівши заочний розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Тому власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а лише конкретно визначеним законом способом захисту свого права. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений гл. 3 зокрема ст. 16 ЦК України, а інші способи визначаються спеціальними законами, які регулюють конкретні цивільні правовідносини.

Так в судовому засіданні встановлено, що03 квітня 2014 у місті Дрогобич, Львівської області між ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було досягнуто взаємної згоди про те, що за кошти надані ОСОБА_7 буде придбано нежитлову будівлю по вулиці Солоний Ставок, 15 у місті Дрогобичі, при цьому право власності на 1/3 частину буде оформлене на ОСОБА_4

На підтвердження цієї домовленості між дочкою ОСОБА_7 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_4 20000 доларів США та зобовязувався зробити ОСОБА_4 співвласником 1/3 частини будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Солоний Ставок, 15, про що була складена розписка.

Разом з тим 03.04.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено ще один договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_6 20000 доларів США та зобовязувався придбати через цивільну дружину ОСОБА_3 нежитлову будівлю по вулиці Солоний Ставок, 15 у місті Дрогобичі, крім того співвласником 1/3 частини даної будівлі повинна була бути ОСОБА_4

В подальшому, ОСОБА_3 взяла участь у відкритих торгах влаштованих ВДВС Дрогобицького МРУЮ, але не змогла придбати на них нежитлову будівлю по вулиці Солоний Ставок, 15 у місті Дрогобич.

Разом з тим, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 відомості про право власності на майно відсутні, що стверджує той факт, що вона не є співвласником 1/3 частини будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Солоний Ставок, 15.

Як наслідок, ОСОБА_4 звернулася з позовом до суду про стягнення грошових коштів за договором позики на підставі розписки від 03 квітня 2014 року з ОСОБА_1, який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 18 вересня 2015 року було частково задоволено.

Вищевказане судове рішення було залишене без змін Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 січня 2016 року, яка набрала законної сили.

В свою чергу позивач звернувся до ОСОБА_6М з проханням повернути йому отримані ним гроші у розмірі 20 000,00 доларів США, оскільки протягом двох років останній взятих на себе письмових зобов'язань не виконав, грошових коштів ОСОБА_1 не повернув мотивуючу тим, що ОСОБА_7 загинув.

Беззаперечно судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобовязання, які викладені у розписці не виконав, грошові кошти не повернув.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, на підтвердження укладення договору позики може бути представлена розписка позичальника про передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні вказаний строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), що були йому передані позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до розяснень, викладених у Правовому висновку Верховного Суду України про стягнення боргу за договором позики від 18 вересня 2013 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і, залежно, від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки в суді знайшов підтвердження той факт, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором позики, права позивача порушені невиконанням зобов'язання, а тому підлягають судовому захисту.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 5024,74 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 борг в сумі 20000 доларів США, що становить 502473,84 гривень (пятсот дві тисячі чотириста сімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки) згідно курсу НБУ станом на 24.05.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 5024,74 гривні сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Хомик А.П.