Ухвала суду № 62092998, 05.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"05" жовтня 2016 р. справа № 804/1365/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 р. у справі № 804/1365/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати Наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №4335-к від 18.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1;

- визнати незаконними дії Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" та ст.7 КЗпП України за порушення присяги державного службовця з 18 грудня 2015 року;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, внести відповідний запис до трудової книжки позивача про її звільнення з посади начальника реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області з 11 лютого 2016 року за п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням.

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 19.12.2015 року до 11.02.2016 року, включаючи компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу, виплата якої передбачена ст.44 КЗпП України;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області видати ОСОБА_1, довідку про нараховані та виплачені їй кошти за період з

01.01.2016 по 11.02.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 р. позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №4335-к від 18.12.2015р. про звільнення ОСОБА_1.

- зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили, внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з посади начальника реєстрації служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області з 11 лютого 2016 року за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України за скороченням.

- зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 19.12.2015р. по 11.02.2016р., враховуючи компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу, виплата якої передбачена ст. 44 Кодексу законів про працю України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині нарахування та виплати заробітної плати за період з 19.12.2015р. по 11.02.2016р., в межах виплати за один місяць допущено до негайного виконання.

Постанова суду в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності підстав звільнення позивача з посади начальника реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області саме за порушення присяги.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач, зокрема, зазначив, що нестача матеріальних цінностей виникла у зв'язку із незабезпеченням контролю за збереженням майна державної власності позивачем, що свідчить про порушення позивачем присяги державного службовця. Листом від 15.12.2015 року позивач фактично підтвердив факт відсутності в приміщенні реєстраційної служби Криворізького міського управлінні юстиції матеріальних цінностей, які зазначені в Переліку фактично відсутнього майна (пункти 2,6).

На позивача було покладено обов'язок в частині складання та надання до відділу бухгалтерського обліку та звітності актів про списання ТМЦ. Згідно накладних на внутрішнє переміщення зі складу ГТУЮ у період з 2012 по 2015 роки ОСОБА_1 отримувалися товарно-матеріальні цінності. Підтвердні документи, які б засвідчували факт передачі товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_1 до матеріально-відповідальної особи, у відділі бухгалтерського обліку та звітності відсутні. ОСОБА_1 неодноразово повідомилася про звільнення з посади, проте за трудовою книжкою так і не з'явилася.

Твердження суду першої інстанції про те, що повинно було бути проведено службове розслідування не відповідає Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 p. N 950, оскільки рішення щодо проведення службового розслідування приймається виключно на розсуд начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

На думку відповідача, незрозумілими є посилання суду першої інстанції на п. 1 Порядку № 950, де зазначено, що стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування. Дана норма має диспозитивний характер та не потребує обов'язкового проведення службового розслідування.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно наказу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області №73-к від 11.01.2012р. ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

На виконання наказів Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №752/8 від 24.09.2015р. "Про проведення повної річної інвентаризації 2015 року у територіальних управліннях юстиції, державних нотаріальних конторах та державному нотаріальному архіві Дніпропетровської області", № 940/8 від 02.12.2015р. "Про проведення інвентаризації у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького міського управління юстиції", наказу Криворізького міського управління юстиції № 219/07 від 02.12.2015р. "Про затвердження складу комісії з проведення інвентаризації у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького міського управління юстиції" 3 грудня 2015 року було проведено повну інвентаризацію необоротних активів, запасів, грошових документів у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького міського управління юстиції з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01 грудня 2015 року, про що складено відповідний акт.

Постійно діючою інвентаризаційною комісією в Головному територіальному управлінні юстиції у Дніпропетровській області виявлена нестача матеріальних цінностей у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького міського управління юстиції на загальну суму 83397,83 грн. (протокол інвентаризаційної комісії від 10.12.2015р.).

Наказом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 4335-к від 18.12.2015 року позивача звільнено з посади начальника реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області з 18 грудня 2015 року за порушення Присяги державного службовця на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову в частині вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №4335-к від 18.12.2015р. про звільнення ОСОБА_1; зобов'язання відповідача протягом 10 днів з дня набрання рішення суду законної сили, внести відповідний запис до трудової книжки позивача про звільнення з посади начальника реєстрації служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області з 11 лютого 2016 року за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за скороченням; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за період з 19.12.2015р. по 11.02.2016р., враховуючи компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу, виплата якої передбачена ст. 44 Кодексу законів про працю України, на підставі того, що:

- звільнення позивача у зв'язку із порушенням Присяги державного службовця, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" є незаконним, оскільки факт порушення позивачем ОСОБА_3 державного службовця не підтвердився при розгляді справи;

- відповідач не обґрунтував підстав застосування найбільш суворого заходу відповідальності державного службовця (позивача), як і не навів мотивів неможливості застосування будь-якого іншого, менш суворого дисциплінарного стягнення, що свідчить як про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХII (далі - Закон №3723-ХII) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №3723-ХП основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно ч.2 ст.11 Закону №3723-XII конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Підстави припинення державної служби визначені статтею 30 Закону № 3723-XII, згідно з якою, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється, зокрема, у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

До державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, відповідно до ст.14 Закону України "Про державну службу", можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Для окремих категорій державних службовців законом можуть бути визначені особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби.

Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №4335-к від 18.12.2015 року порушення позивачем ОСОБА_3, як підставу для звільнення згідно п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", відповідач обґрунтовує тим, що:

- нестача матеріальних цінностей на суму 83397,83 грн. виникла у звязку з незабезпеченням контролю за збереженням майна державної власності, яка виявилася у невиконанні вимог наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 30.04.2015р. №194/7 "Про використання бюджетних коштів, виділених на утримання Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, терміни та порядок надання первинних документів і звітів підпорядкованими установами юстиції". Так, упродовж 2012-2015 років начальником реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_1 не було надано: акти на списання матеріальних цінностей (пункти 16-17 Переліку фактично відсутнього майна); акти на списання конвертів (пункти 12-15 Переліку фактично відсутнього майна); акти на списання марок (пункти 18-24 Переліку фактично відсутнього майна);

- посадовою інструкцією начальника реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, яка затверджена начальником Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 06.01.2012 року, зокрема пунктом 2,7, зазначено, що начальник служби бере участь у розробленій та здійсненні заходів щодо зміцнення а структурних підрозділах служби трудової дисципліни, забезпечення збереження власності, в боротьбі з корупційним порушенням. Також пунктом 4.3 Інструкції визначається відповідальність начальника реєстраційної служби за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України (ст.133 КЗпП України);

- листом від 14.12.2015 року позивач фактично підтвердив факт відсутності в приміщенні реєстраційної служби Криворізького міського управлінні юстиції матеріальних цінностей, які зазначені в Переліку фактично відсутнього майна (пункти 2,6).

Відповідно до матеріалів справи, позивач не був матеріально відповідальною особою за збереження майна відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького міського управління юстиції. Порушення фактично полягало у невиконанні вимог наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 30.04.2015р. №194/7. Будь-які докази, що свідчать про привласнення позивачем державного майна на суму 83397,83 грн. в матеріалах справи відсутні.

Згідно актів від 11.02.2016 року та від 17.02.2016 року системний блок "HP" інвентарний номер 10483041, монітор "HP" інвентарний номер 10483227, аксесуари до комп'ютера - клавіатура та мишка, печатка R-45 інвентарний номер 113600633, що знаходились на час перебування на лікарняному у позивача, були повернуті відповідачу.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача не було відібрано пояснень щодо порушення. Доводи заявника апеляційної скарги, що такими поясненнями є лист позивача (а.с.13 т.1), колегія судідв не приймає до уваги, оскільки це не відповідає дійсності.

У ст.17 Закону №3723-ХII наведено текст Присяги такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

При цьому необхідно зазначити, що визначальною кваліфікуючою ознакою проступку як такого, що свідчить про порушення державним службовцем Присяги, є вчинення такого проступку саме проти інтересів служби. Вказане обмовлено тим, що не кожен факт неетичної поведінки державного службовця, порушення ним дисциплінарних норм поведінки чи невиконання покладених на нього обов'язків, є порушенням присяги державного службовця.

Як зазначалося вище, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) який, з поміж іншого, призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Проте, чи настали вказані наслідки проступку позивача та в чому полягає їх зміст без проведення службового розслідування встановити неможливо. Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 року (далі - Порядок № 950), не передбачено обовязок відповідача здійснити службове розслідування для встановлення факту порушення позивачем ОСОБА_3.

Відповідно до п.1 Порядку №950) стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції" в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Згідно абз. 6 п. 8 Порядку № 950 у разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (абз.7 п.8 Порядку № 950).

У постанові від 21 травня 2013 року (справа № 21-403а12) Верховний Суд України зазначив, що "припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивованим".

Згідно наказу №4335-к від 18.12.2015 року відповідач не обґрунтував підстав застосування найбільш суворого заходу відповідальності до позивача. Також у позивача не було відібрано пояснень з приводу нестачі матеріальних цінностей та не надання актів на списання матеріальних цінностей, актів на списання конвертів, актів на списання марок.

Отже, вказані обставини свідчать про необґрунтованість оскарженого рішення та, як наслідок, його неправомірність.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення позивачем ОСОБА_3 державного службовця не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Разом з тим, згідно із положеннями ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, із загальних підстав, передбачених КЗпП України.

Як встановлено судом, з метою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції, раціонального використання бюджетних коштів та на виконання пункту 9 розділу III "Прикінцевих положень" Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, законодавчих актів України" щодо скорочення чисельності працівників державних органів на 20 відсотків, Кабінет Міністрів України постановою від 21 січня 2015 року №17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" розпорядився ліквідувати Державну реєстраційну службу України.

Наказом Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5 "Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України" було перейменовано головні управління юстиції в головні територіальні управління юстиції, затверджено Типову структуру головних територіальних управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та внесено зміни до деяких нормативно-правових актів, в тому числі до Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції. З Положення було виключено пункти, що стосувалися діяльності реєстраційної служби, як окремого структурного підрозділу міського, міськрайонного, районного управління юстиції.

Положеннями п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частинами 1-3 ст.49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

12 червня 2015 року ОСОБА_1 було попереджено про скорочення посади начальника реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, яку вона займала на той час, у зв'язку із чим, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України попереджено про її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України не раніше двох місяців з дня попередження.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність підстав для звільнення позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у грудні 2015 р. - січні 2016 р. перебував на лікарняному, зокрема, відповідно до листків непрацездатності: з 09.12.15 р. по 31.12.2015 p.; з 04.01.2016 р. по 06.01.2016 p.; з 11.01.2016 р. по 29.01.2016 p.; з 01.02.2016 р. по 10.02.2016 р.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженого Наказ наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93р. N58, днем звільнення вважається останній день роботи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ відповідача №4335-к від 18.12.2015 року підлягає скасуванню у звязку з його необґрунтованістю. З метою захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про звільнення з посади начальника реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області з 11 лютого 2016 року за п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до наказу №4335-к від 18.12.2015 року позивача звільнено з 18 грудня 2015 року, тому позивач вважається звільненим з наступного дня, а саме із 19 грудня 2015 року, а 18 грудня 2015 року є останнім робочим днем позивача. При цьому, 19 грудня 2015 року є першим днем вимушеного прогулу позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 19.12.2015 року по 11.02.2016 року підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, при остаточному розрахунку з позивачем відповідачу слід врахувати до виплати компенсацію за дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу передбачену ст.44 КЗпП України, а також те, що з позивача належить до отримання передбачені чинним законодавством України загальнообов'язкові платежі. Справляння і сплата останніх є обов'язком роботодавця при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 р. у справі № 804/1365/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:С.М. Іванов