Постанова № 6232482, 01.09.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2009 р.Справа № 22-15-14/102-08-3833

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.,

суддів: Бандури Л.І., Величко Т.А.

при секретарі Бузіян А.І.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився

від Прокуратури - Васильєв І.І., Будзул-Лавренюк К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ „Залізничний цех”

на рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2009р.

по справі № 22-15-14/102-08-3833

за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в особі ОСОБА_1

до ТОВ „Залізничний цех”

про стягнення 74000 грн.

встановив:

Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничний цех” про стягнення 74000 грн., посилаючись на порушення корпоративних прав ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2009р. позовну заяву Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Залізничний цех” про стягнення 74000,00 грн. залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2009р. ухвалу господарського суду Одеської області від 30.03.2009р. скасовано, справу № 15-14/102-08-3833 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

21.05.2009р. ухвалою суду справу № 15-14/102-08-3833 прийнято до провадження із присвоєнням справі № 22-15-14/102-08-3833.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2009р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 74000 грн. в якості вартості частини майна товариства. Стягнуто з відповідача 740 грн. держмита і 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в позові відмовити, посилаючись на його незаконність і на необгрунтованість позовних вимог, так як ОСОБА_1 нічого не вносив до статутного фонду товариства. Своїм процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні відповідач не скористався.

Позивач та Прокуратура вважають рішення суду законним і обгрунтованим і просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення позивача та Прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про господарські товариства" засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ст.13 цього Закону вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 52 цього Закону встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталуне менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Згідно ст.ст. 10, 54 вказаного Закону учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Згідно ч. 1, 3 ст.88 Господарського Кодексу України, учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства; нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах ОСОБА_1 з даним позовом про стягнення з ТОВ „Залізничний цех” 74000 грн., оскільки вважає, що відповідачем порушені корпоративні права ОСОБА_1, а саме не виплачена останньому вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, тоді як ОСОБА_1 працював в ТОВ «Залізничний цех»з дня його заснування до 2001 року, а тому при його виході з співвласників підприємства йому повинна бути виплачена сума розміром 74000 грн., що, за розрахунком позивача, і є 0,74 % від статутного фонду підприємства.

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд позов задовольнив, погодившись із доводами позивача і пославшись на положення ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», згідно з якими - при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, та ст. 148 ЦК України, за якою учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Судова колегія вважає рішення суду таким, що не відповідає обставинам справи і чинному законодавству з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи і встановлено судом, 01.10.1991р. між орендним підприємством „Залізничний цех” (первинне підприємство з юридичною адресою: м. Одеса, селище Теплодар) та Фондом державного майна України було укладено договір оренди майна з правом викупу. У відповідності до умов договору, орендар прийняв в користування з подальшим правом викупу залізобетонний завод, полігон залізобетонних виробів, під'їзні залізничні колії від ст. Вигода, залізничні колії будівельної бази, тепловозне депо, площадку № 114, та інше майно за додатковим переліком.

На загальних зборах підприємства 08.06.1992 року було вирішено внести індивідуальні паї членів підприємства в загальному розмірі 10000000руб. в рахунок викупу майна підприємства „Залізничний цех", про що було складено відповідний протокол від 08.06.1992р. Згідно даного рішення загальних зборів ОСОБА_1. належить 0,74 % підприємства.

01.10.1992 року згідно рішення загальних зборів товариства покупців підприємства „Залізничний цех" було затверджено угоду засновників „Про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Желдорцех", відповідно до якої за ОСОБА_1. значиться 74000 карбованців.

18.12.1993 року центральною районною радою народних депутатів м. Одеси зареєстрований статут ТОВ „Желдорцех". 14.04.1995 року центральним райвиконкомом м. Одеси видано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Залізничний цех".

Фонд державного майна України, враховуючи проведення розрахунку, передав згідно акту прийому - передачі від 20.04.1995 року у власність ТОВ „Залізничний цех" все майно за попередньо укладеним договором оренди від 01.10.1991 року.

Згідно довідки ДПІ у Біляївському районі Одеської області № 4403/9/29-02 від 17.03.2009р. на запит прокурора № 473р/09 від 17.03.2009р. в ході проведення виїзної позапланової перевірки встановлено розбіжності між даними бази даних АІС "РПП" ДПІ у Біляївському районі, зовнішніми джерелами інформації (Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області, Прокуратури Одеської області, Головного управління статистики в Одеській області) та даними наданими директором ТОВ "Залізничний цех", а саме: згідно бази даних АІС "РПП" ДПІ у Біляївському районі на обліку у ДПІ знаходиться ТОВ "Железнодорожный цех" (код ЄДРПОУ 21028250), а згідно листа Головного управління статистики в Одеській області від 03.04.2006р. в ЄДРПОУ за цим номером значиться ТОВ "Залізничний цех", згідно облікової справи суб'єкта господарювання, яка знаходиться в ДПІ у Біляївському районі, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 21028250 від 14.04.1995р. видано ТОВ "Залізничний цех", а за документами суб'єкта господарювання за цим номером свідоцтво про державну реєстрацію СПД видано ТОВ "Железнодорожный цех".

Згідно листа Головного управління статистики в Одеській області № 01-02-115-2408 від 28.08.2009р. ТОВ "Залізничний цех" є на обліку у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Також, як вбачається із довідки Біляївського відділення № 5422 ВАТ "Державний ощадний банк України" № 484 від 10.05.2007р. на запит Біляївського міжрайонного прокурора за № 718 від 10.05.2007р., відносно еквіваленту суми 74000 карбованців, які були станом на 01.01.1992р., ця сума станом на 10.05.2007р. становить 00 грн. 74 коп.

Отже, наявні матеріали справи містять лише копії установчих документів відповідача до 1995р., щодо яких, як вбачається із вищевикладеного, також наявні певні розбіжності, і не містять установчих документів ТОВ „Залізничний цех” за період з 1995р. і по теперішній час. На вимогу суду апеляційної інстанції ці документи відповідачем надані не були. Як пояснив у судовому засіданні апеляційної інстанції Прокурор, зі слів відповідача, його установчі документи були втрачені.

Як вбачається із листа ДПІ у Біляївському районі № 4403/9/29-02 від 17.03.2009р., засновниками ТОВ "Залізничний цех" є інші особи (Т.№ 2 а.с. 71). Прокурором правовий статус ОСОБА_1 у товаристві не визначено. ОСОБА_1 жодних документів щодо свого статусу у товаристві теж не має. Позивачем не підтверджено, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ "Залізничний цех", здійснював внесок до статутного капіталу цього товариства у відповідності з вимогами вищевикладених законодавчих норм. Тому вимоги щодо стягнення у судовому порядку вартості належної йому частки у статутному фонді відповідача є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо суми позову - 74000 грн., то ця сума є теж необгрунтованою, а посилання на угоду від 01.10.1992р., де вказано, що ОСОБА_1 має право на 74000 карбованців, не приймаються судовою колегією до уваги, так як ця сума на теперішній час становить 00 грн. 74 коп.

Таким чином, позовні вимоги є не підтвердженими жодними доказами і задоволенню не підлягають.

Зазначене не враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі, тому воно підлягає скасуванню, а у позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2009р. у справі № 22-15-14/102-08-3833 скасувати, в позові відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Л.І. Бандура

Суддя Т.А. Величко