Постанова № 62121057, 17.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа№ 910/1962/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі Матюхін І.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Махиніч Н.В.;

від відповідача: Радзівіл С.Г.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"ЗЕРНО.УА"

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

від 15.09.2016 року (суддя Бондарчук В.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

"ЗЕРНО.УА"

про відстрочку та розстрочку виконання рішення

Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 р.

у справі № 910/1962/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна

продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"ЗЕРНО.УА"

про стягнення 21 638 772, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1962/16 - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 15.09.2016 року, товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить розстрочити на 24 (двадцять чотири) місяці виконання рішення у справі №9910/1962/16, починаючи виплати із 01 серпня 2018 року і по 31 липня 2020 року включно. Зупинити виконання наказу Господарського суду м. Києва від 29.08.2016 р. у справі №910/1962/16 до набуття чинності рішення апеляційної інстанції по розгляду цієї апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Калатай Н.Ф., Мальченко А.О.

04.10.2016 р. представник відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав доповнення до апеляційної скарги.

11.10.2016 р. представник позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 11.10.2016 р. представники сторін з'явились.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник відповідача подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Колегія суддів задовольнила подане клопотання у повному обсязі. Строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів. У розгляді справи було оголошено перерву до 17.10.2016 р.

В судове засідання 17.10.2016 р. представники сторін з'явились.

В апеляційній скарзі апелянт просив зупинити виконання наказу Господарського суду м. Києва від 29.08.2016 року у справі №910/1962/16 до набуття чинності рішення апеляційної інстанції. Дану вимогу колегія суддів залишає без задоволення, оскільки у апеляційної інстанції відсутні повноваження на її задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Ковтун С.А.) у справі № 910/1962/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО.УА" (вул. Шота Руставелі, 20 літ. "В", м. Київ, код 38451064) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код 37243279) 15488242, 74 грн. - попередньої оплати товару, 2834348, 42 грн. - пені, 1084176,99 грн. - штрафу, 185379,23 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно.УА" повернуто без розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» подано заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення, в якій заявник просив:

- відстрочити на 24 місяці виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1962/16, починаючи з 01.08.2016 року і до 31.07.2018 року включно.

- розстрочити на 24 місяці виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1962/16, починаючи виплати із 01.08.2018 і по 31.07.2020 року включно та графіком зазначеним в заяві.

Згідно статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 (далі - постанова) відстрочка - це це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 (далі - постанова) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» зазначало, що загальна сума кредиторських вимог відповідача на момент виконання рішення становить 32153400,00 грн., що свідчить про перебування відповідача у тяжкому фінансовому стані, відповідно немає можливості погасити борг без відстрочення та розстрочення його сплати.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначається, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, а також те, що невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про відстрочку та відстрочку виконання рішення у справі.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що, зважаючи на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, гарантує кожному право на справедливий суд.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не доведено неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/1962/16 у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО.УА» про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/1962/16.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідач не надав доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України про наявність у нього скрутного фінансового становища та не навів і не підтвердив наявність виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2016 року у справі № 910/1962/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи повернути до Господарського м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

А.О. Мальченко