Постанова № 62121053, 04.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8276/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від Позивача: Кирищук В.П.

від Відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-7" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. у справі №910/8276/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-7"

про стягнення 280093,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення на користь Позивача за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 820155 від 01.05.2004р. в розмірі 280093,22 грн., з яких 145573,80 грн. сума основного боргу; 13112,34 грн. 3% річних; 121407,09 грн. збитки від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. позовні вимоги про стягнення 280093,22 грн. задоволено частково.

Рішення суду мотивоване тим, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання Відповідачем своїх обов'язків з оплати отриманої на підставі договору №820155 від 01.05.2004р. теплової енергії, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Позивача в сумі 145573,80 грн. боргу, 13112,34 грн. 3% річних та 121407,09 грн. збитків від інфляції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. частково, та задовольнити позовні вимоги в сумі 32007,53 грн., відповідно до розрахунків основного боргу, наведених Відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив норми процесуального та матеріального права, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. апеляційну скаргу Відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2016р.

Розпорядженням від 19.09.2016р. у зв'язку із звільненням у відставку та припиненням повноважень судді ОСОБА_1, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Агрикової О.В., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено до розгляду на 20.09.2016р.

19.09.2016р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні 20.09.2016р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.10.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.

01.05.2004р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №820155, відповідно до якого Позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію Відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Відповідно до п.2.2.1 договору Позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Відповідно до п.2.3.1.-2.3.2. вказаного договору Відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №4.

Згідно з п.1 додатку №4 до вказаного договору Відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку №4 сплату Відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до додатку №8 до договору №820155 від 01.05.2004р. за адресою вул. Якуба Коласа, 23 перебувають, в тому числі, перукарня 22 кв. м. та нотаріус 39,8 кв. м.

На виконання умов вказаного договору Позивач передав, а Відповідач приймав теплову енергію, що підтверджується обліковими картками: №4659 за вересень 2013р. на суму 20107,82 грн., №4501 за жовтень 2013р. на суму 71310,29 грн., №4458 за листопад 2013р. на суму 89102,59 грн., №4474 за грудень 2013р. на суму 110237,16 грн., №4103 за січень 2014р. на суму 119135,88 грн., №3921 за лютий 2014р. на суму 124437,36 грн., №4151 за березень 2014р. на суму 97 418,27 грн., №4124 за квітень 2014р. на суму 53361,23 грн., №4108 за травень 2014р. на суму 21962,45 грн., №3921 за червень 2014р. на суму 183,11 грн., №3908 за липень 2014р. на суму 19023,89 грн., №3922 за вересень 2014р. на суму 13713,62 грн., №3943за жовтень 2014р. на суму 35630,98 грн., №3975 за листопад 2014р. на суму 145101,86 грн. та №3998 за грудень 2014р. на суму 56674,25 грн.

Проте Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за період поставки з 01.09.2013р. по 30.11.2014р. у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 145573,80 грн., що підтверджується матеріалами справи.

24.11.2014р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір №0820002 про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності.

Відповідно до п.6.1 договору цей договір набирає чинності з 01.12.2014р. і діє до 01.12.2015р.

06.04.2015р. Позивач направив на адресу Відповідача лист, в якому зазначив, що у зв'язку з укладенням 24.11.2014р. сторонами договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності, спірний договір №820155 від 01.05.2004р. втратив чинність з 01.12.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.05.2004р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №820155, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до умов договору, Позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та гарячого водопостачання в кількості та в обсягах згідно з додатками до цього договору, а Відповідач зобов'язався отримувати розрахункові документи та здійснювати оплати отриманої теплової енергії.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору Позивач надавав, а Відповідач приймав теплову енергію, проте Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за період поставки з 01.09.2013р. по 30.11.2014р. у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 145573,80 грн. Відповідачем зазначена заборгованість на час розгляду справи місцевим судом сплачена не була.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по своєчасній оплаті за використану ним теплову енергію не здійснив, внаслідок чого, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 145573,80 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення умов договору, то апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за розрахунком суду.

Судом не приймаються доводи Відповідача про неправильність нарахування Позивачем кількості та вартості теплової енергії.

Згідно з ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Як встановлено судом, згідно з п.1 додатку №4 до вказаного договору Відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

З наведених норм права та вказаних вище умов укладеного сторонами договору вбачається, що Відповідач кожного місяця отримував теплову енергію у Позивача, та був зобов'язаний кожного місяця отримувати у Позивача відомості щодо кількості спожитої теплової енергії, зокрема табуляграму та акт звірки, у випадку непогодження з цією кількістю або відмови від прийняття даної теплової енергії Відповідач був зобов'язаний безвідкладно повідомити про це Позивача.

Проте протягом споживання даної теплової енергії у спірний період Відповідач отримував теплову енергію у Позивача та ніяких заперечень щодо кількості та якості отриманої теплової енергії Позивачу не заявляв, доказів на підтвердження іншого суду не подано.

Крім того, з додатку №1 до договору №820155 від 01.05.2004р. вбачається, що датою зняття абонентом показників приладу для визначення обсягів постачання проводиться по 25 число поточного місяця, що фактично вказує на те, що розрахунковий період контрагентами погоджено з 25 попереднього місяця по 25 число поточного місяця споживання.

У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця.

Облікова картка №3998 за грудень 2014р. на суму 56674,25 грн. була складена за наслідками проведення нарахування за спожиту у період з 26.11.2014р. по 30.11.2014р. теплову енергію, тобто, саме за період дії спірного правочину, а жодних обсягів споживання після з 01.12.2014р. вказана картка не містить.

При цьому, припинення спірного правочину з 01.12.2014р. не звільняє Відповідача від обов'язку розрахуватись за теплову енергію, яка спожита у період дії договору №820155 від 01.05.2004р.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

Згідно з п.3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №955, який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до населення відносяться споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Приміщення за адресою АДРЕСА_1, використовується не для проживання, а для здійснення нотаріальної діяльності. Постачання теплової енергії до вказаного приміщення відбувається за допомогою системи централізованого опалення жилого будинку. В укладеному між сторонами договорі про теплопостачання зазначено, що споживач зобов'язується оплатити енергію за встановленими тарифами, які затверджені міськими органами самоврядування.

Ураховуючи, що приватний нотаріус споживає електричну енергію не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності у нежитловому приміщенні, місцевим судом обгрунтовано не прийняті заперечення Відповідача стосовно необґрунтованого застосування Позивачем тарифу категорії "інші споживачі" для розрахунку вартості спожитої теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1.

Даний висновок підтверджується також постановою Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі №6-43цс12.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-7" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. у справі №910/8276/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. у справі №910/8276/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.В. Агрикова