Постанова № 62121059, 20.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа№ 910/15036/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2016 року по справі №910/15036/16 (в матеріалах справи).

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Легіон"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 про відмову у прийнятті зустрічного позову на підставі п.1 ч. 1 ст. 62 ГПК України

у справі № 910/15036/16 (суддя Сташків Р.Б.)

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Легіон"

до 1) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька управляюча компанія "

про відстрочення виконання кредитних договорів

ВСТАНОВИВ:

В повадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15036/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Легіон" та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька управляюча компанія" про стягнення заборгованості за кредитними договорами №СС2013-00005 від 14.02.2013, №СС2014-00001 від 16.01.2014 та №СССС2014-00005 від 11.02.2014 на загальну суму 554 990,58 грн.

09.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Легіон" (далі - ТОВ "Агентство безпеки "Легіон"; позивач за зустрічним позовом) заявлено зустрічний позов по справі № 910/15036/16, за яким він просив відстрочити виконання Кредитних договорів №СС2013-00005 від 14.02.2013, №СС2014-00001 від 16.01.2014 та №СССС2014-00005 від 11.02.2014 на час проведення антитерористичної операції на території Донецької області, м. Донецька Донецької області та до моменту закінчення антитерористичної операції або відновлення повноважень органів державної української влади на території Донецької області, зокрема, і в м. Донецьку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 № 910/15036/16 у прийнятті зустрічного позову ТОВ "Агентство безпеки "Легіон" про відстрочення виконання Кредитних договорів №СС2013-00005 від 14.02.2013, №СС2014-00001 від 16.01.2014 та №СССС2014-00005 від 11.02.2014 на час проведення антитерористичної операції на території Донецької області, м. Донецька Донецької області та до моменту закінчення антитерористичної операції або відновлення повноважень органів державної української влади на території Донецької області, зокрема, і в м. Донецьку - відмовлено з посиланням на ст. 60, п.1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції від 12.09.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Легіон" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.

У доводах апеляційного оскарження скаржник наголошує на неправильному застосуванні місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема ст. 60, п.1 ч. 1 ст. 62 ГПК України. При цьому, ТОВ "Агентство безпеки "Легіон" зазначає, що згідно із ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, а тому даний зустрічний позов підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

ПАТ Акціонерний банк "Південний" та ТОВ "Донецька управляюча компанія" не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надали колегії суддів письмові відзиви на скаргу ТОВ "Агентство безпеки "Легіон", що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції.

До судового засідання від 20.10.2016 представники сторін не з'явились, по дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 № 910/15036/16 про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання на 20.10.2016 було надіслано усім учасникам апеляційного провадження заздалегідь за належними адресами сторін.

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

В силу частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги по даній справі, колегія суддів дійшла висновку розглядати справу у встановлений законодавством строк, за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені за наявними матеріалами даної справи.

Згідно частини 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ТОВ "Агентство безпеки "Легіон" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 № 910/15036/16 скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржену ухвалу про відмову у прийняті зустрічного позову виходив з того, що, у даному випадку, заявлений позов про відстрочення виконання кредитних договорів усупереч твердженням заявника не є позовом "про зміну умов договору", оскільки не спрямований на зобов'язання відповідача за позовом про внесення зміни до умов кредитних договорів, а натомість є зверненням до господарського суду про відстрочення виконання заявником зустрічного позову, його обов'язків з виконання кредитних договорів. Тобто, заявник зустрічного позову не просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом вчинити певні дії, як внести зміни в договір, а натомість просить відстрочити виконання обов'язків заявника зустрічного позову, які (обов'язки - виконання кредитних договорів) є предметом первісного позову. Відтак, за висновком місцевого господарського суду, по суті заявник заявляє у зустрічному позові не позовні вимоги господарського спору, а вимоги про відстрочення виконання судового рішення (у випадку задоволення позову) за первісним позовом, а тому така позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України у її прийнятті відмовлено.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та такими, що суперечать нормам процесуального закону, з огляду на таке.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.02р. №15рп/2002 право звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом чи іншими нормативними актами. Встановлення законом або договором врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції суддів і права на судовий захист (ст. 124 Конституції України).

Подання зустрічного позову є одним із способів захисту відповідача в ході судового процесу. Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі наведеної норми суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку. (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Наведена правова позиція викладена у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.20111 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Зазначений в статті 62 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав за якими суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В господарських судах не підлягають розгляду спори за межами підвідомчості, яка регламентована, зокрема, ст. ст. 1, 12 - 17 Господарського процесуального кодексу України та іншими законодавчими актами.

За змістом наведених правових норм вбачається, що господарський суд відмовляє в прийнятті позову в тому випадку, якщо розв'язання даної категорії спорів входить до компетенції інших органів.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених устатті 3 Господарського кодексу України; господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини сторін є господарськими.

Як зазначалось вище, ТОВ "Агентство безпеки "Легіон" заявлено зустрічний позов по справі № 910/15036/16, за яким він просив господарський суд розглянути зустрічний позов про відстрочення виконання Кредитних договорів №СС2013-00005 від 14.02.2013, №СС2014-00001 від 16.01.2014 та №СССС2014-00005 від 11.02.2014 на час проведення антитерористичної операції на території Донецької області, м. Донецька Донецької області та до моменту закінчення антитерористичної операції або відновлення повноважень органів державної української влади на території Донецької області, зокрема, і в м. Донецьку. (а/с 64)

Частиною 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім виключень, вказаних даною статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єктний склад сторін у даному спорі відповідає вимогам ст. 1 ГПК України, спірні правовідносини, на яких наголошує позивач за зустрічним позовом, що склалися між сторонами у даній справі виникли з кредитних договорів №СС2013-00005 від 14.02.2013, №СС2014-00001 від 16.01.2014 та №СССС2014-00005 від 11.02.2014. Зазначене свідчить про те, що склад сторін та характер спірних правовідносин відповідають визначеній Господарським процесуальним кодексом України підвідомчості.

З урахуванням наведенного, за оцінкою колегії суддів, вказаний спір повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, позиція суду першої інстанції, про те що, даний спір не не підлягає вирішенню у господарських судах України є помилковою, оскільки суперечить нормам процесуального права щодо підвідомчості розгляду справ.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

За статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ для захисту своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 р. у справі № 10/732, дійшовши до висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Отже, питання, зокрема, правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, має вирішуватися саме під час розгляду судом справи по суті, а не на етапі вирішення судом питання про прийняття чи відмову у прийнятті поданої позовної заяви, чого не було враховано судом першої інстанції.

Таким чином, оскільки склад учасників даного спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, колегія суддів вважає, що у місцевого суду не було підстав для відмови у прийнятті позовної заяви з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, відповідно до якого суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що місцевий господарський суд, відмовляючи у прийняті зустрічного позову з підстав, що така позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, не зазначив при цьому до компетенції якого органу даний спір відноситься.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/15036/16 винесена з порушенням норм процесуального права, а тому не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд по суті до Господарського суду міста Києва.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, стст. 91, 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Легіон" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/15036/16 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/15036/16 скасувати.

3.Матеріали справи №910/15036/16 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна