Рішення № 6206782, 30.06.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2009 р.Справа № 2/48-802 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув справу

за позовом Підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Закритого акціонерного товариства "Кременець-цукор" вул. 107 Кременецької дивізії, 1, м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області

про cтягнення 9 621 грн. 76 коп. заборгованості та штрафних санкцій.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - посвідчення водія № 017967 від 23.01.02 р.

відповідача: Кучмак В.З. - доручення від 12.05.09 р.

Суть справи: Позивач на засіданні суду в усній формі попросив збільшити розмір позовних вимог на 564 грн. 35 коп. Тобто, стягнути пеню в сумі 1 128 грн. 68 коп. замість 564 грн. 33 коп.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до винесення рішення збільшити позовні вимоги, надавши в суд докази, що позов позивача від 29.04.2009р. змінений (заяву про збільшення позовних вимог та квитанцію пошти про направлення такої відповідачеві).

На час розгляду справи такі докази не представлені.

Тому вимоги позивача, пред'явлені в суду в усній формі про збільшення позовних вимог на 564 грн. 35 коп. задоволені бути не можуть.

Позивач пред'явив позов про стягнення 9 621 грн. 76 коп., із них 6600 грн. 48 коп. - заборгованість за надані відповідачеві послуги по перевезенню цукрових буряків, на підставі акту надання послуг №1 від 25.11.2008р. згідно договору №69 від 05.11.2008р.; 564 грн. 33 коп. - пені за неналежне виконання грошових зобов'язань; 336 грн. 35 коп. штрафу; 84грн. 08 коп. річних, 536 грн. 52коп. - втрат від інфляційних процесів з грудня місяця 2008р. по березень місяць 2009р. та 1500 грн. - моральної шкоди.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що:

- в договорі не передбачено терміну оплати вартості послуг. Відтак, з часу одержання претензії він повинен сплатити річні та інфляційні;

- стягнення штрафу та пені договором не передбачено;

- моральна шкода стягненню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:

1) Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя 30.06.2009р. 11:30 оголосив перерву в засіданні для виготовлення резолютивної частини рішення. 30.06.2009р. 12:30 засідання продовжилось.

2) 05.11.2008р. сторони заключили договір на надання послуг по перевезенню №69.

Згідно умов даного договору позивач надав відповідачеві послуги про перевезення цукрових буряків та виробленого з нього цукру, жому урожаю 2008 року, на суму 7 650 грн. 48 коп. Що підтверджено підписаним представниками обох сторін актом наданих послуг №1 від 25.11.2008р.

П.2 розділу 2 договору №69 від 05.11.2008р. сторони передбачили, що вартість наданих послуг "Замовник" (відповідач) перераховує "Перевізнику" (позивачеві) при виставленні ним рахунків та проведення взаємозвірки.

Конкретного строку до якого перераховується вартість наданих послуг, в договорі сторонами не передбачено.

Відтак, позивач керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою-претензією від 24.03.2009р. (квитанція №6125 від 26.03.2009р.).

З врахуванням даної вимоги відповідач повинен був сплатити позивачеві вартість наданих послуг до 31.03.2009р.

Позивач стверджує, що на час розгляду справи не сплачено борг в сумі 6 600 грн. 48 коп.

Відповідач даний борг визнає.

При таких обставинах слід вважати, що на час розгляду справи відповідач заборгував позивачеві суму 6 600 грн. 48 коп. Що є порушенням ст. 193,198 Господарського кодексу України та ст. 526,625,901 Цивільного кодексу України.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 6 600 грн. 48 коп. слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

3) Згідно ст. 199 Господарського Кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України за період квітень-травень 2009р. відповідач повинен сплатити позивачеві втрати від інфляційних процесів в сумі 92 грн. 40 коп. та з 01.04.2009р. по 31.05.2009р. 3% річних від простроченої суми в сумі 33 грн. 09 коп. за користування коштами.

4) Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (ст. 22 та 1167 Цивільного кодексу України). Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, престижу або здоров'я, тощо.

Між сторонами виникли зобов'язання по наданню послуг по перевезенню. Відповідне законодавство (глава 63 ст. 901-909 Цивільного кодексу України) не допускають відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Тим паче, що в договорі сторони не передбачили строк оплати наданих "перевізником" "замовнику" послуг ( ст. 903 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 2 ст. 2 договору №69 від 05.11.2008р. останній зобов'язаний перерахувати першому вартість наданих послуг при виставленні ним рахунків та проведені взаємозвірки (тобто, після відповідних дій але не зазначено в які строки). Тим паче, що порушення ритму життя не є підставою для стягнення моральної шкоди.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення 1500 грн. моральної шкоди слід визнати необґрунтованими і вони не підлягають задоволенню (правові наслідки про відшкодування моральної шкоди не встановлені ні законом ні договором (ст. 611 Цивільного кодексу України).

5) Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тлумачить: "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін".

В договорі №69 від 05.11.2008р. сторони не передбачили сплату пені за неналежне використання грошових зобов'язань.

Тому у суду немає підстав стягувати з відповідача пеню.

6) п.2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачені штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язань, якщо одна із сторін належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту або фінансується за рахунок державного бюджету або державного кредиту.

По даній справі є порушення грошових зобов'язань і на відносини між сторонами не поширюються вимогами п.6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Тому слід вважати, що позивач незаконно пред'явив позов по стягнення штрафу 336 грн. 35 коп.

7) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по державному миту слід покласти на відповідача.

8) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повязані з розглядом даної справи в сумі 312 грн. 50 коп. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43,49,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Кременець-цукор" вул. 107 Кременецької дивізії, 1, м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області (ідент. код 30917397):

- на користь Підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) суму 6 600 грн. 48 коп. - за послуги, 92 грн. 40 коп. - втрат від інфляційних процесів, 33 грн. 09 коп. - річні, 102 грн. - державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В решті частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 30 червня 2009 року через місцевий господарський суд.

СуддяВ.О. Колубаєва