Ухвала суду № 62157953, 21.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/998/16-ц Провадження № 22-ц/772/3133/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 59Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Нікушина В.П.

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Крижопільського районного відділу державної виконавчої служби, Державного підприємства «СЕТАМ», суб?єкта підприємницької діяльності незалежного оцінювача ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_5, про визнання звіту та електронних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення електронних торгів,

встановила:

У липні 2016 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25 червня 2016 року були проведені електронні торги з реалізації належного їй на праві власності комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: вул. Радянська, 13-а в смт. Крижопіль Вінницької області.

Зазначила, що під час проведення торгів та реалізації вказаного майна було порушено норми чинного законодавства, а саме Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про іпотеку», зокрема, у звіті про оцінку майна відсутні підстави її проведення, при проведенні оцінки суб?єктом оціночної діяльності не проведено огляду майна боржника, у виконавчому провадженні двічі проведено оцінку арештованого майна, однак за результатами проведення оцінки майна 21 березня 2016 року його вартість визначена в розмірі, вдвічі меншому від того, що значився в попередньому звіті. В заявці на реалізацію комплексу будівель і споруд державним виконавцем не були внесені усі необхідні відомості, внаслідок чого учасники торгів не мали повної інформації про лот. Майно, яке було об?єктом продажу з електронних торгів є предметом іпотеки, а тому його реалізація повинна була проводитися з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку». Організатором торгів було порушено порядок реалізації предмета іпотеки, не опубліковано повідомлення про проведення електронних торгів, не було повідомлено іпотекодавця про їх проведення та не надіслано протокол про проведення торгів, не враховано наявність іншого майна у боржника.

Вважаючи вказані прилюдні торги незаконними та такими, що проведені з грубим порушенням норм законодавства, позивач просила визнати недійсним та скасувати звіт №38/16 від 21 березня 2016 року про незалежну оцінку вартості вказаного нерухомого майна, визнати електронні торги з реалізації арештованого майна недійсними та скасувати протокол про їх проведення.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити з наведених в позовній заяві підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник Крижопільського районного відділу ДВС ОСОБА_6, представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7, ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ДП «СЕТАМ» ОСОБА_8 у судове засідання не з?явився, в поданому запереченні на апеляційну скаргу просив розглянути справу у його відсутність, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

СПД ОСОБА_4 в судове засідання не з?явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що електронні торги з продажу зазначеного нерухомого майна проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, судом не встановлено факту порушень прав та законних інтересів позивача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено, що 21 лютого 2014 року відділом ДВС Крижопільського РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 134/943/13-ц, виданого Крижопільським районним судом Вінницької області 15 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 757490, 72 грн.

16 січня 2015 року державним виконавцем накладено арешт на на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: вул. Радянська, 13-а в смт. Крижопіль, Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_3

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, за замовленням відділу ДВС Крижопільського РУЮ, проведено оцінку вказаного нерухомого майна та 14 квітня 2015 року складено звіт № 45/15 про незалежну оцінку «імовірної» ринкової вартості. Визначено «імовірну» ринкову вартість спірного майна в сумі 509 580 грн. (а.с. 8-19).

19 травня 2015 року відділом ДВС Крижопільського РУЮ до Вінницької філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було направлено заявку на реалізацію арештованого майна, проте торги не відбулися (а.с. 48).

23 лютого 2016 року постановою відділу ДВС Крижопільського РУЮ оцінювачем у виконавчому провадженні з виконання вищевказаного виконавчого листа повторно призначено ОСОБА_4 та зобов?язано останню надати письмовий висновок з питань початкової ринкової вартості описаного майна.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку «імовірної» ринкової вартості майна № 38/16 від 21 березня 2016 року «імовірна» ринкова вартість (початкова ціна при примусовій реалізації) комплексу будівель і споруд складає 248060 грн.

Копія зазначеного звіту про вартість майна була надіслана державним виконавцем на адресу ОСОБА_3 рекомендованим листом та отримана нею 30 березня 2016 року (а.с. 126).

25 травня 2016 року Крижопільським районним відділом ДВС до Вінницької філії ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України було направлено заявку на реалізацію арештованого майна (а.с. 85).

Електронні торги, які проводилися ДП «СЕТАМ» з 23 до 25 червня 2016 року визнано такими, що відбулися та по завершенню яких складено Протокол № 178233.

Переможцем зазначених торгів визнано Учасника 1 ОСОБА_5, який придбав вказане нерухоме майно за ціною, яка відповідала стартовій ціні лота, а саме 248060 грн.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, пятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у звязку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити наявність порушень норм законодавства при проведенні прилюдних (електронних) торгів, які могли вплинути на результат торгів, а також порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту - визнання прилюдних торгів недійсними (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 у справі 6-323цс16).

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів (якими є електронні торги) дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 2427, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право на оскарження звіту суб?єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п?ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що дії, які свідчать про порушення вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Тобто, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною в постанові по справі № 3-112гс14 від 23 вересня 2014 року.

Пунком 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 передбачено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби.

Організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про про електронні торги) на підставі отриманої ним заявки. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, що підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями.

В поданій заяві позивач, з посиланням на п. 7 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, вказує на те, що в заявці на реалізацію комплексу будівель і споруд державним виконавцем не були внесені усі необхідні відомості, внаслідок чого учасники торгів не мали повної інформації про лот.

ОСОБА_5 даний пункт містить вимоги до зазначення додаткової інформації у випадку реалізації єдиного (цілісного) майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу, тоді як спірне нерухоме майно є комплексом будівель і споруд, а тому зазначення додаткової інформації не вимагається.

Разом з тим, заявник зазначає, що спірне майно є предметом іпотеки, а тому його реалізація повинна була здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених п. 3 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 та Законом України «Про іпотеку. Також вказує, що державним виконавцем порушено положення п. 5 ст 52 Закону України «Про виконавче провадження», яким визначено право боржника в разі наявності іншого майна, на вибір майна, на яке можна звернути стягнення.

Главою 4 цього ЗУ «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Нормами ст. ст. 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною восьмою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. ст. 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження». Порядок проведення прилюдних торгів щодо реалізації арештованого майна, переданого в іпотеку, визначається також Законом України «Про іпотеку».

Разом з тим, п. 3 розділу VII Порядку визначено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 04 лютого 2015 року № 6-238цс14, 28 січня 2015 року № 6-199цс14 та 26 листопада 2014 року № 6-174цс14.

З матеріалів справи слідує, що виконавчий лист № 134/943/13-ц, видано Крижопільським районним судом Вінницької області 15 листопада 2013 року на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 757490,72 грн.

15 лютого 2016 року державним виконавцем складено акт опису і арешту майна, а саме: комплексу будівель і споруд за адресою вул. Радянська, 13-а в смт. Крижопіль Вінницької області (а.с. 46-47).

25 травня 2016 року Крижопільським районним відділом ДВС направлена заявка на реалізацію арештованого майна ВП № 42203857, зокрема єдиного (цілісного) майнового комплексу будівель та споруд по вул. Радянській, 13-а в смт. Крижопіль Вінницької області (а.с. 85).

Отже, арештоване майно, комплекс будівель та споруд (за номером лоту 151941), переданий державною виконавчою службою організатору торгів, не як предмет іпотеки.

Колегія суддів критично оцінює посилання позивача на те, що спірне майно повинно бути реалізоване як предмет іпотеки, оскільки для такої реалізації передбачається ряд умов, за яких державний виконавець може передати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов?язань.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи представник відповідача зазначив, що на майно, яке знаходиться за адресою вул. Карла Маркса, 67 в смт. Крижопіль Вінницької області, 12 квітня 2007 року року приватним нотаріусом ОСОБА_9 зареєстровано обтяження у вигляді іпотеки, однак рішення, що було підставою для його накладення виконано, а тому у відповідності до ст. 17 Заклну України «Про іпотеку» іпотека є припиненою.

При цьому, представник ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_7 підтвердив, що зобов?язання за договором, по якому було передано в іпотеку спірний майновий комплекс, виконано, однак з невідомих йому причин обтяження знято не було.

Отже, це ще раз підтверджує, що з електронних торгів було продано арештоване майно.

Позивач також вказала, що крім описаного комплексу будівель і споруд, їй належить й інше майно.

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, на ОСОБА_10 зареєстровано, зокрема, 2/3 квартири № 1 по вул. Щорса в м. Ржищів, Київської області та житловий будинок № 26 по вул. Зарічній в с. Журкевичі, Олевського району, Житомирської області, однак вказані об?єкти нерухомого майна належать іншим особам, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі РНОКПП) яких не ідентичний з РНОКПП позивача.

Аналізуючи доводи позивача з приводу невідповідності процедури електронних торгів вимогам закону через неповідомлення боржника про проведення торгів слід зазначити наступне.

Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, як зазначається в правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс12, при вирішенні справ про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановлювати такі факти: чи мало місце порушення норм при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів. При цьому суд зазначає, що підставою для визнання електронних торгів недійсними є одночасна наявність двох факторів: порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною другою статті 59 ЦПК встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_3 не надала доказів того, що електронні торги з реалізації спірного майна були проведені з порушенням чинного законодавства, вказані нею порушення вплинули на результат їх проведення, чи мало місце порушення її прав і законних інтересів, а також, що вартість реалізованого майна занижена вдвічі та доказів того, що вартість спірного майна більша за вартість його реалізації.

При цьому жодних дій державного виконавця, під час проведення виконавчих дій, позивачем оскаржено не було. Доказів того, що позивач не ознайомлений з результатами оцінки спірного нерухомого майна, остання не надала, хоча саме на неї як позивача покладено обовязок, довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницькоїї області від 06 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_11

Судді: /підпис/ ОСОБА_12

/підпис/ ОСОБА_13

З оригіналом вірно: