Рішення № 62155865, 11.10.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9940/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі :

судді Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання Дякович О.О.

за участю представника позивача-відповідача ОСОБА_1

представників відповідача-позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача-позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання розписки безгрошовим зобовязанням,

встановив:

В травні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, в обґрунтування якого вказала, що 15.12.2014 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір позики, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою про отримання в борг 250000грн. оскільки в розписці не зазначено строку повернення коштів, то в квітні 2015 року позивач звернулась до відповідача із листом про повернення позики, проте відповідач позику не повернув, у звязку з чим позивач звернулась до суду із позовом стягнення боргу за договором позики в сумі 250000грн.

В червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 із зустрічним позовом про визнання розписки безгрошовим зобовязанням внаслідок неукладення договору позики, в обґрунтування якого вказав, що текст розписки ставить під сумнів передачу йому грошових коштів, фактично ніяких коштів від ОСОБА_5 не отримував.

Ухвалою суду від 10.06.2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

27.07.2015 року ОСОБА_5 подала письмову заяву про зміну підстави позову, в обґрунтування якої вказала, що ОСОБА_4 отримав від неї грошові кошти в сумі 250000грн. безпідставно, між нею та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, у звязку з чим на підставі ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача 250000грн. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача позовні вимоги первісного позову підтримав та просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представники відповідача-позивача в судовому засіданні вимоги первісного позову не визнали, вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

15 грудня 2014 року ОСОБА_4 власноручно написана розписка, за змістом якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 суму 250000грн., що еквівалентно 21186 доларів США за наступні обєкти: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 182825, який знаходиться в с. Чабанівка, вул. Перштравнева, 19, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 182826, яка знаходиться за адресою с. Чабанівка, вул. Першотравнева, житловий будинок за адресою вул. Першотравнева, 19, інвентарний номер 9860089, реєстровий номер 1-70, загальною площею 56 кв.м., крім цього зазначено, що до розписки додано договір купівлі-продажу будинку від 15.02.2006р. за номером 3-613, технічний паспорт.

В цей же день, 15.12.2014 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на представлення своїх інтересів, в т.ч. з правом продажу нерухомого майна, терміном на двадцять років.

12.01.2015 року ОСОБА_4 припинив дію вказаної довіреності.

09.04.2015 року ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_4 із листом-вимогою про повернення 250000грн., згідно договору позики.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_5 надала пояснення, вказавши, що домовилась про купівлю у ОСОБА_4 земельної ділянки та будинку, що розташовані в с. Чабанівка Камянець-Подільського району, та отримала від відповідача 15.12.2014 року два державні акти на земельну ділянку, технічний паспорт та договір купівлі-продажу житлового будинку. З метою подальшого оформлення купівлі-продажу вказаних обєктів ОСОБА_4 надав їй генеральну довіреність, проте в подальшому ОСОБА_4 довіреність скасував, а кошти не повернув, що зумовило звернення ОСОБА_5 до суду. Також ОСОБА_5 пояснила, що державні акти, договір купівлі-продажу та технічний паспорт, вказані в розписці повернула матері ОСОБА_4, ОСОБА_3

Так, ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України в постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, вимога ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів безпідставна, не підтверджується жодним доказом, правовідносини між сторонами мали договірні відносини, тому застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин є неможливим.

Також судом враховано, що згідно висновку судово-почеркознавчої та судово-авторознавчої експертиз від 30.06.2016 року № 18339/18340/15-32 текст розписки від 15.12.2014 року від імені ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_5 грошових коштів у сімі 250000грн. складено автором (ОСОБА_4М.) не самостійно, а за участю іншої особи шляхом диктування, цей текст складено в незвичайному психофізіологічному стані деякої емоційної напруги, яка може бути наслідком хвилювання, стресу, психологічного тиску тощо.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання розписки безгрошовим зобовязанням, то судом враховано, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) заміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Проте як вбачається із заяви ОСОБА_5 про зміну підстави позову, між нею та ОСОБА_4 договір позики не укладався, крім цього зі змісту розписки від 15.12.2014 року у ОСОБА_4 не виникло зобовязаня повернути гроші.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-59, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16,1051, 1212 ЦК України, суд -

вирішив :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання розписки безгрошовим зобовязанням відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Хмельницький міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: