Ухвала суду № 62134159, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/12891/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Шумейко О.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі по тексту - ПАТ «Універсал Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL5679 від 20 червня 2008 року, що виникла за період з 20 червня 2008 року по 29 квітня 2015 року, а саме: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 47440,80 доларів США, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у сумі 4 110,17 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» судовий збір у сумі 3 654,00 грн. в рівних частках.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі. Зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір не містить інформації про сукупну вартість кредиту, що є грубим порушенням прав споживача кредитних послуг. Крім того, умови кредитного договору є несправедливими згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування на рахунок ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 52 000,00 доларів США. Звертає увагу, що розмір заборгованості не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених в ній підстав.

ОСОБА_7 в інтересах ПАТ «Універсал Банк» проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала, що спір вирішений судом правильно.

Особисто ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2 забезпечила явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» (банк), та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL5679, відповідно до якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 52000 доларів США, у порядку і на умовах, визначених у цьому договорі. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.

20 червня 2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № BL5679/К-1, за умовами якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі 52000 доларів США, цільове призначення кредиту - поточні потреби. Строк кредитування встановлений до 01 червня 2028 року (а.с.19-20).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди за користування кредитними коштами в межах встановленого строку кредитування встановлюється процента ставка в розмірі 15,25 % річних (базова процентна ставка). За користування кредитними коштами понад терміни погашення, встановлені в Графіку погашення кредиту, процента ставка встановлюється в розмірі 30,5% річних (підвищена процентна ставка).

Згідно з п. 3.3 додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг позичальник сплачує банку винагороду за надання кредиту у розмірі 1,5% від суми кредиту.

За умовами п. 3.4. додаткової угоди у разі часткового або повного погашення кредиту, позичальник сплачує банку винагороду у розмірі 1% від суми дострокового погашення не пізніше дати дострокового погашення.

У додатку № 2 до додаткової угоди встановлено, що банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (а.с.21).

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеному в додатку №1 додаткової угоди № BL5679/К-1 шляхом сплати щомісячних платежів (а.с.22-26).

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 20 червня 2008 року № BL5679, 20 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № BL5679 (а.с.27-29).

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобовязання, 27 травня 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яка відповідно до наданих суду розрахунків станом на 29 квітня 2015 року становить 51550,97 доларів США, з яких: заборгованість по сумі кредиту - 47440,80 доларів США, у тому числі прострочена заборгованість по кредиту - 540,52 доларів США, проценти за користування кредитом - 4066,42 доларів США, підвищені проценти за користування кредитом - 43,75 доларів США (а.с.31-33).

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійними Генеральний договір про надання кредитних послуг від 20 червня 2008 року № BL5679 та додаткову угоду до нього від 20 червня 2008 року № BL5679/К-1, договір поруки від 20 червня 2008 року № BL5679, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, та договір іпотеки від 20 червня 2008 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, та зобов'язати відповідача зарахувати сплачені позивачем кошти в рахунок погашення тіла кредиту без виплати відсотків. В обґрунтування зустрічного позову посилалася на те, що генеральний договір про надання кредитних послуг від 20 червня 2008 року № BL5679 та додаткова угода від 20 червня 2008 року до нього містять положення, які є несправедливими та такими, що не відповідають ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Оспорюваним договором кредиту встановлені платежі, що передбачають зміни у витратах за договором, такі умови суперечать затвердженому сторонами графіку погашення кредиту, правила зміни відсоткової ставки є дискримінаційними стосовно позичальника. Умови оспорюваного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, який спричинює погіршення становища споживача.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнив позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинної на час укладення оспорюваного правочину, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

За приписами ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити, зокрема, розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

У статтях 18 і 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Пунктом 7.4 генерального договору про надання кредитних послуг передбачено, що позичальник підтвердив, що до укладення ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у банку, а саме: найменування та місцезнаходження банка, умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, а також попереджений банком про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе позичальник, йому надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості позичальника за кредитом та процентами за користування ним.

У додатку № 1 до додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг сторонами погоджено Графік погашення кредиту, в якому визначено орієнтовну сукупну вартість кредиту. Такий графік був підписаний позичальником.

Також за умовами п.п. 3.3, 3.4 додаткової угоди до генерального договору передбачена сплата позичальником винагороди за надання кредиту та дострокове погашення кредиту. На час вчинення оспорюваного правочину положення закону не містили заборони для банків встановлювати додаткову плату, винагороду, пов'язані з надання фінансових послуг.

Підписуючи договір, позичальник погодилася з розміром процентів за користування кредитними коштами, встановленими у договорі.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

ОСОБА_2 не довела того, що умови кредитного договору, зокрема, щодо визначення підвищеної процентної ставки та винагороди за надання кредиту та дострокове погашення кредиту, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 Посилання ОСОБА_2 на несправедливість умов договору є безпідставними та не ґрунтуються на Законі.

Відповідно, установивши, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує зобов'язання за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL5679 від 20 червня 2008 року, суд першої інстанції, виходячи з положень ст. ст. 553, 554, 1050, 1054 ЦК України, дійшов правильного висновку про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованості.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги на відсутність належних доказів надання їй кредиту, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи міститься виписка з рахунку, з якої вбачається, що 20 червня 2008 року ПАТ «Універсал Банк» було перераховано на рахунок позичальника кредитні кошти у загальній сумі 52000 доларів США трьома траншами (а. с. 34). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 сплачувала заборгованість за кредитним договором, а в квітні та травні 2015 року зверталася до ПАТ «Універсал Банк» про здійснення реструктуризації заборгованості шляхом зміни валюти кредитування на гривню (а. с. 30-33, 89-92).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль