Постанова № 6212063, 08.09.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р.Справа № 16/621/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Сидоренко М.В.

Таценко Н.Б.

Склад судової колегії змінювався розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №89 від 09.07.2009р., № 144 від 28.08.2009р., №159 від 07.09.2009р.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - по довіреності;

від відповідача не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2008р.

по справі №16/621/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції

до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення 110805,39грн. за рахунок майна товарів в обороті, що знаходиться в заставі позивача відповідно до договору застави

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 08.09.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У листопаді 2008р. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (надалі позивач, Банк, Кредитор) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (надалі відповідач, СПД ОСОБА_3, Позичальник) про стягнення загальної заборгованості за кредитним договором №010/01-04/07-579 від 17.10.2007р. (надалі кредитний договір) в сумі 110805,39грн., з яких 105949,93грн. - сума основного боргу, 4855,46грн. - сума пені за порушення умов договору, за рахунок майна товарів в обороті, заставною вартістю 163500грн., що знаходиться в заставі позивача відповідно до договору застави від 17.10.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., зареєстрованого за реєстровим №6751. Позовні вимоги обґрунтовувались положеннями ст.ст.525, 526, 546, 553, 554, 589, 590, 1048, 1054, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.16, 20 Закону України “Про заставу” п.п.3.1., 3.6., 7.3., 10.2 кредитного договору та були вмотивовані порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту згідно графіку та сплати відсотків за користування кредитними коштами; укладенням договору застави від 17.10.2007р., згідно умов якого належні відповідачу на праві власності товари в обороті передані в заставу Банку в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором, за рахунок яких позивач вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі; залишенням без відповіді та задоволення вимог Банку у претензіях від 14.05.2008р., 09.10.2008р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.12.2008р. (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 110805,39грн. заборгованості, 1108,05грн. держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду обґрунтоване положеннями ст.ст.526, 527 ЦК України, ст.ст.173, 193, 220, 229 ГК України, ст.ст.16, 19, 20 Закону України “Про заставу”, систематичним порушенням СПД ОСОБА_3 умов договору щодо сплати позичкової заборгованості та відсотків, у результаті чого станом на 10.11.2008р. у нього перед Банком виникла прострочена заборгованість, що складається з 110805,39грн. боргу по кредиту, 4855,46грн. - пені за порушення умов договору, нарахованої відповідно до п.10.2. кредитного договору; забезпеченням зобов'язань відповідача договором застави від 17.10.2007р., відповідно до п.2.3. якого Банк вправі за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду як прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, СПД ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним: в рішенні суду безпідставно зазначено про повторну неявку відповідача у судове засідання; рішення по справі прийнято на першому засіданні без урахування заяви відповідача про відкладення розгляду справи; в порушення п.п.2, 3 ч.1 ст.84 ГПК України судове рішення не містить доводів, за якими суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що призвело до порушення положень ст.ст.4-3, 22 ГПК України; судом не розглянуто вимоги позивача про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, а фактично прийняте рішення про стягнення боргу за рахунок будь-якого майна або грошових коштів боржника, що є виходом за межі заявлених позовних вимог та порушенням п.2 ч.1 ст.83 ГПК України; резолютивна частина рішення не відповідає вимогам абз.2 ч.2 ст.84 ГПК України, оскільки в ній не зазначено окремо розмір основної заборгованості та пені, стягнуто 110805,39грн. основної заборгованості, що не відповідає позовним вимогам; наведені порушення норм процесуального права призвели до прийняття неправильного рішення, що є підставою для його скасування згідно ч.ч.1, 2 ст.104 ГПК України; судом безпідставно задоволено вимогу позивача про стягнення пені в сумі 4855,46грн, оскільки кредит підлягав поверненню відповідачем в строк по 16.10.2008р. включно, а кількість прострочених днів за користування кредитними коштами станом на 10.11.2008р. (останній день нарахування пені згідно розрахунку позивача) склала 25 днів, замість визначених позивачем 113 днів; наданий позивачем графік погашення кредитної заборгованості не є належним доказом узгодження сторонами строків повернення кредиту, оскільки останній не містить посилань на кредитний договір від 17.10.2007р. та дати його підписання, отже безпідставними є твердження Банку щодо порушення відповідачем визначених у графіку строків та нараховано пеню за їх порушення; всупереч приписам ч.1 ст.589, ч.1 ст.590 ЦК України, ч.ч.1,6 ст.20 Закону України “Про заставу” позивач не зазначив, на яке саме майно він просить звернути стягнення, тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” заперечує проти її задоволення та просить задовольнити позовні вимоги; зазначає про правомірне нарахування Банком пені за прострочення погашення кредитних коштів, що розпочалося з 16.07.2008р. згідно графіку погашення кредитної заборгованості, який згідно п.3.6. кредитного договору є його невід'ємним додатком та був підписаний сторонами в день підписання кредитного договору; право Банку за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги у повному обсязі відповідно до п.2.3. договору застави, ст.19 Закону України “Про заставу”, що здійснюється згідно ст.20 названого Закону за рішенням суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. апеляційне провадження у справі №16/621/08 зупинено до закінчення розгляду справи №12/57/09 за позовом СПД ОСОБА_3 до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції про визнання недійсним договору застави від 17.10.2007р.

За клопотанням позивача та у зв'язку з залишенням позову СПД ОСОБА_3 по справі №12/57/09 без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, суд апеляційної інстанції 30.03.2009р. апеляційне провадження по даній справі поновив; розгляд апеляційної скарги призначив на 14.04.2009р.

13.04.2009р. від СПД ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Миколаївської області справи №18/04/09 за позовом СПД ОСОБА_3 до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції про визнання недійсним договору застави від 17.10.2007р., який є підставою заявлених позовних вимог у справі №16/621/08.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. апеляційне провадження по справі №16/621/08 за апеляційною скаргою СПД ОСОБА_3 зупинено до закінчення розгляду справи №18/04/09 та набрання законної сили рішенням суду.

За клопотанням позивача та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову СПД ОСОБА_3 рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2009р. по справі №18/04/09 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2009р.), суд апеляційної інстанції 27.07.2009р. апеляційне провадження по даній справі поновив; розгляд апеляційної скарги призначив на 01.09.2009р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Мишкіної М.А. у відрядженні, розгляд апеляційної скарги призначений на 01.09.2009р. перенесено на 08.09.2009р., про що повідомлено сторони під особисті підписи представників згідно з відповідними відмітками на звороті довідки про перенесення розгляду апеляційної скарги.

У засіданні суду апеляційної інстанції 08.09.2009р. представник Банку пояснив, що в засіданні суду першої інстанції 04.12.2008р. останнім були в усній формі уточнені позовні вимоги та вимога про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна товарів в обороті була виключена, з залишенням позовної вимоги про стягнення заборгованості у грошових коштах.

Представник відповідача у засідання суду 08.09.2009р. не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі заступника начальника Первомайського відділення Миколаївської обласної дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” Тюртюбек І.В. та виконуючого обов'язки начальника Другого Первомайського відділення Миколаївської обласної дирекції Дехтярьова А.А. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 17.10.2007р. був укладений кредитний договір №010/01-04/07-579 (невідновлювальна кредитна лінія), відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 246000грн. строком до 16.10.2008р. із сплатою 14% річних для поповнення обігових коштів та здійснення інших фінансових витрат, пов'язаних з поточною діяльністю, на умовах забезпечення кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно п.3.6. кредитного договору основна заборгованість за кредитом погашається Позичальником у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості, який є невід'ємним додатком №1 до цього договору.

Відповідно до Графіка погашення кредитного договору (додаток №1), підписаного та скріпленого печатками обох сторін, розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати: з 16.02.2008р. суму 218666,00грн.; 16.03.2008р. - 191332,00грн.; з 16.04.2008р. - 163998,00грн.; з 16.05.2008р. - 136664,00грн.; з 16.06.2008р. - 109330,00грн., з 16.07.2008р. - 81996,00грн.; з 16.08.2008р. - 54662,00грн. з 16.09.2008р. - 27328,00грн., з 16.10.2008р. суму 0,00грн.

Згідно п.6.1. кредитного договору Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і в строки ним передбачені, забезпечити повернення Кредитору одержаний кредит та сплатити нараховані проценти, передбачені договором комісії, неустойку, відшкодувати витрати та збитки Кредитора, викликані неналежним виконанням цього договору.

За порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язався згідно п.10.2. кредитного договору сплатити Банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

У відповідності з п.2.1. кредитного договору виконання зобов'язань Позичальника за договором забезпечується заставою жилого будинку, загальною площею 76,14кв.м., що належить гр. ОСОБА_9 та знаходиться за адресою: Миколаївська обл., АДРЕСА_2

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором згідно п.п.2.1.1. п.2.1. кредитного договору сторони 17.10.2007р. уклали також нотаріально посвідчений договір застави, згідно умов якого ОСОБА_3 передав у заставу Банку належні йому на праві власності товари в обороті на підставі видаткової накладної №ПП-00098, виданої ПП компанія “Агроекспорт СД” 07.09.2007р., а саме: металеві двері в кількості 136 штук, заставною вартістю 163500грн. (п.п.1.2., 1.3.); згідно п.п.2.3., 2.8. договору застави у випадку, зокрема, прострочення відповідачем сплати кредиту, процентів, штрафних санкцій Банк набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави, реалізація якого здійснюється самостійно Банком; за п.п.3.2.2. договору Банк набуває права звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання забезпеченого заставою у випадку порушення Заставодавцем умов договору застави та/або умов кредитного договору.

У зв'язку з тим, що відповідач порушував Графік погашення кредиту, позивач у травні 2008р., жовтні 2008р. звертався до нього з претензіями, а у листопаді 2008р. - з позовом до господарського суду, вимагаючи погашення суми основного боргу та суми пені, нарахованої за порушення умов договору, за рахунок майна відповідача товарів в обороті заставною вартістю 163500грн., що знаходяться в заставі позивача відповідно до договору застави від 17.10.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., зареєстрованого за реєстровим №6751.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з виписки по рахунку СПД ОСОБА_3 та не заперечено відповідачем, 18.10.2007р. на виконання умов кредитного договору на рахунок останнього Банком перераховано 246000грн. кредитних коштів.

Повернення кредитних коштів Позичальником на відкритий Кредитором позичковий рахунок відбувалося 21.04.2008р. в сумі 10000грн., 26.05.2008р. - 99336грн., 18.06.2008р. - 27334грн. та 24.10.2008р. в сумі 1380,07грн. та 2000грн. на загальну суму 140050,07грн., що підтверджується виписками з особового рахунку. Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, основна кредитна заборгованість відповідача склала 105949,93грн. станом на 10.11.2008р.

Згідно обґрунтованого розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту Банк нарахував Позичальнику пеню в сумі 4855,46грн. за прострочення відповідачем визначених у графіку строків повернення кредиту за період з 16.07.2008р. по 10.11.2008р. у відповідності з п.10.2. кредитного договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення, чим спростовуються доводи скаржника в відповідній частині.

Доводи апеляційної скарги стосовно неузгодження сторонами строків повернення кредиту за кредитним договором, оскільки останнім не передбачено складання Графіку погашення кредитного договору, а наданий позивачем Графік не містить посилань на договір та дату його підписання, спростовуються матеріалами справи та самою обставиною фактичного надання Банком кредитних коштів Позичальнику.

Так, складання Графіку погашення кредитної заборгованості передбачено п.3.6. кредитного договору, відповідно до якого Графік є невід'ємним додатком №1 до договору.

Наданий позивачем Графік погашення кредитного договору як Додаток №1 до договору підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, узгоджується з предметом кредитного договору та кінцевим строком повернення коштів (п.1.1. кредитного договору); доказів відношення наданого Графіка до будь-якого іншого кредитного договору відповідачем не надано, відтак відповідні твердження скаржника слід визнати безпредметними.

Таким чином, загальна заборгованість за кредитним договором №010/01-04/07-579 від 17.10.2007р. склала 110805,39грн., що правильно встановлено оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду. Проте, як вірно зазначив СПД ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, в порушення вимог ч.2 ст.84 ГПК України оскаржуване рішення про стягнення 110805,39грн. заборгованості не містить висновків щодо розподілу цієї суми на складові (основну заборгованість та заборгованість по пені).

Суд першої інстанції підставно послався на п.2.3. договору застави від 17.10.2007р., ст.ст.19, 20 Закону України “Про заставу” в обґрунтування права Банка задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна товарів в обороті (металевих дверей в кількості 136 одиниць, заставною вартістю 163500грн.), що знаходиться в заставі позивача відповідно до договору застави, проте помилково прийняв рішення не у відповідності до змісту заявленої позовної вимоги.

Твердження представника Банка, висловлені в засіданні суду апеляційної інстанції 08.09.2009р., щодо усної зміни позивачем позовних вимог в засіданні суду першої інстанції 04.12.2008р. та виключення вимоги про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи і суперечать положенням процесуального законодавства, котрі вимагають при зміні предмету позову оформлення відповідної письмової заяви.

Так, в протоколі судового засідання від 04.12.2008р. не вказується про заявлення представником позивача будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про зміну позовних вимог; письмових зауважень на протокол з приводу допущених неправильностей або його неповноти, подання яких передбачено ч.5 ст.81-1 ГПК України, матеріали справи не містять.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, поданому Банком 10.02.2008р. в судовому засіданні апеляційної інстанції, позивач просив стягнути з відповідача 110805,39грн. заборгованості за рахунок майна товарів в обороті, а саме: металевих дверей в кількості 136 одиниць заставною вартістю 163500грн., що знаходяться в заставі позивача відповідно до договору застави від 17.10.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., зареєстрованого за реєстровим №6751, що вказує на певні протиріччя у поясненнях представника Банку суду апеляційної інстанції.

За таких обставин доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права (вихід за межі заявлених позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони) слід визнати обґрунтованими.

З огляду на прийняття судом першої інстанції правильного по суті рішення про стягнення 110805,39грн. заборгованості без розподілу цієї суми на основну заборгованість та заборгованість по пені та враховуючи відсутність висновку по питанню стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції з викладенням його в новій редакції про стягнення з відповідача на користь позивача 105949,93грн. основного боргу, 4855,46грн. пені за рахунок майна товарів в обороті заставною вартістю 163500грн., що знаходяться в заставі позивача відповідно до договору застави від 17.10.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., зареєстрованого за реєстровим №6751.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст.ст.4-3, 22 ГПК України), колегія суддів відзначає наступне.

Рішення господарського суду Миколаївської області всупереч п.п.2, 3 ч.1 ст.84 ГПК України не містить викладу заявленого відповідачем клопотання про перенесення слухання справи (телеграма від 03.12.2008р.) та доводів, за якими господарський суд його відхилив; судом також помилково зазначено про повторне нез'явлення відповідача у засідання суду, тоді як на першому судовому засіданні було прийняте рішення, проте вказані порушення не вплинули на правильність прийнятого судом рішення, отже не можуть слугувати підставою для його скасування відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.12.2008р. змінити, виклавши відповідну частину пункту 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (55200, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 МОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182) на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а; к/р 29090312 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182, код ЄДРПОУ 24779442) 105949,93грн. основного боргу, 4855,46грн. - пені за рахунок майна товарів в обороті, заставною вартістю 163500грн., що знаходяться в заставі відповідно до договору застави від 17.10.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком С.А., зареєстрованого за реєстровим №6751.”.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів на виконання постанови суду апеляційної інстанції та пункту 2 резолютивної частини рішення від 04.12.2008р. в частині стягнення судових витрат.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Мишкіна М.А.

Судді: Сидоренко М.В.

Таценко Н.Б.