Ухвала суду № 62117492, 18.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/166/2016 Головуючий в 1 інстанції Пасинок В.С.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Андрієнко А.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири нікчемним. -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський АкціонернийБанк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації цього банку звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 8 вересня 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Позивач зазначав, що вказана квартира була відчужена ним за заниженою ціною, внаслідок чого банк зазнав збитків. Крім того, розрахунок за договором купівлі-продажу було проведено після прийняття постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», яка передбачала заборону на відчуження будівель і споруд банку без погодження з Національним банком України.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Всеукраїнський АкціонернийБанк» на підставі п.п. 2,3,7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» просив суд визнати договір купівлі-продажу нікчемним та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВіЕйБі Банк» просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелента суд не визначився з підставами заявленого позову, неправильно застосував положення п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», надав неналежну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, та безпідставно відхилив клопотання позивача про призначення в справі судової будівельно-технічної експертизи.

В апеляційному суді представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 березня 2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Електротех» був укладений договір про погашення боргу. Умовами договору передбачено погашення ТОВ «Електротех» заборгованості за кредитним договором № 89 від 09 серпня 2007 року перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» у сумі 65 675 251 грн. 90 коп. шляхом передання останньому майнових прав на квартири, що розташовані на об'єкті, що будується за адресою: АДРЕСА_2. Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що передача майнових прав на квартири здійснюється за ціною 65 675 251 грн. 90 коп. Того ж дня між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Електротех» був підписаний акт приймання передачі майнових прав на квартири, за яким позивачу передаються майнові права на квартиру із будівельним номером 1305, загальною площею 90,9 кв.м. (а. с. 5-6).

03 вересня 2013 року представниками ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Електротех» був підписаний акт приймання-передачі квартир, за яким загальна ціна квартири № 17 (будівельний номер 1305), загальною фактичною площею 92,2 кв.м., визначається у розмірі 2 577 056,46 грн. (а. с. 9)

18 вересня 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 за 1 594 138 грн. Відповідно до п. 1.1 ПАТ «ВіЕйБі Банк» зобов'язалося передати відповідачу квартиру у власність, а відповідач зобов'язалася прийняти вищевказане майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму.

На підтвердження приймання передачі квартири 18 вересня 2014 року сторонами було складено відповідний акт .

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20 листопада 2014 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», відповідно до якого з 21 листопада 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «ВіЕйБі Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів відчуження спірної квартири за суттєво заниженою ціною, а відповідно і відсутність підстав для визнання правочину нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1,5 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом: 1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками; 2) здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб; 3) виведення неплатоспроможних банків з ринку; 4) в інших формах, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частинами 1, 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 вказаної статті правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що правом вимоги про встановлення нікчемності правочинів з передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав та застосування наслідків нікчемності правочинів, витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, відшкодування збитків, спричинених їх укладенням має саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або Уповноважена особа Фонду, як самостійний суб'єкт правовідносин в межах здійснення регулятивної функції, а не банк, який знаходиться на стадії тимчасової адміністрації або ліквідації.

Натомість, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем в даній справі визначено саме ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Крім того, заявляючи вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» не довело наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири від 15 серпня 2014 року нікчемним, передбачених п. п. 1,2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18 вересня 2014 року продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 1 594 138 грн. (п. 1.3.), ринкова вартість вищезазначеної квартири згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 12 вересня 2016 року станом на 18 вересня 2014 року становить 1872 777 грн. (а. с.201 т.2).

Таким чином, продаж квартири було здійснено ПАТ «ВіЕйБі Банк» за ціною, нижчою від ринкової. Проте різниця становить суму яка менша ніж 20 % від ринкової вартості.

Слід зазначити, що вказана експертиза проводилась за клопотанням позивача в даній справі і тим експертом, якому просив доручити проведення експертизи позивач.

З огляду на ці обставини, а також з урахуванням того, що вказана експертиза проведена судом, експерт попереджений про кримінальну відповідальність , оглядав об'єкт оцінки у суду не має підстав не довіряти його висновку.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів відчуження квартири за заниженою ціною, а тому відповідно і не довів наявність підстав для визнання правочину нікчемним, і застосування наслідків нікчемного правочину у вигляді повернення спірної квартири у власність позивача.

Також в справі відсутні докази того, що банк до дня визнання його банкрутом за договором купівлі-продажу квартири, укладеним з відповідачем в даній справі взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого став неплатоспроможним і що саме через цей правочин позивач не зміг виконати свої зобов'язання перед іншими кредиторами.

Колегія суддів відхиляє посилання представника позивача на виконання розрахунку за договором купівлі-продажу в день, коли НБУ прийняв постанову про запровадження у позивача тимчасової адміністрації, оскільки вказані обставини не впливають на нікчемність правочину. Та обставина, що розрахунок за квартиру проведений за рахунок списання коштів третіх осіб з їх рахунків , не свідчить про наявність підстав, передбачених п.7 ч.3 ст. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суду позивачем не були подані докази, що умови договору купівлі-продажу квартири, укладеного в вересні 2014 року передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку .

Крім того слід зазначити, що розрахунки були проведені до моменту введення у позивача тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи, яка вводилась лише з 21 листопада 2014 року, що підтверджується Постановою № 123 від 20.11.2014 року відповідно до якої розпочато з 21 листопада 2014 року процедуру виведення банку з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію.

Посилання представника позивача на те, що відчуження квартири відбулося без погодження з НБУ, колегія суддів не приймає, оскільки заборона на таке відчуження була введена 03 жовтня 2014 року Постановою НБУ № 631/БТ, а договір був укладений до прийняття такої постанови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді