Рішення № 62146317, 19.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5291/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «ЖАН», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ЖАН» - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року,

встановила:

У червні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «ЖАН», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11216881000, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в розмірі 193000 доларів США грн. на строк до 18.09.2018 року із сплатою 11,2% річних за користування кредитом.

В якості забезпечення кредиту між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачами ОСОБА_4, ТОВ «ЖАН», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були укладені окремі договори поруки, згідно умов яких поручителі поручаються перед кредитором за виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 11216881000 від 18.09.2007 року.

Відповідальність поручителів настає у випадку невиконання боржником зобовязань за договором. Поручителі і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права - вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобовязаннях, та АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник належним чином свої обовязки не виконує, тому станом на 29.04.2013 року виникла заборгованість перед позивачем, яка складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі - 1416852,61 грн., з яких прострочена заборгованість складає - 427241,92 грн.; суми заборгованості по відсоткам в розмірі - 478007,78 грн., з яких прострочена заборгованість складає - 261297,24 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» було задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «ЖАН», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11216881000 від 18.09.2007 року у розмірі 1894860 (один мільйон вісімсот девяносто чотири тисячі вісімсот шістдесят) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.

Стягнуто пропорційно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «ЖАН» судовий збір у розмірі 3441 грн.

Вказане судове рішення оскаржують в апеляційному порядку ОСОБА_3, ТОВ «ЖАН» через представника ОСОБА_10 та ОСОБА_9

В скаргах ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг та заперечень на них, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Таким чином при вирішенні справи суд повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою зясування наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної форми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Вказаним нормам закону судове рішення у повної мірі не відповідає.

Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «ЖАН», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Проте повністю погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Апеляційним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 18 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11216881000, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 193 000 доларів США терміном до 18 вересня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,2 % річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором 18 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено окремі договори поруки із: ОСОБА_5 № 142037, ОСОБА_6 № 142038, ОСОБА_4 № 142039, ОСОБА_11 № 142040, ОСОБА_8 № 142062, ОСОБА_9 № 142064, ТОВ «Жан» № 142065.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором (т.1 а.с. 59-61, т.2 а.с. 19-45).

У березні 2013 року банк направив позичальнику та усім поручителям досудові вимоги про необхідність погашення заборгованості, в яких одночасно повідомив про укладення 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором (т.1 а.с. 41-54).

Позичальник належним чином свої обовязки не виконує, у звязку з чим станом на 29.04.2013 року перед позивачем виникла заборгованість.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 29 квітня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 1 894 860 грн. 38 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 1 416 852 грн. 61 коп., у тому числі прострочена - 427 241 грн 92 коп.; заборгованість за процентами 478 грн. 78 коп., у тому числі прострочена - 261 297 грн. 24 коп., який представниками апелянтів в судовому засіданні належними та допустимими доказами не спростований.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору, при настанні подій, що впливають на здатність або бажання виконання позичальником зобовязань за договором, зокрема, погіршення фінансового стану позичальника (під погіршенням фінансового стану позичальника сторони, в тому числі розуміють невиконання або прострочення виконання позичальником грошових зобовязань перед банком, передбачених цим договором, а також будь-якими іншими угодами, що укладені або будуть укладені в майбутньому між сторонами), банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього договору.

Згідно п. 8.1 кредитного договору, у випадку порушення зобовязання позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором, на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищені проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми боргу збільшеної на 12,5%. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу - (дня сплати ануїтетного платежу).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Статтею ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин, всупереч твердженню апеляційних скарг, позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Одночасно неможливо погодитись з висновками суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ «ЖАН» на користь банку заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 3 ст. 554 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що між банком та кожним поручителем були укладені окремі договори поруки: 1) з ОСОБА_4 - № 142039 (т.1 а.с.26 27); 2) з ОСОБА_5 - № 142037 (т.1 а.с.34 35); 3) з ОСОБА_6 № 142038 (т.1 а.с.36 37); 4) з ОСОБА_7 - № 142040 (т.1 а.с.38 39); 5) з ОСОБА_8 - № 142062 (т.1 а.с.28 29); 6) з ОСОБА_9 - № 142064 (т.1 а.с.30 31); 7) з ТОВ «ЖАН» - № 142065 (т.1 а.с.32 33).

Згідно п. 1.4 кожного договору поруки відповідальність кожного з вказаних поручителів є солідарною тільки з відповідальністю позичальника ОСОБА_3

Договору поруки між вказаними поручителями та банком, за яким вказані поручителі спільно дали поруку за виконання обовязків позичальником - ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутній.

Задовольняючи позов та стягуючи з поручителів в солідарному порядку кошти, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з кожним поручителем укладено окремий договір поруки, вони не є солідарними боржниками між собою. Тому, кожен з них несе солідарну відповідальність тільки з боржником.

Крім того, відповідно до розяснень, які містяться в п. п. 17, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в резолютивній частині рішення в обовязковому порядку має зазначатись крім загального розміру боргу, всі його складові що підлягають стягненню, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не виконано.

При цьому, вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду та розглянув по суті позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ЖАН» про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-745цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 205 ЦПК України, було розглянуто спір, який виник між юридичними особами ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЖАН» про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Відповідно до ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_3, ТОВ «ЖАН» на порушення порядку заміни кредитора, які полягають в тому, що позичальнику не було направлено спільного повідомлення попереднього та нового кредитора, виникнення прострочення з боку кредитора, у звязку з чим збільшився обсяг відповідальності поручителя, припинення поруки, не засновані на положеннях ст. ст. 512 518 ЦК України, а тому є необґрунтованими. Доказів сплати боргу попередньому кредитору не надано. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-якій час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України. Крім того, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обовязку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредиторові і таке виконання зобовязання є належним.

Доводи про ненадання виписки про рух коштів у ПАТ «УкрСиббанку», що не спростувало твердження ОСОБА_3 про погашення боргу, спростовується наявними у справі розрахунком заборгованості, випискою про рахунку, квитанціями про перерахування коштів на погашення кредиту, випискою по кредитному договору (т.1 а.с. 143 144, 145 145 зворотня сторона, 212 214, т.2, а.с. 3 11, 46).

Щодо доводів ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого повністю покрила заборгованість за кредитним договором, необхідно зазначити наступне.

Представник банку в судовому засіданні зазначив, що відповідно до іпотечного договору від 18.09.2007 року, копія якого додано до заперечень (т.2 а.с. 12 - 17), вказаним договором було забезпечено виконання іншого кредитного договору з ОСОБА_3, а саме - № 11218697000 від 18.09.2007 року, а не кредитного договору № 11216881000 від 18.09.2007 року. Відомості щодо зарахування коштів від продажу іпотечного майна на погашення заборгованості за кредитним договором № 11216881000 від 18.09.2007 року у банку відсутні. Апелянти на підтвердження вказаних доводів не надали суду жодного доказу щодо звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11216881000 від 18.09.2007 року.

Доводи щодо неврахування банком сплаченої ОСОБА_3 суми за квитанцією № 288 від 02.11.2010 року (т.1 а.с. 115) спростовуються випискою про кредитному договору, згідно якої вказана сума була зарахована в рахунок погашення боргу (т. 2 а.с. 7).

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів апелянтом не надано.

Наявний у справі розрахунок боргу, який містить відомості щодо помісячної заборгованості (т. 1 а.с. 143 - 144, т. 2, а.с. 46), колегію суддів перевірений, визнаний правильним та апелянтами не спростований. Доводів в чому конкретно полягає неправильність визначення заборгованості (по її складовим частинам), крім посилання на неврахування сплачених сум, що не відповідає дійсності, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки, зокрема, щодо надання доказів на підтвердження своїх заперечень (ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 131 ЦПК України передбачено, що сторони зобовязані надати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводилося, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням цих вимог, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Для осіб, які зловживають своїми процесуальними правами і обовязками, наступають відповідні негативні наслідки.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_9 на те, що вона не знала про судове засідання спростовуються матеріалами справи.

Частиною 3 ст. 309 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово направляв поштою ОСОБА_9 судові повістки, які поверталися з приміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 122, 125, 134, 135, 155, 167, 174, 180). Проте, обізнаність ОСОБА_9 про розгляд даної справи підтверджується наданням останньою суду письмових заперечень на позов (т. 1 а.с. 95 - 97), зустрічного позову про визнання договорів поруки припиненими (т. 1 а.с. 191 - 203). Вказаний зустрічний позов ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 року був повернутий. В запереченнях ОСОБА_9 на позов викладені такі ж самі доводи, як у запереченнях інших відповідачів по справі, які враховані судом при ухвалені рішення.

Доводи ОСОБА_9 про те, що вона не підписувала договір поруки, не приймаються до уваги, оскільки вказані обставини не були предметом доказування в суді першої інстанції (ст. 179 ЦПК України).

У випадку визнання договору поруки припиненим, або ухвалення відповідного судового рішення за кримінальним провадженням № 12015100060002527 від 09.04.2015 року по факту підроблення підпису ОСОБА_9 на договорі поруки № 142064 від 18.09.2007 року, остання не позбавлена можливості у разі доведеності звернутися до суду із заявою про перегляд рішення суду у звязку з нововиявленими обставинами.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору в частині визначення порядку стягнення коштів, складових частин боргу, вирішення спору між юридичними особами ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЖАН», рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Провадження за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ЖАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід закрити.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, у звязку із відсутністю підстав для звільнення апелянтів від сплати судового збору, необхідно стягнути з них в дохід держави судовий збір, який не було сплачено під час подання апеляційних скарг, у загальній сумі 1 720,50 грн., тобто по 573 (пятсот сімдесят три) грн. 50 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ЖАН» - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю «ЖАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за укладеним 18 вересня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 кредитним договором № 11216881000 станом на 29 квітня 2013 року на загальну суму 237 064 (двісті тридцять сім тисяч шістдесят чотири) долара 98 центів США, що за курсом НБУ 7,993 грн. за один долар США становить 1 894 860 (один мільйон вісімсот девяносто чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 39 коп. і складається з: - заборгованості за кредитом 177 261 (сто сімдесят сім тисяч двісті шістдесят один) долар 68 центів США, що за курсом НБУ 7,993 грн. за один долар США становить 1 416 852 (один мільйон чотириста шістнадцять тисяч вісімсот пятдесят дві) грн. 61 коп.; - заборгованість за відсотками 59 803 (пятдесят девять тисяч вісімсот три) долара 30 центів США, що за курсом НБУ 7,993 грн. за один долар США становить 478 007 (чотириста сімдесят вісім тисяч сім) грн. 78 коп.: 1) солідарно з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_2) за договором поруки № 142039 від 18 вересня 2007 року; 2) солідарно з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_3) за договором поруки № 142037 від 18 вересня 2007 року; 3) солідарно з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_4) за договором поруки № 142038 від 18 вересня 2007 року; 4) солідарно з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_5) за договором поруки № 142040 від 18 вересня 2007 року; 5) солідарно з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_8 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_6) за договором поруки № 142062 від 18 вересня 2007 року; 6) солідарно з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_9 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_7) за договором поруки № 142064 від 18 вересня 2007 року.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_5 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_3), ОСОБА_6 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_4), ОСОБА_7 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_5), ОСОБА_8 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_6), ОСОБА_9 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_7) судовий збір на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у загальній сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп., тобто - по 430 (чотириста тридцять) грн. 13 коп. з кожного.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_9 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_7) судовий збір в дохід держави у загальній сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп., тобто - по 573 (пятсот сімдесят три) грн. 50 коп. з кожного.

Провадження за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_12