Постанова № 62116254, 17.10.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Справа № 803/1381/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0030631303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.08.2016 року №0043811303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- в ході перевірки працівниками Луцької ОДПІ зроблено хибний висновок, що витрати позивача формувались за касовим методом відповідно до проведеної оплати за товар (без врахування факту реалізації ТМЦ та отримання коштів за реалізовані ТМЦ), проте, ФОП ОСОБА_1 відповідно до норм податкового законодавства визначає доходи за касовим методом в момент їх отримання, а витрати - у момент отримання доходу, якого вони стосуються та при їх документальному підтвердженні. При цьому позивач також враховує факт оплати цих товарів, матеріалів, робіт, послуг постачальникам, тобто у витрати включається лише та частина собівартості, яка була фактично оплачена постачальникам;

- оскільки облік доходів і витрат ведеться в бухгалтерській програмі 1С, позивачем було надано податківцям роздруковану копію електронної Книги з розшифровкою собівартості реалізованих товарів з посиланням на первинні документи, що підтверджують придбання товарів та банківські виписки, що підтверджують оплату за реалізовані товари, а також надано усі первинні документи на отриманий від постачальників товар, проте, інспекторами дані документи не були опрацьовані;

- працівниками Луцької ОДПІ в акті перевірки не зазначено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України мав право віднести до витрат, зокрема: 1) єдиний соціальний внесок, сплачений за підприємця та відображений у Книзі обліку доходів і витрат за 2014 рік у розмірі 46 653,79 грн., за 2015 рік - 50 000 грн.; 2) витрати на розрахунково-касове обслуговування за 2014 рік у розмірі 1 255,55 грн., за 2015 рік - 1 794 грн., 3) амортизацію основних засобів за 2014 рік в розмірі 95 437,86 грн. Таким чином, загальна сума витрат, що не були враховані при перевірці становить 195 141,20 грн.;

Відповідач в поданому письмовому запереченні позовні вимоги не визнав повністю, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи наступним:

- витрати ФОП ОСОБА_1 формувались за касовим методом відповідно до проведеної оплати за товар (без врахування факту реалізації товарно-матеріальних цінностей та отримання коштів за реалізовані ТМЦ) чим порушено вимоги пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України;

- відповідно до акта перевірки вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємця, визначено таким чином: від вартості придбаних товарів (робіт, послуг) (без ПДВ) на загальну суму 27 533 331,79 грн., в тому числі за 2014 рік - 7 066 271,69 грн., за 2015 рік - 20 467 060,10 грн., відмінусовано суму приросту залишків товарів, які не реалізовані за 2014 рік - 736 678,95 грн. та за 2015 рік - 1 627 294,65 грн., відмінусовано суму приросту заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед постачальниками за придбані товари (роботи, послуги) без ПДВ, які не оплачені, за 2014 рік - 142 070,77 грн., за 2015 рік - 164 951,44 грн. та відмінусовано суму заборгованості (без ПДВ) покупців перед ФОП ОСОБА_1 (собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), які не оплачені, за 2014 рік - 310 544,56 грн., за 2015 рік - 636 770,59 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України завищив витрати на загальну суму 604 386,25 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 314 138,50 грн., за 2015 рік в сумі 290 247,75 грн.

- для перевірки ФОП ОСОБА_1 надано Книгу обліку доходів і витрат за 2014 та 2015 роки, в яких у графах 5 відображені реквізити документів (платіжне доручення), відповідно до яких отримано дохід від здійснення господарської діяльності, а не реквізити документів, що підтверджують понесені витрати (накладні, акти на придбання товарів (робіт, послуг)), що унеможливлює визначити по Книзі суми витрат, пов'язаних з придбанням реалізованих товарів (робіт, послуг).

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав раніше поданні пояснення, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Судом на підставі частини шостої статті 128 КАС України у зв'язку з неприбуттям представника позивача та відсутністю потреби заслухати свідча чи експерта, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 26.04.2016 року по 18.05.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, за результатами якого складено акт від 25.05.2016 року №2243/03-20-17-03-06/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено:

- абзац 1 частини другої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини третьої статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», в результаті чого визначено суму єдиного соціального внеску за період, що перевірявся, на суму - 49 866,64 грн. , в тому числі за 2014 року - 49 866,64 грн.;

- пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 110 625,17 грн., в тому числі за 2014 рік - 52 575,62 грн., за 2015 рік - 58 049,55 грн.

На підставі даного акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0030631303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 138 281,46 грн., з яких: основний платіж - 110 625,17 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27656,29 грн.;

2) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016 року, яким до позивача за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовані фінансові санкції в розмірі 12 466,66 грн.

Позивач оскаржував дані рішення в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 21.07.2016 року №407/ФОП/03-20-10-03-06 податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0030631303 залишено без змін, а рішенням від 21.07.2016 року №408/ФОП/03-20-10-03-06 скаргу задоволено частково, рішення про застосування штрафних санкцій від 15.06.2016 року скасовано в частині зайво застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 7 479 грн. та зобов'язано Луцьку ОДПІ на зменшену суму штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску винести нове рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.08.2016 року №8480/Р/99-99-11-02-01-14 повторну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0030631303 - без змін.

12.08.2016 року Луцькою ОДПІ винесено нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0043811303, яким до позивача за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовані фінансові санкції в розмірі 4 987,66 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, в періоді з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, в силу положень пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ цього Кодексу.

Так, пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для віднесення витрат до складу валових є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Як вбачається з акта перевірки від 25.02.2016 року №2243/03-20-17-03-06/НОМЕР_1, в ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді витрати ФОП ОСОБА_1 формувались за касовим методом, відповідно до проведеної оплати за товар (без врахування факту реалізації ТМЦ та отримання коштів за реалізовані ТМЦ), чим порушено вимоги пунктів 138.1, 138.4 статті 138 ПК України.

До вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивачем задекларовано вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції на загальну суму 22 918 701,02 грн. (в тому числі за 2014 рік - 5 662 307,63 грн., 2015 рік - 17 256 393,39 грн.) та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг на загальну суму 1 600 706,06 грн. (в тому числі 2014 рік - 528 808,28 грн., 2015 рік - 1 071 897,78 грн.), всього 24 519 407,08 грн.

Контролюючий орган, з врахуванням вартості придбаних товарів, залишків ТМЦ, заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед постачальниками та заборгованості покупців перед ФОП ОСОБА_1 дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 до колонок 4 та 6 Додатку 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та до колонок 5 та 7 Додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік (вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), що реалізовані або використані у виробництві продукції та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг)) відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України мав право віднести 23 915 020,83 грн., в тому числі за 2014 рік - 5 876 977,41 грн., та за 2015 рік - 18 038 043,42 грн., тому позивачем завищено витрати на загальну суму 604 386,25 грн., в тому числі за 2014 рік - 314 138,50 грн. та за 2015 рік - 290 247,75 грн.

Відповідно до акта перевірки вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємця, визначено таким чином: від вартості придбаних товарів (робіт, послуг) (без ПДВ) на загальну суму 27 533 331,79 грн., в тому числі за 2014 рік - 7 066 271,69 грн., за 2015 рік - 20 467 060,10 грн., відмінусовано суму приросту залишків товарів, які не реалізовані за 2014 рік - 736 678,95 грн. та за 2015 рік - 1 627 294,65 грн., відмінусовано суму приросту заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед постачальниками за придбані товари (роботи, послуги) без ПДВ, які не оплачені, за 2014 рік - 142 070,77 грн., за 2015 рік - 164 951,44 грн. та відмінусовано суму заборгованості (без ПДВ) покупців перед ФОП ОСОБА_1 (собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), які не оплачені, за 2014 рік - 310 544,56 грн., за 2015 рік - 636 770,59 грн.

З врахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України завищено витрати на загальну суму 604 386,25 грн., в тому числі за 2014 рік - 314 138,50 грн., за 2015 рік - 290 247,75 грн. та занижено суми чистого оподатковуваного доходу на на загальну суму 604 386,25 грн., в тому числі за 2014 рік - 314 138,50 грн., за 2015 рік - 290 247,75 грн. і відповідно занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 110 625,17 грн., зокрема, за 2014 рік в сумі 52 575,62 грн. та за 2015 рік в сумі 58 049,55 грн.

Крім того, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, на який нараховується єдиний внесок, контролюючим органом встановлено заниження позивачем суми чистого доходу за 2014 рік на суму 314 138,50 грн., чим порушено пункт 2 частини першої статті 7 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за 2014 рік в розмірі 49 866,64 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками відповідача, ФОП ОСОБА_1 були надані перевіряючим всі первинні документи, які підтверджують понесені витрати з придбання ТМЦ у попередніх періодах та по яких отримані доходи в 2014 - 2015 роках, в тому числі книга обліку доходів і витрат з розшифровками, акти виконаних робіт та послуг, довіреності договори купівлі-продажу, оренди, отримані та видані накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки тощо.

З акта перевірки слідує, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача працівниками Луцької ОДПІ взято до уваги та надано аналіз лише окремим документам, зокрема, документам, що підтверджують придбання у періоді, що перевірявся, товарів (робіт, послуг), документам щодо залишків ТМЦ та документам щодо дебіторсько-кредиторської заборгованості в розрізі контрагентів-постачальників та покупців, однак та не було здійснено дослідження первинної документації, яка підтверджує понесені ФОП ОСОБА_1 витрати у 2014 - 2015 роках.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 25.05.2016 року №2243/03-20-17-03-06/НОМЕР_1 висновки Луцької ОДПІ щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат за 2014 - 2015 роки на загальну суму 604 386, 25 грн. та заниження суми податку з доходів фізичних осіб за 2014 - 2015 роки на загальну суму 110 625,17 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин справі по суті, а відтак податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0030631303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.08.2016 року №0043811303 в розмірі 4 987,66 грн., суд зазначає, що воно є похідним від податкового повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0030631303.

З мотивів, викладених вище, суд дійшов висновку про відсутність завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за 2014 рік на суму 314 138,50 грн., що в свою чергу зумовлює висновок про відсутність заниження суми чистого оподатковуваного доходу.

Відсутність заниження суми чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного соціального внеску, унеможливлює донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0030631303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.08.2016 року №0043811303, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 1 432,69 грн., сплачений при поданні адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу, що надмірно сплачений позивачем згідно із платіжним дорученням від 12.09.2016 року №291 судовий збір в розмірі 498,67 грн. відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повертається судом лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 2, 68-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 15 червня 2016 року №0030631303, рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 серпня 2016 року №0043811303.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) гривні 69 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук