Ухвала суду № 62133458, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/14405/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) форми «Р» від 24.12.2013 року № 0008861703 яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 294879,13 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч . 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Між фізичною особою ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/137951/3163/82 від 09.10.2007 року, за яким банк надавав ОСОБА_4 кредит у розмірі 186500,00 дол. USD на 120 місяців, під 15.50% річних. Пунктом 10.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0.5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

24.04.2012 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» складено протокол, в якому зазначено, що загальна сума простроченої заборгованості складає 375376,11 дол. USD, в тому числі: прострочена сума кредиту - 170815,44 дол. USD, прострочені проценти за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року - 67165,80 дол. USD, пеня - 137394,87 дол. USD. Додатковою угодою від 17.08.2012 року № 014/137951/3163/82/5 укладеною між ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було змінено валюту по кредитному договору №014/137951/3163/82 від 09.10.2007 року, а саме: замість долара USA погоджено рахувати суму заборгованості за кредитом у гривнях.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт № 855/1703/2360318812 від 08.11.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_4 (рнокпн НОМЕР_2) який протягом 2012 року отримував дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб».

Згідно акту перевірки, 02.09.2013 року ПAT «Райфайзен Банк Аваль» листом повідомило відповідача про те, що ОСОБА_4, у 2012 році було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором, зазначене прощення здійснювалось з повідомленням боржника якому було роз'яснено, що відповідно до абз. «д» пп. 167.2.17 п. 167.2 ст. 167 ПК України, на боржника покладено обов'язок щодо самостійного декларування отриманого доходу шляхом подання річної декларації зі сплатою відповідного податкового зобов'язання. Встановлено, що 30.07.2012 року банком було повідомлено позивача про анулювання пені за кредитним договором у розмірі 1388128,88 грн.

У вищезазначеному акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог: пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. в п. 176.1 ст.176 ПК України у результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2012 рік та абзацу «д» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 ПК України в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 235767,31 грн., а саме встановлено, що фізична особа ОСОБА_4 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік не подавав, дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості в розмірі 1388128,88 грн., не задекларував та податок на доходи фізичних осіб до 1 серпня 2013 року до бюджету не сплатив.

За результатами виявлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 24.12.2013 року № 0008861703 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі за основним платежем - 235767,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59111,82 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

При цьому, відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису, сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Таким чином, наведеними нормами податкового законодавства прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку у разі наявності двох обставин - повідомлення боржника банком у встановленому законом порядку та включення банком суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За змістом ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Отже, з метою правильного вирішення даної справи підлягають встановленню та дослідженню обставини справи щодо наявності у позивача обов'язку подання річної декларації та, відповідно, щодо відображення у ній доходів на підставі абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивували свої рішення тим, що кредитором повідомлено боржника про анулювання (прощеного) боргу, а тому такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Тобто, сума заборгованості ОСОБА_4 по кредитному договору, яка була анульована ПAT «Райфайзен Банк Аваль», визначається як сума отриманого додаткового блага.

Дійшовши вищевказаного висновку, суди попередніх інстанцій покликались на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі № 757/20671/13-ц, в якому встановлено певні обставини та у мотивувальній частині вказано, що дії ПAT «Райфайзен Банк Аваль» по анулюванню суми боргу за кредитним договором відносно ОСОБА_4 є правомірними, встановлено, що банк виконав свій обов'язок відносно повідомлення боржника про таке списання боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено чи рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.12.2013 року у справі № 757/20671/13-ц набрало законної сили, чи оскаржувалось таке у встановленому законом порядку, які рішення прийняті за результатами такого оскарження, оскільки на його копії міститься відмітка про не набрання таким законної сили (а.с. 15).

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджувалось рішення ПAT «Райфайзен Банк Аваль» про прощення позивачу суми заборгованості по кредитному договору, копія відсутня в матеріалах справи, оригінал не оглядався в судових засіданнях.

З метою встановлення наявності у позивача обов'язку щодо декларування та сплати податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у випадку, передбаченому абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, судам попередніх інстанцій необхідно належним чином дослідити фактичні обставини щодо нарахування кредитором (банком) позивачу пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 014/137951/3163/82, належне чи неналежне повідомлення кредитором позивача (як боржника) про анулювання боргу, а також включення кредитором (банком) анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень ст. 159 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі № 804/5713/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

Ю.І. Цвіркун